Рішення № 75169192, 05.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№805/2034/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4382-17 від 11 січня 2018 року на загальну суму 1 194 876,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Техіновація” (далі позивач, ТОВ «Техіновація») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4382-17 від 11січня 2018 року на загальну суму 1 194 876,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що приймаючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13 квітень 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який є чинним на сьогоднішній день, передбачені особливості для платників єдиного внеску, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, звільняються від виконання своїх обов’язків до закінчення антитерористичної операції.

Зазначає, що оскільки позивач знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, відповідно до статей 25, 26 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції штрафні санкції не застосовуються. На підставі зазначеного, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позовна заява залишена без руху (арк. справи 25).

03 квітня 2018 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви, сплачений судовий збір на суму 17 923,15 грн. (акр. справи 28-29).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено у підготовче судове засідання на 02 травня 2018 року (арк. справи 1).

25 квітня 2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач вважає, що оскаржувана позивачем вимога є законною та винесена у відповідності до вимог законодавства, оскільки єдиний внесок відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вважає, що оскільки борг, визначений до сплати в оскаржуваній вимозі виник у 2016-2017 роках, пункт 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 вересня 2015 року) не може застосовуватись, як підстава для звільнення від сплати єдиного внеску. Також зазначає, що сертифікат Торгово-промислової палати України виданий позивачу 13 жовтня 2014 року № 3757/05-4 не стосується оплати єдиного внеску, оскільки засвідчує настання обставин непереборної сили, які стосуються справляння податків та обов’язкових платежів з 14 квітня 2014 року. На підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. справи 34-37).

02 травня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 14 травня 2018 року.

14 травня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 07 червня 2018 року.

07 червня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 21 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 05 липня 2018 року на 14-00 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, дав аналогічні пояснення, які викладені у відзиві на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Техіновація» є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 35293307, місцезнаходження позивача: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 83, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 23-24).

11 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено спірну вимогу № Ю-4382-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 1 194 876,36 гривень станом на 31 грудня 2017 року (арк. справи 11).

02 березня 2018 року рішенням Державної фіскальної служби України №7565/6/99-99-11-02-02-25 скарга на вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залишена без задоволення, а вимога без змін (арк. справи 14-16).

19 червня 2018 року позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальну страхування до органів доходів і зборів з квитанціями № 2 про їх прийняття за період формування недоїмки з єдиного внеску, а саме з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, відповідно до яких позивачем самостійно визначені зобов'язання зі сплати страхових внесків.

Спірним питанням у цій справі є правомірність дій контролюючого органу при надсиланні вимоги позивачу, за наявності самостійно нарахованих та не сплачених у строк сум єдиного внеску, які набули статусу недоїмки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п.31 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов’язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14 квітень 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітень 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р м. Маріуполь (Маріупольська міська рада) віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як зазначалось раніше, позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території міста Маріуполя Донецької області.

Статтею 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 9 - 4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, зокрема, вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону, яким скасовано норму, зазначену в пункту 9 4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Станом на день початку проведення антитерористичної операції Позивач мав місцезнаходження за адресою: 83003, м. Донецьк, вул. Харитонова, буд. 2а, яке в силу складної політико-економічної ситуації було змінено на адресу: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру. буд. 83, що підтверджується даними з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, з огляду на місцезнаходження та місце податкового обліку Позивача, а також в дію пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI Позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, яка на час подання цієї позовної заяви триває.

Тому, суд не приймає доводи відповідача стосовно посилання про неможливість звільнення від виконання обов’язків платника податку єдиного внеску у відповідності у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.

Заявами від 16 лютого 2018 року за номером 35 та 09 лютого 2018 року за номером № 34, вбачається, що позивач звернувся до податкового органу із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (арк. справи 18-19).

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся то Торгово-промислової палати України з заявами про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили).

Торгово-промисловою палатою України позивачу надано сертифікат (висновок) № 855 за № 3757/05-4 від 13 жовтня 2014 року про настання обставин непереборної сили, яким Торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року позивачу при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, що стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. При цьому, у вказаному сертифікаті (висновку) зазначено, що встановити термін, протягом кого будуть тривати обставини непереборної сили, неможливо (арк. справи 21-22).

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач виконав усі залежні від нього дії, а також вимоги Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який з 14 квітня 2014 року по період проведення антитерористичної операції є спеціальним законом, а саме докази звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, а також докази звернення до Торгово-промислової палати України, в зв’язку з чим, суд не приймає заперечення відповідача в частині не прийняття доказу, а саме: сертифікату про настання обставин непереборної сили, оскільки потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні. А подання заяви платника єдиного внеску, як підстави для звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обумовлено днем закінчення антитерористичної операції, яка триває і дату її закінчення встановити неможливо.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що приймаючи спірну вимогу від 11 січня 2018 року № Ю-4382-17, відповідач перевищив межі повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими орган державної влади, діяв не на підставі і не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред’явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 17 923,15 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням № 381 від 23 березня 2018 року (арк. справи 30).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

На підставі вище викладеного, керуючись 2, 6, 7, 8, 9, 242, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 січня 2018 року № Ю-4382-17 – задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11 січня 2018 року № Ю-4382-17 на загальну суму 1 194 876,36 (один мільйон сто дев’яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 36 коп.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРОПУ 39406028, юридична адреса: вул. 130-й Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” (ЄДРПОУ 35293307, місцезнаходження: 87555, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, буд. 83) витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 17 923,15 гривень (сімнадцять тисяч дев’ятсот двадцять три) гривні 15 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засідання 05 липня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлений 09 липня 2018 року.

Суддя Шинкарьова І.В.