Рішення № 75169517, 06.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 р. Справа№235/2311/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85302, Донецька область, м. Покровськ, мікрорайон Гірник, 1/35)

до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154)

про визнання протиправним та скасування рішення від 13 грудня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 13 грудня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2018 року суд адміністративну справу № 235/2311/18 передав на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 червня 2018 року адміністративна справа № 235/2311/18 була передана на розгляд судді Смагар С.В. Ухвалою від 6 червня 2018 року суд прийняв до розгляду адміністративну справу № 235/2311/18 та прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 235/2311/18. Ухвалою від 6 липня 2018 року суд замінив відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на призначення пенсії за віком відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням підземного стажу, а саме: навчання в Селидівському горному технікумі з 1 вересня 1981 року по 13 травня 1984 року, Шахта ім. Т.Г. Шевченка Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 14 травня 1084 року по 2 липня 1984 року, навчання в Селидівському горному технікумі з 3 липня 1984 року по 18 листопада 1984 року, Шахта ім. Т.Г.Шевченка Красноармійського виробничого об'єднання по видобутку вугілля з 19 листопада 1984 року по 25 квітня 1985 року, навчання в Селидівському горному технікумі з 26 квітня 1985 року по 17 червня 1985 року, військова служба з 1 липня 1985 року по 4 травня 1987 року, Димитрівське Шахтопрохідницьке управління Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, шахтоуправління «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року, Київський районний центр зайнятості м. Донецька з 15 лютого 2001 року по 22 лютого 2001 року, Донецький економіко-правовий кооперативний техніку ім. Н.П. Балліна з 21 грудня 2001 року по 31 травня 2001 року, Донецький економіко-правовий кооперативний технікум ім. Н.П. Балліна з 14 жовтня 2002 року по 31 жовтня 2014 року. Однак, у призначені пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах відповідачем було відмовлено, у зв’язку з тим, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля, оскільки не надані уточнюючи довідки про пільговий характер роботи в Шахтоуправлінні, в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з причин того, що підприємство зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає рішення відповідача від 1 грудня 2017 року про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що для визначення права на пенсію на пільгових умовах застосовується наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 щодо порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно з пунктом 3 цього Наказу при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи на відповідних посадах. Згідно з пунктом 10 Наказу для підтвердження стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та довідку уточнюючу пільговий характер роботи. У довідці мас бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію чи посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, в які включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Тобто період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство з наданням уточнюючої довідки. Довідку видає підприємство або його правонаступник. Відповідно до заяви позивача з наданими документами та на підставі статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж позивача складає 27 років 03 місяці 25 днів. Стаж з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за. списком № .1 - 00 років 05 місяців 07 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди: робота в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 03 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, оскільки позивачем не надані уточнюючи довідки про пільговий характер роботи, в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року, оскільки підприємство зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. За таких обставин відсутні підстави для зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу роботи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВС № 744716, виданого Київськимм РВ УМВС України в Донецькій області 9 січня 2001 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 17 листопада 2017 року № НОМЕР_2.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами № 9-14 у трудовій книжці серії БТ-ІІ № 2015972 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 3 серпня 1987 року на підставі наказу від 3 серпня 1987 року № 134-К позивача було прийнято електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті у Димитрівське Шахтопрохідницьке управління Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля. 12 січня 1988 року відповідно до наказу від 12 січня 1988 року позивач був звільнений за переведенням до Шахтоуправління «Куйбишевське». 26 січня 1988 року відповідно до наказу від 22 січня 1988 року № 58-К позивач був прийнятий до Шахтоуправління «Куйбишевське» підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем у шахті за переведенням. 12 жовтня 1996 року відповідно до наказу від 8 жовтня 1996 року № 975/п позивач був звільнений у зв’язку із скороченням.

20 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Дана заява була прийнята відповідачем 20 листопада 2017 року, зареєстрована за номером 7562, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 20 листопада 207 року № 7562 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та 13 грудня 2017 року будо прийнято рішення про відмову в призначені позивачу пенсії. Даним рішенням відповідач зазначив наступне. Позивачем були надані наступні документи: заява про призначення пенсії від 20 листопада 2017 року № 7562, ксерокопія трудової книжки від 19 травня 1984 року серія БТ-ДІ № 2015972, ксерокопія військового квитка серія НУ № 9150582 від 1 липня 1985 року, ксерокопія диплому ДТ № 546337 від 17 червня 1985 року, довідки видані ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10 листопада 2017 року № 835,876, ксерокопія паспорта, ксерокопія довідки про-присвоєння ідентифікаційного номера, ксерокопія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17 листопада 2017 року №0000409189 (42262). Додатково при розгляді заяви були взяті до уваги такі документи: індивідуальні відомості про застраховану особу за періоди з 2000 року по 2014 рік, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 5 грудня 2017 року № 10003330444 ( 4 аркуші). Заявник претендує на призначення пенсії за віком відповідно пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсій» страхування» із зарахуванням підземного стажу за періоди роботи на шахті ім. Т.Г. Шевченка Красноармійського виробничого об’єднання п видобутку вугілля з 19 листопада 1984 року по 25 квітня 1985 року, в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні ОСОБА_2 виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року. Розглянувши заяву позивача з наданим документами та на підставі статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж заявника складає 27 років 03 місяці 25 днів. Стаж з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 - 00 років 05 місяців 07 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, оскільки заявником не надані уточнюючи довідки про пільговий характер роботи, в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року, оскільки підприємство зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутні дані в реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. За таких обставин відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як на момент звернення за наданими документами заявник не має необхідного пільгового стажу за списком №1 - 09 років. За умови підтвердження документами необхідного пільгового стажу роботи, заявник набуде право на пенсію за віком згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що позивачем як докази наявного пільгового стажу до суду також були надані: наказ від 20 липня 1995 року № 579, довідка від 20 листопада 2014 року № 264, № 265, особова карточка № 4118, наказ від 3 серпня 1987 року № 134-К, наказ від 12 січня 1988 року № 13-К, довідка від 15 листопада 2016 року № 411.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з нормами статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, з тих підстав, що позивачем не надані уточнюючи довідки про пільговий характер роботи, оскільки дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача та наданими позивачем довідкам та наказами. Суд зазначає, що норми пункту 20 Порядку передбачають обов’язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. Крім того, суд зазначає, що позивачем до суду була надана довідка, підписаної ліквідатором ДВАТ «Вуглебуд» ОСОБА_3 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, про те, що позивач дійсно працював в ДВАТ «Вуглебуд», Димитрівському шахтобудівельному управлінні № 1 з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року. Зазначений факт також підтверджується архівною довідкою від 12 січня 2017 року № 7, в якій зокрема зазначено, що відповідно до наказу МУП УССР № 186 від 13 грудня 1987 року Димитрівськоме Шахтопрохідницьке управління Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля перейменовано в Димитрівське шахтобудівельне управління № 1. Позивачем до суду також була надана постанова Господарського суду Донецької області від 6 квітня 2016 року № 905/4618/13, яким було визнано ДВАТ «Вуглебуд» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру до 6 жовтня 2016 року та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_3

Суд також вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року, з тих підстав, що підприємство зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, з огляду на наступне.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відносяться до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд погоджується, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. Як встановлено судом, наявність пільгового стажу за дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача та наданими позивачем довідкам та наказами. Крім того, суд зазначає, що позивачем до суду була надана довідка від 20 листопада 2014 року № 264 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, про те, що позивач дійсно працював в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Довідки, що видані позивачеві на підтвердження пільгового стажу, про які зазначалось судом вище, мають необхідні реквізити.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача зарахувати позивачу спірні періоди роботи на підприємствах до пільгового стажу за Списком № 1, що дає право на пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і призначити пенсію за віком на пільгових у мовах з 20 листопада 2017 року, суд зазначає, наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, зарахування до пільгового стажу і призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20 листопада 2017 року № 7562 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу позивача період роботи в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, період роботи в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанцій від 5 травня 2018 року № 97072 у сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85302, Донецька область, м. Покровськ, мікрорайон Гірник, 1/35) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) про визнання протиправним та скасування рішення від 13 грудня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 грудня 2017 року № 7562 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року № 7562 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи в Димитрівському Шахтопрохідницькому управлінні Красноармійського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 3 серпня 1987 року по 12 січня 1988 року, період роботи в Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 26 січня 1988 року по 12 жовтня 1996 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 650 грн.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 6 липня 2018 року. Повне судове рішення складено 6 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.