Рішення № 75163671, 26.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2018Справа № 910/3846/18За позовом ОСОБА_1, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про стягнення 53 951,89 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (адвокат за ордером серії КВ № 738903 від 18.05.2018р.).

від відповідача: Жила М.І. (представник за довіреністю № 10-540/д від 23.08.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (відповідач) суми дивідендів в розмірі 32 753,04 грн., а також нарахованих фінансових санкцій на суму 21 198,85 грн. за порушенням зобов'язання по їх виплаті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів за 2011 - 2013 роки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

16.04.2018р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Оскільки позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк та спосіб, встановлені судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2018р.

Відповідач у визначений судом строк надав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2011 - 2013 роки. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонерну виникає під час реалізації акціонером наданого права, натомість в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реалізації позивачем права на отримання дивідендів за 2011 - 2013 роки у встановлені рішенням відповідача від 10.10.2014р. строки. Крім того, відповідач зазначив, що ним було здійснено нарахування відповідачу доходу у вигляді дивідендів за 2011-2013 роки, з яких відповідно до положень Податкового кодексу України, було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, а також військовий збір, що становить 1,5%. Щодо нарахування фінансових санкцій за несвоєчасну виплату дивідендів на підставі ст. 625 ЦК України, відповідач вказує на те, що оскільки між сторонами склались корпоративні правовідносини, які за своєю правовою природою не є договірними, передбачена законом відповідальність за порушення грошового зобов'язання не може бути застосована.

Позивач у визначений судом строк подав до суду відповідь на відзив, за змістом якої заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та вказує на те, що останнім визнано обставини, які є підставою даного позову, а саме прийняття вищим органом управління відповідача відповідних рішень щодо порядку та строків виплати дивідендів, в тому числі й позивачу, належності позивачеві відповідної кількості цінних паперів станом на дати прийняття таких рішень, позивач також вказує на безпідставність доводів відповідача щодо визначеності рішеннями відповідача порядку виплати дивідендів, оскільки нормами чинного законодавства не закріплено такого обов'язку акціонера, а також про те, що до спірних правовідносин неможливо застосувати ст. 625 ЦК України, оскільки такі вимоги носять грошовий характер.

В підготовчому засіданні 22.05.2018р. судом оголошено перерву до 12.06.2018р.

За письмовою згодою обох сторін на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.06.2018р. закінчено підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті у той самий день, про що оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 12.06.2018р. судом оголошено перерву до 26.06.2018р.

В судовому засіданні 26.06.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечувала.

В судовому засіданні 26 червня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (затверджений Протоколом № 21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Відповідно до п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Згідно з п. 6.18 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач станом на 20.10.2014р. був акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю акцій 500 штук, що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку у цінних паперах на 20.10.2014р. вих. №26/03-3 від 26.03.2018р., що видана Приватним акціонерним товариством "ІВЕКС КАПІТАЛ".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку:

- за 2011 рік: 2 181 892 000,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО); 2 181 612 957 грн. 30 коп., що складає 99,99% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

- за 2012 рік: 1 428 110 724,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ); 1 427 836 668 грн. 30 коп., що складає 99,98% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

- за 2013 рік: 189 886 355,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ); 189 799785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Оскільки відповідачем не було сплачено позивачу як акціонеру ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2011-2013 рр., позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 32 753,04 грн., а також нарахованих фінансових санкцій в розмірі 21 198,85 грн. за порушенням зобов'язання по їх виплаті.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З огляду на положення викладених вище норм законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, станом на 20.10.2014р. позивач був власником 500 штук простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта", що у відповідності до приписів вищенаведених положень законодавства свідчить про існування у позивача права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Згідно із наведеною нормою, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Відповідно до п. п. 6.20, 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №21 від 22.03.2011), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам-юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, а акціонерам-фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014, затверджено прибуток Товариства за 2011-2013 р.р., визначено його розподіл та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

Як зазначають позивач - у позовній заяві та відповідач - у відзиві на позовну заяву, на підставі вказаного рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", відповідачем станом на 20.10.2014р. було здійснено нарахування позивачу доходу у вигляді дивідендів, а саме за 2011р. - 20 115,00 грн. (500 шт. х 40,23 грн.), за 2012р. - 13 165,00 грн. (500 шт. х 26,33 грн.), за 2013р. - 1 750,00 грн. (500 шт. х 3,50 грн.).

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату, відтак посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на вказану обставину як на підставу для відмови позивачеві у виплаті дивідендів визнаються судом необґрунтованими.

Не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014р. дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на отримання прибутку акціонерного товариства.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

З урахуванням наведеного, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені.

Натомість невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Враховуючи наведене, оскільки загальними зборами відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом №22 від 10.10.2014 про виплату дивідендів за 2011-2013 роки, з огляду на наведені вище приписи законодавства, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2013 роки.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17 січня 2018 року у справі №910/11316/17.

Згідно із п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 167.5.2. ст. 167 Податкового кодексу України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Також п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Як зазначають сторони у своїх заявах по суті, відповідно до положень Податкового кодексу України відповідачем було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, у розмірі 1 005,75 грн. (за 2011 рік), 658,25 грн. (за 2012 рік) та 87,50 грн. (за 2013 рік), а також військовий збір, що становить 1,5%, у сумі 301,73 грн. (за 2011 рік), 197,48 грн. (за 2012 рік) та 26,25 грн. (за 2013 рік), на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень, витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на визначений у рішенні загальних зборів відповідача, що оформлене протоколом № 22 від 10.10.2014 строк виплати ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2011 - 2013 роки - з 20.10.2014 по 10.04.2015, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу дивіденди у розмірі 32 753,04 грн. у строк до 10.04.2015 (включно).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми невипалених дивідендів в розмірі 32 753,04 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає доводи відповідача стосовно того, що право на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права, є необґрунтованими з огляду на те, що позивач не зобов'язаний звертатись до відповідача із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.

Так, обов'язки учасників товариства визначені у ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. Крім того, законодавство не передбачає обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлює строків такого звернення.

Отже, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов покладено на відповідача у встановлений у рішенні загальних зборів строк, у даному випадку з 20.10.2014р. по 10.04.2015р., натомість матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання (щодо прострочення сплати дивідендів за 2011 - 2013р.р.), позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 18 288,76 грн. інфляційних втрат та 2 910,09 грн. 3% річних за період з 11.04.2015р. по 26.03.2018р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року по справі №6-113цс14 зазначено, що будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 ГК України, ст. 152 ЦК України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов'язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням.

Судом перевірено надані позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам цивільного законодавства та загальна сума інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань, а розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 18 288,76 грн. інфляційних втрат та 2 910,09 грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

З підстав викладених вище, оскільки грошові зобов'язання можуть виникати не тільки із договірних зобов'язань, а й з інших підстав, у даному випадку із рішення загальних зборів товариства про виплату дивідендів, судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача щодо неможливості застосування до останнього передбаченої законом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми невиплачених дивідендів та нарахованих фінансових санкцій за прострочення їх сплати.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3846/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32 753,04 грн. суми основного боргу (невиплачених дивідендів), 18 288,76 грн. інфляційних втрат та 2 910,09 грн. 3% річних.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390, адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 04205, АДРЕСА_1) 32 753,04 грн. (тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят три гривні 04 коп.) суми основного боргу, 18 288,76 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 76 коп.) інфляційних втрат, 2 910,09 грн. (дві тисячі дев'ятсот десять гривень 09 коп.) 3 % річних та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.07.2018р.

Суддя С.М. Морозов