Постанова № 7516454, 15.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Полтава Справа № 2а-47198/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Киценка Р.І.

представника відповідача - Марцинишина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Ольга"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Ольга"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.09.2009 № 0000791502/0/279 про визначення вказаному підприємству податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 17595,00 грн, в тому числі 11730,00 грн - основний платіж, 5865,00 грн штрафні санкції.

Позовна вимога Приватного сільськогосподарського підприємства «Ольга» обґрунтована посиланням на протиправне зменшення позивачу контролюючим органом податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 8000,00 грн та за листопад 2006 року на 3730,00 грн по господарським операціям позивача з СПД-ФО ОСОБА_3 з придбання дизельного пального та аміачної селітри за усним договором в силу того, що первинні документи позивача по зазначеним господарським операціям /товарні накладні від 01.10.2006 № 52 та від 30.11.2006 № 55, податкові накладні від 01.10.2006 № 52 та від 30.11.2006 № 63, квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.10.2006 № 89, від 02.10.2006 № 90, від 03.10.2006 № 91, від 04.10.2006 № 92, від 05.10.2006 № 93, від 30.11.2006 № 150, від 01.12.2006 № 151, від 02.12.2006 № 152/ податковим органом під час камеральної перевірки не досліджувались та що відсутній вирок суду про засудження СПД-ФО ОСОБА_3 за ухилення від оподаткування та створення своїм контрагентам, в тому числі позивачу, умов для отримання податкової вигоди.

За твердженням позивача наведені ним в позовній заяві мотиви спростовують висновок відповідача про нікчемність правочину між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_3, на який є посилання в акті перевірки від 11.09.2009 № 00062/1502/31389388 та який став фактичною підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за жовтень та листопад 2006 року і визначення за цей період податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму /основний платіж/ 11730,00 грн.

Заперечуючи проти позову, Кременчуцька ОДПІ посилалася на обставину, що встановлена актом планової перевірки дотримання СПД-ФО ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 від 12.08.2009 № 4648/17-309/2198223439, а саме: на відсутність у цього субєкта господарювання технічного персоналу та основних фондів, в тому числі складських приміщень та транспортних засобів, а також на відповідність акту про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПСП «Ольга» від 11.09.2009 № 00062/1502/31389388 вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

За твердженням відповідача наведені ним в запереченнях на позов обставини свідчать про нікчемність усного правочину, укладеного позивачем з СПД-ФО ОСОБА_3, а відтак про невідповідність формування позивачем податкового кредиту за таким правочином вимогам статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали доводи і вимоги сторін, інтереси яких вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду та зібрані судом письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для визначення приватному сільськогосподарському підприємству «Ольга» податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 17595,00 грн, в тому числі 11730,00 грн - основний платіж, 5865,00 грн штрафні санкції, згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 № 0000791502/0/279 слугував висновок Кременчуцької ОДПІ, викладений в акті про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 11.09.2009 № 00062/1502/31389388, про порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок включення до податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 8000,00 грн та за листопад 2006 року в сумі 3896,00 грн за нікчемним усним правочином з субєктом господарювання-фізичною особою ОСОБА_3

Такий висновок податкового органу обґрунтований посиланням на акт планової перевірки дотримання СПД-ФО ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 від 12.08.2009 № 4648/17-309/2198223439, згідно якого у перевіряємому періоді СПД-ФО ОСОБА_3 займався торгівлею паливно-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, селітрою та зерном, не маючи при цьому трудових ресурсів і основних фондів /складських приміщень, транспортних засобів/ та укладаючи усні договора про придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема сільськогосподарської продукції та паливно-мастильних матеріалів, з СФГ «Господар» та ПП «Тріумвірат-06», засновниками яких був сам ОСОБА_3; постановою господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 у господарській справі № 9/9 за позовом Кременчуцької ОДПІ до СФГ «Господар» про визнання субєкта господарювання банкрутом сільськогосподарське фермерське господарство «Господар» визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; СФГ «Господар» за місцем реєстрації не знаходилось, нерухоме майно та транспортні засоби не мало, отриману для сільськогосподарського виробництва земельну ділянку не використовувало; податок на додану вартість в період з липня 2006 року по листопад 2008 року не сплачувало.

Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами судової справи, між приватним сільськогосподарським підприємством «Ольга» /покупець/ та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 /продавець/ укладено усний договір про поставку дизельного пального та аміачної селітри на загальну суму 70385,00 грн, в тому числі ПДВ 11730, 00 грн, підтвердженням чого слугує оформлення накладних від 01.10.2006 № 52 та від 30.11.2006 № 55, податкових накладних від 01.10.2006 № 52 та від 30.11.2006 № 63, квитанцій до прибуткових касових ордерів від 01.10.2006 № 89, від 02.10.2006 № 90, від 03.10.2006 № 91, від 04.10.2006 № 92, від 05.10.2006 № 93, від 30.11.2006 № 150, від 01.12.2006 № 151, від 02.12.2006 № 152.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину / частина 1 статті 215 ЦК України /.

При цьому згідно частини 2 статті 215 зазначеного Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Дослідивши правочин, на підставі якого між позивачем та його контрагентом СПД-ФО ОСОБА_3 склались господарські правовідносини, суд приходить до висновку, що в момент вчинення правочину його сторони були існуючими субєктами господарювання /перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців/ та виходячи зі своїх видів господарської діяльності були зацікавлені у продажу та придбанні дизельного пального та аміачної селітри.

Так, згідно актів перевірок від 11.09.2009 № 00062/1502/31389388 стосовно ПСП «Ольга» та від 12.08.2009 № 4648/17-309/2198223439 стосовно СПД-ФО ОСОБА_3, які у відповідності до чинного законодавства є носіями доказової інформації, ПСП «Ольга» здійснювало господарську діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції та її продажу, а СПД-ФО ОСОБА_3- торгівлю паливно-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, селітрою та сільськогосподарською продукцією.

Довід відповідача про відсутність у СПД-ФО ОСОБА_3 трудових ресурсів та основних фондів /складських приміщень та транспортних засобів/, як про ознаку, яка вказує на безтоварність господарських операцій з позивачем, відхиляється судом, так як чинне законодавство не містить застереження щодо виконання субєктом господарювання-фізичною особою господарської діяльності з обовязковим залученням найманих осіб, а здійснення торгівлі не тягне за собою обовязкову наявність основних фондів, в тому числі офісу, складських приміщень, транспортних засобів. Доказів та правового обґрунтування протилежного на вимогу суду відповідачем не надано.

Не можуть ставити під сумнів про реальне здійснення господарської діяльності СПД-ФО ОСОБА_3 від свого імені і та обставина, що ОСОБА_3 був та є засновником СФГ «Господар» та ПП «Тріумвірат-06» відповідно. Судом при застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права не виявлено жодної норми, яка б забороняла громадянину реалізовувати своє право на працю та здібності до продуктивної праці або обмежувала громадянина в отриманні доходів у звязку з такою обставиною. Доказів на підтвердження того, що реалізовані ПСП «Ольга» товари придбані СПД-ФО ОСОБА_3 у СФГ «Господар» та ПП «Тріумвірат-06» за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін, судом не виявлено, а відповідачем не надано.

Як встановлено в судовому процесі, поставка дизельного пального та аміачної селітри СПД-ФО ОСОБА_3 на користь позивача за усним договором відповідає виду діяльності позивача згідно з довідкою із ЄДРПОУ. Сам факт поставки, включаючи розрахунок, підтверджується накладними від 01.10.2006 № 52 на суму 48000,00 грн /ПДВ- 8000,00 грн/ та від 30.11.2006 № 55 на суму 22385, 00 грн /ПДВ-3730,00 грн/, податковими накладними від 01.10.2006 № 52 48000,00 грн /ПДВ- 8000,00 грн/ та від 30.11.2006 № 63 22385, 00 грн /ПДВ-3730,00 грн/, квитанціями до прибуткових касових ордерів від 01.10.2006 № 89 на суму 10000,00 грн, від 02.10.2006 № 90 на суму 10000,00 грн, від 03.10.2006 № 91 на суму 10000,00 грн, від 04.10.2006 № 92 на суму 10000,00 грн, від 05.10.2006 № 93 на суму 8000,00 грн, від 30.11.2006 № 150 на суму 10000,00 грн, від 01.12.2006 № 151 на суму 10000,00 грн, від 02.12.2006 № 152 на суму 2385,00 грн.

