Рішення № 75169473, 05.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№234/3942/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про:

- визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, протиправними;

- зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 25.04.2018 року справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач була змушена залишити місце свого постійного проживання у м. Донецьк та переміститись до міста Краматорська Донецької області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.05.2017 року №34354. З лютого 2015 року по травень 2015 року була призначена грошова допомога, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, але виплата грошової допомоги була припинена на підставі не працевлаштування позивача. 30.10.2015 року позивач працевлаштувалась до ТОВ «Пілон-09» на посаду бухгалтера відповідно до Наказу №39/П від 29.10.2015 року, про що повідомила відповідача В лютому 2018 року позивач звернулась із заявою про подовження вищевказаної грошової допомоги, однак станом на день подання позову зазначена допомога позивачу не нарахована та не виплачена. Позивач вважає такі відповідача протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, а тому просить у судовому порядку визнати їх протиправними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року відкрито провадження у справі № 234/3942/18, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

14 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд залишити адміністративний позов без задоволення, зазначивши, що в Управлінні сім’я позивача у складі ОСОБА_1 (представник сім’ї, заявник), ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_3 (донька), зареєстровані у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб м. Краматорська з 04.02.2015 року. До Управління з питання призначення адресної допомоги позивач, як представник сім’ї, зверталась неодноразово, а саме: 04.02.2015 року, 05.08.2015 року, 05.02.2016 року, 05.08.2016 року, 06.02.2017 року, 07.08.2017 року, 07.02.2018 року. Відповідно до вимог п.7 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 (далі-Порядок №505), допомога позивачу почала зменшуватись у зв’язку з не працевлаштуванням а саме при зверненні з заявою від 04.02.2015 року. Згідно рішення від 09.02.2015 року допомога на позивача (як на уповноваженого члена сім’ї) була призначена на період з 04.02.2015 року по 03.04.2015 року у розмірі 2210 грн., з 04.04.2015 року по 03.06.2015 року у розмірі 1989 грн., тобто позивач останній раз отримала допомогу у червні 2015 року. У подальших заявах позивач вказувала що вона є безробітною особою та лише у лютому 2016 року надала довідку про працевлаштування, але згідно Порядку №505 призначення адресної допомоги для працездатної особи призначається протягом 2-х місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні 2 місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється. З урахуванням зазначеного та відповідно до п. 7 Порядку №505 адресна допомога призначена на період з червня 2015 року по теперішній день (на дітей по 884 грн. на кожну дитину та на чоловіка у розмірі 442 грн.). Зважаючи на те, що виплата адресної допомоги позивачу припинена з червня 2015 року у зв’язку з не працевлаштуванням та зазначенням цього в наступних заявах, підстави для призначення адресної допомоги на позивача відсутні.

Разом з тим, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, оскільки позивач отримувала кошти на банківський рахунок кожен місяць, тому не могла не знати скільки коштів їй виплачують, а щодо суми допомоги, яка виплачувалась тільки на дитину та чоловіка, позивач була обізнана вже з червня 2015 року. Проте останньою не надано доказів поважності причин неможливості звернення до суду із позовом з 2015 року по теперішній час.

Таким чином, відповідач вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року зобов’язано позивача надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

3 липня 2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких зазначено, що у позовній заяві позивачем не оскаржувалась правомірність припинення їй виплати грошової допомоги з травня 2015 року. Позивач вказує на те, що 30.10.2015 року вона працевлаштувалась, а в лютому 2018 року звернулась до відповідача із заявою щодо подовження виплати грошової допомоги, проте станом на дату подання позову грошова допомога не нарахована. Позивач вважає, що її право на отримання зазначеної допомоги було порушено після спливу 10 днів після подання в лютому 2018 року заяви про призначення допомоги, не нарахування якої на підставі поданої заяви призвело до порушення прав, свобод і інтересів позивача. Таким чином, позовна заява подана в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 КАС України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, відповідно до паспорта серії ВС № 107775, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).

В січні 2015 року вимушено покинула своє фактичне місце проживання у м. Донецьк та переїхала до м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до довідки Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 03.05.2017 року № 34354, позивача взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання позивача визначено за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 36/36 (а.с. 8).

04.02.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач та її діти (ОСОБА_3 – син, ОСОБА_3 – донька) претендують на щомісячну адресну допомогу, як не працюючі особи (а.с. 49).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 09.02.2015 року позивачу та її дітям призначено щомісячну адресну допомогу, в розмірі 442,00 грн. та 884,00 грн. на кожну дитину відповідно. Загальна сума допомоги на сім’ю склала 2210,00 грн. (а.с. 48).

Позивач, як представник сім’ї, отримувала допомогу в розмірі 2210,00 грн. з 04.02.2015 року по 03.04.2015 року, а з 04.04.2015 року по 03.06.2015 року в розмірі 1989,00 грн.

05.08.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач та її діти і чоловік претендують на щомісячну адресну допомогу (а.с. 47).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 07.08.2015 року позивачу не нарахована допомога відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, на дітей нараховано по 884,00 грн., як дітей до досягнення 18 років та на чоловіка у розмірі 442,00 грн. Вказані виплати проводились з 04.08.2015 року по 03.02.2016 року на загальну суму 2210,00 грн. (а.с. 60).

