Ухвала суду № 75164071, 02.07.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

02 липня 2018 року м. Харків Справа №913/950/17

Провадження №14/913/950/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» №01-02-43/1036 від 14.06.2018 про розстрочення виконання судового рішення у справі №913/950/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 4307373 грн. 71 коп.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача - Андрійко Є.Л., довіреність №14-174 від 23.10.2017,

від відповідача - Гуйдик К.О., довіреність №10 від 26.12.2017.

в с т а н о в и в:

Господарським судом Луганської області розглядалась справа №913/950/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення 4307373 грн. 71 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області №913/950/17 від 26.03.2017 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 1012886 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 3294486 грн. 93 коп., витрати на сплачений судовий збір в сумі 64610 грн. 60 коп. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2018 у справі №913/950/17 залишено без змін.

На виконання рішення Господарським судом Луганської області позивачу видано наказ від 21.06.2018 №913/950/17.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою №01-02-43/1036 від 14.06.2018, якою просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2018 у справі №913/950/14 на 1 (один) рік згідно графіку погашення заборгованості.

Заявник обґрунтовує свою заяву знаходженням підприємства на території проведення антитерористичної операції, через що Товариство фактично позбавлено права володіння та користування майном, яке перебуває у власності та господарському віданні ПАТ «Луганськгаз» і його відокремлених структурних підрозділів.

ПАТ «Луганськгаз» фактично втратило все майно, що перебувало на тимчасово окупованій території Луганської області, на час її захоплення та було позбавлене можливості здійснювати виробничо-господарську діяльність на відповідних територіях.

Також, у зв'язку з захопленням структурних підрозділів ПАТ «Луганськгаз» на території, не підконтрольній владі України у межах Луганської області, відповідно до даних бухгалтерського обліку, ПАТ «Луганськгаз» було позбавлене основних засобів (за вартістю на кінець періоду):

- ПАТ «Луганськгаз» (м. Луганськ) - 75327 269 грн. 35 коп.

- Алчевське МРУЕГГ - ПАТ ЛУГАНСЬКГАЗ - 54372 503 грн. 15 коп.

- Антрацитівське МРУЕГГ - ПАТ ЛУГАНСЬКГАЗ - 27868 233 грн. 91 коп.

- Краснодонське МРУЕГГ - ПАТ ЛУГАНСЬКГАЗ - 43268 562 грн. 95 коп.

- Краснолучське МРУЕГГ - ПАТ ЛУГАНСЬКГАЗ - 35578 494 грн. 96 коп.

- Свердловське МРУЕГГ - ПАТ ЛУГАНСЬКГАЗ - 24689 487 грн. 26 коп.

- Стахановське МРУЕГГ - ПАТ ЛУГАНСЬКГАЗ - 50702 789 грн. 02 коп.

Загальна сума втрачених основних засобів (за залишковою вартістю) складає - 311807340 грн. 60 коп.

За фактом захоплення адміністративної будівлі, 25.09.2014 за вих. № 01-02-53/2941 Товариство звернулось до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

На сьогоднішній день, захоплене майно та будівлі не повернуті ПАТ «Луганськгаз».

Відповідно до Статуту, основним видом діяльності ПАТ «Луганськгаз» є транспортування, постачання та розподіл природного газу.

При аналізі споживання обсягів протранспортованого природного газу (розподілу) всіма категоріями споживачів Луганської області за 2014 рік у розрізі філій, та у порівнянні першого та другого півріччя, зниження обсягів споживання у співвідношення І та II півріччя у відсотковому значенні складає всього по Луганській області - 69,5 %.

При аналізі споживання обсягів протранспортованого природного газу (розподілу) всіма категоріями споживачів Луганської області за 1 півріччя 2014 та 1 півріччя 2015 р., у розрізі філій, та у порівнянні, зниження обсягів споживання у співвідношення 1 півріччя 2014 та 1 півріччя 2015 у відсотковому значенні складає всього по Луганській області - 68,8 %.

При аналізі споживання обсягів протранспортованого природного газу (розподілу) всіма категоріями споживачів Луганської області за 1 півріччя 2014 та 1 півріччя 2016 року, у розрізі філій, та у порівнянні, зниження обсягів споживання у співвідношення 1 півріччя 2014 та 1 півріччя 2016 року у відсотковому значенні складає всього по Луганській області - 73.1 %.

Заявник також зазначив, що ПАТ «Луганськгаз» займає монопольне становище на ринку надання послуг з розподілення природного газу для споживачів Луганської області та має стратегічне значення для Державного бюджету України.

Надмірний фінансовий тиск на ПАТ «Луганськгаз» може призвести до часткового або повного припинення провадження господарської (статутної) діяльності, працівники можуть залишитись без роботи, що призведе до посилення соціальної напруги серед населення та створить загрозу зриву підготовки до наступного опалювального сезону та функціонування багатьох підприємств, виробничі потужності яких залежать від надання заявником відповідних послуг.

На сьогоднішній день, підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані і потребує послаблення фінансового тиску. У разі надання підприємству перерви у виконанні певних зобов'язань, можливе швидке оздоровлення ПАТ «Луганськгаз», з подальшим погашенням всіх зобов'язань в повному обсязі.

Так, у разі надання розстрочки виконання рішення суду ПАТ «Луганськгаз» зможе налагодити діяльність підприємства, з поступовим нарощуванням темпів і обсягів господарської діяльності (зокрема, транспортування, постачання, розподіл природного газу), в першу чергу на територіях підконтрольних українській владі.

Також, у разі задоволення даної заяви будуть враховані і інтереси Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскільки за раніше встановленими умовами, ПАТ «Луганськгаз» не може здійснювати господарську діяльність та поступово, у короткі терміни, дійде до повного припинення діяльності. У такому випадку Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не отримає жодних виплат та відповідно не буде виконано рішення суду.

Як зазначив заявник, ПАТ «Луганськгаз» на сьогодні практично є банкрутом і існує наявна загроза повного припинення діяльності підприємства. Задоволення заяви та надання відповідної розстрочки, надасть можливість виправити ситуацію у діяльності підприємства та уникнути банкрутства.

Щодо майна, на яке можливо було б звернути стягнення, відповідач зазначив, що близько 60% майна вже втрачено на непідконтрольній українській владі території. Крім того, все майно ПАТ «Луганськгаз» задіяно безпосередньо у виробничому процесі підприємства (забезпечення газом населення, підприємств і організацій Луганської області). Звернення стягнення на майно - це фактичне припинення діяльності підприємства, а отже і припинення газопостачання області.

Відповідач також посилається в своїй заяві на те, що неможливість ПАТ «Луганськгаз» виконувати рішення була викликана проведенням антитерористичної операції на території Луганської області.

Щодо обґрунтування фактичних дій та заходів, що дозволять виправити фінансовий стан ПАТ «Луганськгаз» заявник зазначив наступне.

На даний час кошти ПАТ «Луганськгаз» спрямовуються виключно на ремонти газових мереж та на підготовку до зимового (опалювального) періоду 2018-2019 років.

Оскільки, невиконання відповідних робіт призведе до колапсу в газовій сфері Луганської області, до припинення газопостачання на території всієї області, може привести до аварійних та вибухонебезпечних ситуацій, а в зимовий період Луганська область може залишитися взагалі без опалення, що беззаперечно призведе до соціального вибуху.

Негативний характер цих обставин значно підсилюється проведенням антитерористичної операції (АТО), а саме фактами пошкодження та знищення газопроводів в результаті щоденних обстрілів.

Також, планується, виходячи з фінансових можливостей підприємства, здійснити поточний ремонт газопроводів, ГРП (газо-розподільчих пунктів), а також здійснити заходи по підготовці до зимового (опалювального) періоду 2018-2019 років.

Окреслені ремонтні роботи проводяться виключно за рахунок коштів ПАТ «Луганськгаз», оскільки НКРЕКП не затвердило для підприємства інвестиційну програму на відповідні цілі.

Заявник також зазначив, що суттєво впливає на фінансовий стан підприємства зростання заборгованості населення за спожитий природний газ, що викликане зростанням ціни (тарифу) на газ.

Крім того, загальна сума щомісячних платежів у відповідності до затверджених графіків погашення заборгованості ухвалами суду Луганської області та договорами реструктуризації за попередні роки складає: 3 134 729 грн. 83 коп.

На сьогоднішній день та протягом попередніх років діяв економічно необгрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними мережами. НКРЕКП для ПАТ «Луганськгаз» затверджувались значно занижені тарифи на розподіл природного газу, які є економічно не обґрунтованими. З метою зміни тарифу, ПАТ «Луганськгаз» неодноразово зверталося до НКРЕ КП з обґрунтуваннями тарифу та вимогами щодо його перегляду, але відповіді не отримало.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про природні монополії», а також Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 №12, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за №29/17324 (далі - Ліцензійні умови з розподілу), встановлено, що тарифи повинні бути економічно обґрунтованими і встановлюватись таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат.

Витрати підприємства на транспортування природного газу визначаються згідно з Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та Методичним положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах. Відповідно до пункту 2.5 Процедури 369 суб'єкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку.

До таких витрат, також відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу (далі - ВТВ та НВтр) (пункт 4.5 Методики 983, пункт 2.1.5 Процедури 369).

