Постанова № 75163047, 04.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. Справа № 820/2040/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Бершова Г.Є.,

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, м. Харків, по справі № 820/2040/18

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання протиправним протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) в особі уповноваженого представника звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, в якому просить суд визнати протиправним протокол відповідача від 25.01.2018 року щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати пенсії з 07.10.2009 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 25.01.2018 року щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати пенсії з 07.10.2009 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682655, вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року по день виплати пенсії на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/3155/17 від 03.04.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова ( код ЄДРПОУ 22682655, вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції не врахував, що компенсація передбачена для нарахованих сум пенсій у разі затримки їх виплати, у свою чергу пенсію позивачу поновлено за відповідним рішенням суду у справі № 643/3155/17 та виплачено своєчасно та без затримок, що свідчить про відсутність підстав, визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" для нарахування та виплати компенсації. Крім того, до 03.03.2016 Управління не знало і не могло знати про бажання ОСОБА_2 щодо поновлення виплати пенсії і не могло нараховувати та виплачувати пенсію за відсутності його заяви.

Скориставшись правом відзиву на апеляційну скаргу, представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з посиланням на те, що норми чинного законодавства не ставлять у залежність компенсацію втрати грошових коштів від попереднього, окремого нарахування та виплати пенсії, яке було здійснено за вищевказаним судовим рішенням.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 до виїзду за кордон отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", але після виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю в жовтні 1994 року виплату пенсії було припинено.

Постановою Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/3155/17 від 03.04.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано протокол Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова від 04.01.2017 року про відмову ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити з 07.10.2009 року та виплачувати в подальшому пенсію ОСОБА_2 з урахуванням всіх підвищень, перерахунків та розміру мінімальної пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Учасниками справи не заперечується, що пенсійним органом було виконано зазначену постанову Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/3155/17 шляхом поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 року та здійснено нарахування та виплату пенсії за пенсійною справою та відповідним розрахунком у сумі 89225,20 грн. у жовтні 2017 року.

Позивач, через уповноваженого представника, 16.01.2018 звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії починаючи з 07.10.2009 року по дату виплати пенсії.

На вказане звернення відповідач надав супровідним листом від 30.01.2018 копію протоколу від 25.01.2018 про відмову в нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії мотивуючи її тим, що нарахування позивачеві пенсії відбулось на виконання рішення суду по справі № 643/3155/17 у вересні 2017 року, а її виплата - у жовтні 2017 року, тобто своєчасно, що виключає наявність підстав, визначених ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" для нарахування та виплати компенсації та відповідальності Управління, передбаченої ст. 7 Закону.

Позивач, не погодившись з даною відмовою, звернувся за захистом своїх порушених прав у судовому порядку, оскільки вважав, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, має місце порушення строків виплати пенсії, що зумовлює наявність підстав для нарахування вищевказаної компенсації незалежно від підстав нарахування пенсії - самим відповідачем у добровільному порядку, чи на виконання судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тривале ненарахування пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, а тому, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, нарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суть заявленого перегляду полягає у з'ясуванні і наданні у вимірі нормативного регулювання відповіді на питання, за яких умов пенсіонер має право на компенсацію втрати частини доходу (пенсії) через порушення строків його виплати; чи право на компенсацію має (може) залежати від порядку, черговості і першості нарахування та виплати пенсії, тобто, чи для того, щоб отримати компенсацію, у часі спочатку має бути нарахована і виплачена пенсія; чи виникає право на компенсацію, коли в судовому порядку встановлюються порушення строків виплати доходу і втрата (знецінення) доходу через несвоєчасну його виплату.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" ( надалі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) ( ст. 3 Закону).

Відповідно до пункту 2 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Також відповідно до п.3 даного порядку Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем протиправно не було поновлено позивачу виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року, тобто допущено порушення встановлених строків виплати пенсії більше ніж на один календарний місяць.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані обставини не підлягають доказуванню, в силу приписів ч.4 ст. 78 КАС України, оскільки встановлені постановою Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 року, по справі № 643/3155/17, в якій приймали участь ті самі сторони.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та виплати компенсації, починаючи з 07.10.2009 по дату виплати пенсії, а тому відмова пенсійного органу в нарахуванні такої компенсації за спірний період є неправомірною.

Посилання апелянта на те, що до 03.03.2016 Управління не знало та не могло знати про бажання ОСОБА_2 щодо поновлення виплати пенсії і не могло нараховувати та виплачувати пенсію за відсутності його заяви колегія суддів вважає необгрунтованою з огляду на таке.

Виходячи з системного аналізу ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів. Вказані приписи нормативно-правових актів не ставять у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Постановою Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/3155/17 від 03.04.2017 встановлено право на поновлення та виплату зупиненої пенсії у позивача з 07.10.2009 року - дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, а не як помилково вказує апелянт з дня звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.

При цьому фактично поновлення та виплату пенсії було проведено відповідачем у жовтні 2017 року.

Отже, таке тривале ненарахування пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, нарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

При цьому,колегія суддів зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини органу Пенсійного фонду, наявні всі підстави для компенсації втрати частини доходу у повному обсязі.

Відмова органу Пенсійного фонду становила порушення принципу належного урядування та втручання у право позивача на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу 1, щодо якого не можна вважати, що воно здійснювалося "згідно із законом", оскільки законодавство України та судова практика свідчать про наявність у позивача "законного сподівання" на отримання вказаних виплат .

За таких обставин, колегія суддів дійщла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 820/2040/18 залишити без змін. .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов