Рішення № 75170271, 06.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року (о 09 год. 05 хв.)Справа № 808/1731/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Василівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Василівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – Василівське об’єднане УПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (чинний на момент призначення пенсії, на грудень 2006 року) протиправною;

зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році у відповідності ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», діючої на час призначення пенсії, з розрахунку 86% заробітної плати з 01.05.2016, як призначеної довічно та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та у разі подальшого підвищення заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця проводити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) та вважає хибною позицію відповідача щодо відсутності у Законі України «Про державну службу» статті, яка стосується перерахунку, оскільки аналіз вищевикладеного положення дає підстави для висновку, що воно поширюється на тих осіб, яким пенсії призначаються (на теперішній час) спеціальними нормами, а не на тих, яким вони вже призначені (в минулому часі). Вважає, що оскільки пенсія позивачу призначена ще до того часу, коли відповідні норми Закону України «Про державну службу» не втратили своєї чинності, а тому має право на перерахунок пенсії, оскільки має необхідну довідку для такого перерахунку. На думку позивача, в його випадку необхідно застосовувати норму Закону у часі, так згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпне, гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ураховуючи зазначене, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначене перше судове засідання на 15 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

07.06.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 17565), у якому, зокрема, пояснює, що відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 викладено в новій редакції, а саме: умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом міністрів України. Вказує, що на момент звернення позивача до відповідача, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям Кабінетом Міністрів України не визначені. Таким чином, вважає, що з 15 грудня 2015 року у зв’язку з внесенням змін до відповідного закону не передбачено порядку реалізації, обов’язку органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій та відсутня така підстава для перерахунку раніше призначеної пенсії як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Крім того, посилається на приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889 від 10.12.2015 та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зазначає, що з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців. В своєму відзиві відповідач звертає увагу суду, що оскільки на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які передбачають перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Крім того, відмова у перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку позивач отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та позбавленням її права на соціальний захист. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області із запитом щодо надання довідок про складові заробітної плати, на який листом від 19.03.2018 №П-11 Управлінням направлено відповідні довідки станом на 01.12.2015, 01.05.2016, 01.01.2017 та 01.01.2018 про складові заробітної плати.

Позивач перебуває на обліку в Василівському об’єднаному УПФУ в Запорізькій області та одержує пенсію за віком, як державний службовець з грудня 2001 року, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 з урахуванням норми, що діяла на час призначення пенсії 86% розрахунку пенсії від сум заробітку.

На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі довідки від 14.03.2018 №11-55 листом від 06.04.2018 № 28/П-5 Василівським об’єднаним УПФУ в Запорізькій області позивачу повідомлено щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії з мотивів відсутності законодавчо визначених підстав для такого перерахунку.

У зв’язку із вищевикладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням включення до розрахунку (складу заробітної плати) оновлених та підвищених розмірів посадового оклад.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

В даній справі позивач як на підставу для перерахунку їй пенсії державного службовця посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», довідка про заробітну плату від 12 липня 2016 року, яку позивач подала для перерахунку пенсії зазначає розмір зарплати станом на 1 травня 2016 року, у зв'язку з чим і застосуванню при вирішенні спору підлягають норми, якими вказані правовідносини регулювались станом на вказану дату.

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В свою чергу Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави для перерахунку пенсії як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Крім того, раніше Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» внесено зміни, які застосовуються з 1 грудня 2015 року та якими, зокрема, виключено пункти 4 та 5, яким передбачались в тому числі умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям. З цього часу Постанова № 865 не містить норм щодо можливості перерахунку пенсій державним службовцям.

Таким чином, у період часу, з яким позивач пов'язує виникнення у неї права на перерахунок пенсії як державному службовцю, діюче законодавство не передбачало можливості такого перерахунку саме в порядку Закону України «Про державну службу», оскільки з 1 травня 2016 року перерахунок пенсії державним службовцям повинен здійснюватись на загальних підставах, тобто відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії державного службовця у відповідача були відсутні законодавчі підстави для перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з чим відмова відповідача є обґрунтованою та правомірною.

З приводу доводів позивача про неможливість застосування до неї змін в законодавстві щодо перерахунку пенсій держслужбовцям, які відбулись після призначення їй пенсії, оскільки вони звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за приписами Конституції України неможливо звужувати лише вже досягнуті певною особою соціальні гарантії. Досягненням же права на перерахунок пенсії, як зазначалось вище, є не момент призначення особі пенсії, як помилково вважає позивач, а безпосередні обставини, з якими законодавство та сама особа пов'язують саме перерахунок пенсії, оскільки моменти призначення пенсії та виникнення права на перерахунок цієї пенсії не співпадають у часі і можуть регулюватись різними законодавчими актами. Тобто набуття особою права на пенсію не є одночасним набуттям права на перерахунок цієї пенсії в будь-який час в майбутньому за відсутності до цього відповідних законодавчих підстав.

Таким чином, при призначенні позивачу пенсій у 2010 році останній не міг набути право на перерахунок пенсії у 2016 році, оскільки підстави для такого перерахунку (а саме, підвищення заробітної плати працюючих державних службовців) ще були відсутні.

Вказані обставини були неодноразовим предметом розгляду Європейським судом з прав людини, який, зокрема, в рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Крім того, в ухвалі Європейського Суду з прав людини від 3 червня 2014 року про визнання неприйнятною заяви Великоди до України суд зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися державою, а положення статті 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. (пункти 21, 23).

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави; механізм реалізації цих прав може бути змінений державою; зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність права на соціальний захист.

З огляду на вказане колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про неможливість застосування до неї змін в законодавстві щодо перерахунку пенсій держслужбовцям, які відбулись після її виходу на пенсію, оскільки цими змінами не звужувалось право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з відсутністю у позивача на момент внесення цих змін такого права.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16.

За таких обставин, враховуючи той факт, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 14.03.2018, зважаючи на практику Верховного Суду України у подібних правовідносинах, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 71601, Запорізька область, м. Василівка, вул. Молодіжна, 40, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Василівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71601, Запорізька область, м. Василівка, пров. Шкільний, 7 код ЄДРПОУ 41249121) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак