Ухвала суду № 75162847, 26.06.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3412/18

Провадження № 1-м/487/3/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого - судді Біцюка А.В., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, прокурора - Кириленко Є.В. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України стосовно:

ОСОБА_2, який народився 16.11.1977 року у м. Піонерськ Калінінградської області Російської Федерації, одружений, має середньо-спеціальну освіту, має на утриманні трьох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_1, раніше не судимого, засудженого 24 листопада 2016 року Бежицьким районним судом м. Брянська за ч.3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації,

В С Т А Н О В И В:

01.06.2018 до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Бежицького районного суду м. Брянськ від 24 листопада 2016 року (далі - Вирок) відносно засудженого громадянина України ОСОБА_2 за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (тобто за замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет»), організованою групою, в особливо великому розмірі) до 9-ти років позбавлення волі.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Вирок іноземної держави набрав законної сили,ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Брянскій області», кінцевий строк відбування покарання 18.03.2025 року. Останнє відоме місце проживання та реєстрації ОСОБА_2 в Україні - АДРЕСА_1. Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_2 для подальшого відбування покарання на території України, у зв'язку з чим Міністерство звернулось до суду з даним клопотанням.

На підставі ст.107 КПК Українифіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.

У судове засідання представник Міністерства юстиції не з'явився, направив листа, відповідно до якого підтримує заявлене клопотання та просить про його розгляд без участі представника Міністерства, посилаючись на приписи ч.1 ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор вважав, що клопотання підлягає задоволенню, а Вирок приведенню у відповідність із законодавством України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24 листопада 2018 року громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено вироком Бежицьким районним судом м. Брянськ Російської Федерації за ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 КК РФ до 9-ти років позбавлення волі.

Згідно Вироку, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні замаху на незаконний збут наркотичних засобів: вагою 431,083 грам – приролідіновалерофенон (PVP), є похідними наркотичним засобом N-метилєфедрона; вагою 70,729 грам ТМСР2201, є похідним наркотичним засобом 3-бутоиноил-1-мелинтодол; масою 65,016 грам MDMB-CHMINACA, який є похідним наркотичним засобом метиловий ефір 3-метил-1Н-індазол-3-карбоксамидо) бетонової кислоти. Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковано за ч. 3 ст. 30 та ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчиненого з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет» включно), організованою групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі.

Вирок набрав законної сили 17 грудня 2016 року та приведений до виконання.

ОСОБА_2 звернувся із заявою про можливість його передачі для подальшого відбування покарання до України, мотивуючи, що він є громадянином України. ОСОБА_2 також письмово підтвердив, що йому розяснені юридичні наслідки його передачі до України для подальшого відбування покарання.

Відповідно до даних управління федеральної служби виконання покарань по Брянскій області, початок строку відбування покарання ОСОБА_2 становить 24.11.2016 року, закінчення строку 18.03.2025 року. У відбутий строк покарання зараховано строк його перебування під вартою з 19.03.2016 року по 23.11.2017 року включно. Станом на 23.11.2017 строк відбутого покарання склав 1 рік 8 місяців 04 днів, невідбутий строк покарання 7 років 3 місяця 25 днів (а.с. 17).

Згідно довідки медичної частини ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Брянскій області,ОСОБА_2 за наслідками медичного огляду від 27.012.2016 року є здоровим та працездатним.

Згідно листа Державної міграційної служби України від 23.08.2017 року №А-19824/12.1/9 засуджений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України.

06 квітня 2018 року наказом Міністерством юстиції України за № 1079/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, керуючись ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції РФ від 17.01.2018 року за № 06-4372/18.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Відповідальність за суспільно небезпечне діяння, за яке засуджено ОСОБА_2 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України зокрема за ч.3 ст.15,ч.3 ст.307 КК України, а саме - замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, в особливо великому розмірі, за яке передбачено покарання у виді позбавленнямволі на строк від девяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст. 68 КК України, строк покарання за замах не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тобто в даному випадку не може перевищувати 8-ми років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку:

а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10;

b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

З урахуванням наведеного та положень ст. 602 КПК України, суд України має керуватися положеннями ст. 11 Конвенції.

Так, статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Замінюючи вирок, компетентний орган:

а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

З огляду на викладене, суд України має застосувати лише свої процедури, а щодо строку відбування покарання, керуватися положеннями п. d) ст. 11 Конвенції.

Так, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені уст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннямист.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статтіКримінального кодексу Україниза відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

В Україні відповідальність за вчинення замаху на незаконний збут наркотичних засобів, вчиненого з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет» включно), організованою групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі передбачена ч.2 ст.15 та ч.3 ст.307 КК України

Санкція ч.3 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дваднадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, за ч.2 ст.15 та ч.3 ст.307 КК України за вчинення готування до злочину ОСОБА_2 слід визначити покарання з урахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, згідно з якими за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Однак, відповідно до п. d) ст. 11 Конвенції, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Виходячи з положень ч.4 ст. 9 КПК України, у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

З урахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, а також за відсутності права суду посилити покарання при зміні вироку, суд приходить до висновку , що ОСОБА_2 слід визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, що складає 2/3 від максимального розміру покарання передбаченого ч.3 ст.307 КК України (12 років позбалення волі).

З огляду на вказані вимоги, на підставі ст. 72 Кримінального кодексу України, строк відбування покарання слід рахувати з часу затримання ОСОБА_2 з 19 березня 2016 року.

Але, як вбачається з матеріалів подання, Вирок відносно ОСОБА_2, згідно розпорядження, набрав законної сили 17.12.2016 року. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року діяла з 24.11.2015 року до 20.06.2017 року включно, в строк відбування покарання зарахувати строк його перебування під вартою (попереднього ув'язнення) з 19 березня 2016 року до 17 грудня 2016 року (день набрання вироком законної сили) із розрахунку: один день перебування під вартою дорівнює двом дням позбавлення волі.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст.15 та ч.3 ст. 307, ст.72 Кримінального кодексу України, ст.9 Конституції України, ст. ст.9, 10, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.ст. 609, 610 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Бежицького районного суду м. Брянськ від 24 листопада 2016 року, яким громадянин України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев’ять) років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Визначити положення Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним, а саме: ч. 3 ст. 30 та ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч. 3 ст.15 ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Визначити засудженому ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 КК України з урахуванням ч.3 ст.68 КК України, що підлягає відбуванню за вироком Бежицького районного суду м. Брянськ від 24 листопада 2016 року, у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 відбутий ним строк покарання з 17 грудня 2016 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 строк перебування його під вартою до набрання вироком законної сили (попереднього ув'язнення) з 19 березня 2016 року до 16 грудня 2016 року (включно) із розрахунку: один день перебування під вартою дорівнює двом дням позбавлення волі.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Апеляційного суду Миколаївської області, через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - з дня вручення йому копії ухвали..

Суддя А. В. Біцюк