Встановлення економічно необгрунтованого, значно нижчого тарифу для ПАТ «Луганськгаз», порівняно з тим, який було розраховано Товариством у відповідності до вимог діючого законодавства, який не передбачає компенсації витрат у поточному та у попередніх роках, не надає можливість Товариству вести, принаймні, хоч би незбиткову господарську діяльність, у тому числі здійснювати вчасне погашення реструктурованої заборгованості по укладеним договорам та заборгованості по договорам з НАК «Нафтогаз України».

Для виконання своїх зобов'язань Товариство може спрямовувати частину чистого прибутку від інших видів діяльності у розмірі близько 1 млн. грн. на рік.

Отже, реальним заходом по виправленню фінансового стану підприємства, є

- використання отриманих та накопичених (збережених) коштів на модернізацію виробництва:

- модернізація газових мереж, що включає ремонт та заміну газопроводів;

- ремонт та придбання регуляторів тиску;

- придбання та встановлення дублюючих вузлів обліку газу на об'єктах крупних споживачів природного газу, придбання приладів модемного зв'язку та сучасних приладів з пошуку витоків газу.

Дані заходи дозволять ПАТ «Луганськгаз» реально зменшити розміри (обсяги) комерційних втрат (розбалансу) підприємства, нормативних втрат (НВ) і виробничо-технологічних витрат (ВТВ), за які підприємство розраховується з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (фактично ПАТ «Луганськгаз» закуповує обсяги газу на НВ та ВТВ, а також за власні кошти сплачує розміри (обсяги) комерційних втрат).

Якщо відповідні заходи не будуть проведені, то значно зростуть обсяги комерційних втрат, за які підприємство розраховується з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», безпосередньо ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та іншими газовими постачальниками (трейдерами), що призведе до збитків ПАТ «Луганськгаз» та погіршення фінансового стану.

- побудова нових газопроводів, газифікація не газифікованих населених пунктів.

Також, ПАТ «Луганськгаз» планує, що НКРЕКП перегляне тариф на транспортування природного газу з 957,9 грн., за 1000 куб.м., до обґрунтованого рівня - 1249,88 грн., за 1000 куб.м., що надасть змогу підприємству щомісячно отримувати додаткові кошти.

Встановлення обгрунтованого тарифу дасть можливість здійснювати ПАТ «Луганськгаз» свою статутну діяльність, модернізувати виробництво, отримувати прибуток від своєї діяльності та в подальшому розраховуватись по зобов'язанням.

Також, ПАТ «Луганськгаз» планує заходи по залученню інвестицій для оздоровлення фінансового стану підприємства та його розвитку.

Крім зазначеного, ПАТ «Луганськгаз» сподівається на закінчення АТО та повернення підприємству захопленого майна і територій в межах всієї Луганської області, що дозволить ПАТ «Луганськгаз» здійснювати господарську діяльність в повному обсязі, та повністю відновити підприємство, територію обслуговування та виправити фінансове становище.

Загальна сума боргу згідно рішення Господарського суду від 26.03.2018 по справі №913/950/17 становить 4371984 грн. 31 коп.

Враховуючи вищезазначені обставини, заявник просить суд розстрочити виконання рішення на 1 (один) рік у відповідності з графіком погашення заборгованості, а саме:

- 01.07.2018 - 364 332,03 грн.

- 01.08.2018 - 364 332,03 грн.

- 01.09.2018 - 364 332,03 грн.

- 01.10.2018 - 364 332,03 грн.

- 01.11.2018 - 364 332,03 грн.

- 01.12.2018 - 364 332,03 грн.

- 01.01.2019 - 364 332,03 грн.

- 01.02.2019 - 364 332,03 грн.

- 01.03.2019 - 364 332,03 грн.

- 01.04.2019 - 364 332,03 грн.

- 01.05.2019 - 364 332,03 грн.

- 01.06.2019- 364 331,98 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2018 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою суду від 19.06.2018 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про розстрочення виконання рішення у справі №913/950/17 прийнято та призначено до розгляду на 02.07.2018 о 14 год. 30 хв.

У судове засідання 02.07.2018 прибули представники сторін.

Позивач в своїх запереченнях №14/5-18918 від 23.06.2018 зазначив, що вважає подану заяву необґрунтованою з огляду на наступне.

Як зазначив позивач, відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 ГПК України та пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9, а саме:

1. відсутності коштів на рахунках;

2. відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення;

3. наявності реальної загрози банкрутства.

Крім того, позивач в своїх запереченнях посилається на те, що пунктом 2.2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 №12 передбачено, що ліцензіат не має права займатися іншими видами господарської діяльності, якщо вони перешкоджають або можуть перешкоджати належному виконанню господарської діяльності з розподілу газу.

Відповідно, на думку позивача, мова про тяжкий фінансовий стан відповідача йти не може, оскільки останній може виконати своє зобов'язання згідно з рішенням суду у справі № 913/950/17.

Також, як зазначив позивач, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 420 815 895,11 грн., що підтверджується актами приймання - передачі газу. Остаточно розрахунок за отриманий природний газ відповідачем не проведено. Варто звернути увагу, що за даним рішенням суду стягується інфляційні втрати та 3% річних за зобов'язаннями листопада та грудня 2015 року, тобто за зобов'язаннями які виникли у відповідача після початку та поза зоною проведення АТО, та момент прийняття у власність природний газ підтверджує ту обставину, що відповідач в повній мірі розумів наслідки не виконання власних зобов'язань.

Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів які вказують на відсутність майна чи грошових коштів якими можливо виконати рішення суду.

У зв'язку з вищевикладеним, позивачем направлено запит до МВС з приводу транспортних засобів зареєстрованих за відповідачем, в результаті розгляду якого повідомлено, що при наявних у власності відповідача 39 зареєстрованих транспортних засобів, 28.11.2017 відповідач в період тяжкого фінансового становища, додатково зареєстрував за собою на праві власності легковий автомобіль SKODA ОСТАVIА А5, 2012 року випуску.

Позивач також зазначив, що внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв'язку із втратою контролю над ПАТ «Чорноморнафтогаз» та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, позивач відобразив в своїй звітності знецінення інвестицій у вказаних підприємствах в сумі 899 806,00 тис. грн., знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484 тис. грн., у тому числі у складі витрат за 9 місяців, що закінчились 30.09.2014, у сумі 1 708 365 тис. грн.

Стосовно Луганської та Донецької областей - позивач провів знецінення інвестицій у частці підприємств в сумі 61 179 тис. грн. Також збитки, понесені на окупованих територіях за 9 місяців, що закінчились 30.09.2014, складають 1 886 247 тис. грн. (фінансові відомості у відкритому доступі і є загальновідомими).

Крім цього, на лютий місяць 2018 року тільки на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває 227 виконавчих документів на загальну суму стягнення більше 15 млрд. грн.

Згідно з вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту України від 02.04.2012 № 512/5, на зазначений орган ДВС покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень.

З вказаної кількості за 139 виконавчими документами стягненню підлягає більше 11,7 млрд. грн. з боржників, які розташовані на території Луганської, Донецької областей та АР Крим.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що він не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким.

Крім того, протягом 2013-2016 років в державі відбулись інфляційні процеси, наслідком яких стало здешевлення національної валюти майже втричі. Вказана обставина є суттєвою, оскільки Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних.

Господарська діяльність позивача у відповідності до звіту про фінансовий стан на 30 вересня 2017 року обтяжена комерційними кредитами у розмірі 63 137 млн. грн. (короткострокові зобов'язання) та 10 279 млн. грн. (довгострокові зобов'язання). При цьому дебіторська заборгованість перед Компанією складає 49 672 млн. грн.

Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України.

Також позивач зазначив, що Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України для надання розстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі №913/950/17, тому просить суд в задоволенні заяви відмовити.

Суд заперечення позивача разом з доданими до нього документами розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

ПАТ «Луганськгаз» в своїй заяві посилається, зокрема, на те, що підприємство знаходиться на території проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим воно втратило все майно, що перебувало на захопленій території, важкий фінансовий стан підприємства, занижені тарифи на розподіл природного газу, зниження обсягів споживання газу.

Проте, слід зазначити, що за приписами ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Отже, підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що, як наслідок, покладає на останнє тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Такі обставини не визнаються господарським судом винятковими обставинами для розстрочення виконання рішення господарського суду, з огляду на те, що відповідач (заявник) не надав до суду жодних доказів, які свідчать про зміну вищезазначеного заявником скрутного матеріального становища, а отже і про можливість виконання рішення відповідачем протягом строку, визначеним в графіку погашення заборгованості.

Більш того, відсутність у відповідача (заявника) майна взагалі не підтверджена жодним чином. Проте, як вбачається з інформації МВС України, за боржником - ПАТ «Луганськгаз» зареєстровано 39 транспортних засобів. При цьому, 28.11.2017, тобто під час, як було зазначено боржником, скрутного фінансового стану ПАТ «Луганськгаз», було зареєстровано за боржником легковий автомобіль SKODA ОСТАVIА А5, 2012 року випуску.

Крім того, суд також звертає увагу відповідача, що за змістом ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника грошових коштів не звільняє його від відповідальності за порушення своїх зобов'язань.

Посилання відповідача (заявника) на обставини проведення антитерористичної операції не приймаються господарським судом до уваги, оскільки складна економічна ситуація в країні носить загальний характер, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, та негативні наслідки, пов'язані з проведенням антитерористичної операції, зазнають обидві сторони.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про не доведення відповідачем (заявником) в порядку ст. ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності виняткових обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/950/17, тому в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» №01-02-43/1036 від 14.06.2018 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2018 у справі №913/950/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 02.07.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено - 09.07.2018.

Суддя Є.А. Лісовицький