Як вбачається з наказу № 39/П від 29.10.2015 року та довідки від 26.03.2018 року, позивача з 30.10.2015 року прийнято на посаду бухгалтера до ТОВ «Пілон-09», де вона працює й по теперішній час (а.с. 9,10).

05.02.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач її діти і чоловік претендують на щомісячну адресну допомогу (а.с. 59).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 08.02.2016 року позивачу не нарахована допомога відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, на дітей нараховано по 884,00 грн., як дітей до досягнення 18 років та на чоловіка у розмірі 442,00 грн. Вказані виплати проводились з 05.02.2016 року по 04.08.2016 року на загальну суму 2210,00 грн. (а.с. 58).

05.08.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач її діти і чоловік претендують на щомісячну адресну допомогу (а.с. 57).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 10.10.2016 року позивачу не нарахована допомога відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, на дітей нараховано по 884,00 грн., як дітей до досягнення 18 років та на чоловіка у розмірі 442,00 грн. Вказані виплати проводились з 05.08.2016 року по 04.02.2017 року на загальну суму 2210,00 грн. (а.с. 56).

06.02.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач її діти і чоловік претендують на щомісячну адресну допомогу (а.с. 55).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 29.05.2017 року позивачу не нарахована допомога відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, на дітей: на сина нараховано 442,00 грн., як особі, яка навчається на денному відділенні навчального закладу, на доньку - 884,00 грн., як дитину до досягнення 18 років та на чоловіка у розмірі 442,00 грн. Вказані виплати проводились з 01.04.2017 року по 05.08.2017 року на загальну суму 1768,00 грн. (а.с. 54).

07.08.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач її донька і чоловік претендують на щомісячну адресну допомогу (а.с. 53).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 05.09.2017 року позивачу не нарахована допомога відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, на доньку - 884,00 грн., як дитину до досягнення 18 років та на чоловіка у розмірі 442,00 грн. Вказані виплати проводились з 07.08.2017 року по 06.02.2018 року на загальну суму 1326,00 грн. (а.с. 52).

07.02.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що позивач її донька і чоловік претендують на щомісячну адресну допомогу (а.с. 51).

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради від 22.02.2018 року позивачу не нарахована допомога відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, на доньку - 1000,00 грн., як дитину до досягнення 18 років та на чоловіка у розмірі 442,00 грн. Вказані виплати проводились з 07.02.2018 року по 06.08.2018 року на загальну суму 1442,00 грн. (а.с. 50).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно до ст. 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею п.1 ч.1 ст.19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності.

За положеннями ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За приписами до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Як вбачається з п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми слідує, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 03.05.2017 року № 34354 (1426/34354 від 04.02.15 зміна даних) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 36/36.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення п. 2 Порядку, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Згідно із п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884,00 грн. на одну особу (члена сім’ї); для працездатних осіб - 442,00 грн. на одну особу (члена сім’ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому п. 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, до заяви, в якій уповноважений представник сім’ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Згідно із п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, для продовження отримання особою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

- особа повинна постійно проживати на території України;

- особа повинна бути внутрішньо переміщеною;

- особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім’'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, письмові згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому в заяві має бути повідомлено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги;

- особа не повинна бути власником або мати членів сім’ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім’ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виходячи з норм п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Виплата щомісячної адресної допомоги дійсно була припинена позивачу на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, проте суд не може погодитися із тим, що позивач після працевлаштування не має права на призначення щомісячної адресної допомоги.

Згідно із абз. 8 п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Із змісту вказаного абз. 8 п. 3, а також із змісту вищенаведених п.п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить п.п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім’ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд звертає увагу на те, що діючим Порядком не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Враховуючи те, що позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення щомісячної допомоги 07.02.2018 року, яка містила всі необхідні дані для призначення такої допомоги, вищевказана допомога повинна була бути призначена позивачу з дня звернення за її призначенням та максимум на строк 6 місяців, але не довше місяця зняття з обліку в уповноваженому органі включно.

Суд не приймає посилання відповідача стосовно пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем, оскільки останній із заявою про призначення грошової допомоги звернувся у лютому 2018 року, при цьому правомірність припинення виплати грошової допомоги з червня 2015 року позивачем не спростовується.

Щодо позовної вимоги з приводу зобов’язання відповідача призначити щомісячну адресну допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини із призначення допомоги відносяться до виключної компетенції органів соціального захисту населення, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження органу соціального захисту.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення їй допомоги від 07.02.2018 року, з урахуванням висновків суду першої інстанції.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної адресної допомоги, а також зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2018 року про призначення їй вказаної допомоги.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже зі сторін підлягає стягнення судовий збір по 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року.

3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2018 року щодо призначення та виплати щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 36/36, РНОКПП НОМЕР_1), понесені судові витрати з судового збору у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Судове рішення складено та підписано 05 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.