Вказуючи на безтоварність господарських операцій між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_3 через взаємовідносини останнього з СФГ «Господар» та ПП «Тріумвірат-06», засновниками яких він був, відповідач разом з тим не доводить суду, що предметом продажу між СПД-ФО ОСОБА_3 та вказаними субєктами господарювання-юридичними особами були дизельне пальне та аміачна селітра, кінцевим споживачем яких виступив позивач. А відтак, обставина відсутності переходу права власності на товари від СПД-ФО ОСОБА_3 позивачу документально не підтверджується. При цьому слід відзначити, що суд, виконуючи в силу частини 2 статті 69 та частин 3-5 статті 71 КАС України активну роль у зібранні доказів, разом з тим не може перекладати на себе встановлений частиною 2 статті 71 зазначеного Кодексу процесуальний обовязок субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, інакше це б порушувало такі принципи адміністративного судочинства як принцип змагальності сторін та принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом та судом.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 КАС України щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні усного договору, підтвердженого вищезазначеними первинними документами, взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб приватного сільськогосподарського підприємства «Ольга» та субєкта господарювання фізичної особи ОСОБА_3, судом при виконанні вимог статті 11 КАС України не виявлено, а зміст предмету усного договору, прав та обовязків його сторін, наявність у цих сторін правоздатності, фактичні акти поведінки сторін свідчать про відповідність вказаного правочину вимогам закону.

Звідси, суд приходить до висновку, що підстав для визнання усного договору між ПСП «Ольга» та СПД-ФО ОСОБА_3 нікчемним правочином згідно зі статтями 215 та 228 ЦК України не має.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакціях Закону, які діяли на дату подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2006 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту ( підпункт 7.4.2 пункту 7.4 цієї статті ).

Таким чином, Законом встановлені різні правила податкового обліку в залежності від намірів платника податку щодо цілей використання придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), а також враховує можливість зміни цільового призначення таких активів ( послуг ).

Наміри платника податку щодо цільового призначення придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), як субєктивний чинник, проявляються в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження активами (результатами послуг ).

Про справжні наміри позивача щодо призначення придбаних у СПД-ФО ОСОБА_3 товарів та про його зацікавленість у вказаних товарах свідчить фактичне отримання позивачем дизельного пального і аміачної селітри та їх використання у сільськогосподарському виробництві /в матеріалах справи наявні акти на списання дизельного пального на вирощування сільськогосподарських культур та акти про використання мінеральних добрив /.

Доказів того, що отримані від СПД-ФО ОСОБА_3 товари фактично не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки від 11.09.2009 № 00062/1502/31389388, ні матеріали цієї адміністративної справи на містять.

Підпунктом 7.4 5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 зазначеної статті право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Обставини наявності у СПД-ФО ОСОБА_3 статусу платника податку на додану вартість станом на жовтень та листопад 2006 року, належного оформлення цим субєктом господарювання податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у зазначений період, визнаються одночасно і позивачем, і відповідачем, а тому в силу частини 3 статті 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Разом з тим, суд зауважує, що ці обставини одночасно з визнанням їх сторонами підтверджені також зібраними судом та наявними в матеріалах справи письмовими доказами витягом з реєстру платників ПДВ стосовно СПД-ФО ОСОБА_3 та податковими накладними від 01.10.2006 № 52 48000,00 грн /ПДВ- 8000,00 грн/ та від 30.11.2006 № 63 22385, 00 грн /ПДВ-3730,00 грн/.

Зауважень до змісту податкових накладних, що стосується змісту оподатковуваної господарської операції, її вартісних та кількісних показників або ідентифікації її учасників, при складанні акту перевірки та в судовому процесі відповідач не висував.

Частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу /частина 1/; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову /частина 2/.

Відповідач не довів, а суд при вжитті заходів по збиранню доказів не виявив доказів безтоварності господарських операцій позивача за участю свого контрагента СПД-ФО ОСОБА_3 та контрагентів свого контрагента СФГ «Господар» та ПП «Тріумвірат-06» по поставці дизельного пального та аміачної селітри в жовтні та листопаді 2006 року, у звязку з чим суд приходить до висновку про необґрунтоване прийняття контролюючим органом податкового повідомлення рішення від 24.09.2009 №0000791502/0/279.

Необґрунтованим та незаконним є прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення і з тих підстав, що воно прийнято за результатами камеральної перевірки.

Як визначає підпункт 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; внаслідок проведення камеральної перевірки контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Спірне ж податкове повідомлення-рішення прийняте не з приводу виявлення контролюючим органом в податкових деклараціях позивача за жовтень та листопад 2006 року арифметичних або методологічних помилок та невиключно на підставі даних цих податкових декларацій, що є порушенням наведеної норми та норми статті 19 Конституції України.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Ольга" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 №0000791502/0/279 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції від 24.09.2009 №0000791502/0/279.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Ольга" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк