Постанова № 75159575, 04.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 644/1941/18 Головуючий І інстанції –

Провадження № 33/790/621/18 ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 172-6 КУпАП Доповідач – Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - ОСОБА_2,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

прокурора - Гладун Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Оперуповноваженим Управління захисту економіки в Харківської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (за текстом – УЗЕ в Харківській області) лейтенантом поліції ОСОБА_5 27.03.2018 року складений протокол № 137 відносно ОСОБА_3 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу ОСОБА_3 з 13.11.2009 року перебуває на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної Установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відноситься до осіб рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агенства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до пп. «д» пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посада ОСОБА_3 віднесена до суб’єктів на яких поширюється дія цього Закону, як на осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби.

ОСОБА_3 перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Держаної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)», будучи згідно з пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктом відповідальності за правопорушення пов’язані з корупцією, 04.07.2017 набула права власності на цінні папери, а саме облігації підприємств, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство «Трест Житлобуд-1» код ЄДРПОУ: 01270285 на загальну суму 268 660 гривень, що перевищує поріг у 50 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня 2017 року, про що відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону була зобов’язана повідомити НАЗК протягом 10 днів, а саме до 14.07.2017.

Проте, в порушення вимог зазначеної статті не своєчасно подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до НАЗК, а саме 24.01.2018 (гіперпосилання на повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в Єдиному державному реєстрі осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування –https://public.nazk.gov.ua/declaration/9ba0e897-5875-4e84-a194-e99bbf06f836

ОСОБА_3 порушила вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн., стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 352, 40 грн.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_3 спільно зі своїм захисником – адвокатом ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначили наступне.

Постанова районного суду необґрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з’ясовано всіх обставин справи.

Суд першої інстанції проігнорував факт, що в діях ОСОБА_3 відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначають, що ОСОБА_3 жодним чином не намагалась приховати факт купівлі нерухомого майна, не оформлювала його на третіх осіб, державна реєстрація правочину була здійснена в день укладення договору, з моменту внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру правочинів, які відбулись в день укладання договору купівлі-продажу.

Несвоєчасне подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані пов’язані з низьким рівнем інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань пов’язаних з декларуванням доходів.

Посилаються, що судом проігноровано, що в діях ОСОБА_3 відсутнє посягання на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управляння. Адміністративне правопорушення не спричинило суспільної шкоди, а також не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам.

Вважають, що судом не встановлено момент виявлення адміністративного правопорушення, оскільки станом на 27.03.2018 року УЗЕ в Харківській області проведено заходи під час вжиття яких були виявлені порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Вказують, що судом залишено поза увагою, що працівники УЗЕ в Харківській області не наділені повноваженнями проводити перевірку як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб’єктів декларування.

Просять скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року, прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення та закінчення строку встановленого ст. 38 КУпАП.

В клопотанні про поновлення строку просятьпоновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду посилаючись, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 16.05.2018 року апеляційну скаргу на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року було повернуто з підстав, що апеляційна скарга не була підписана ОСОБА_3 (а.с. 83).

Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3, її захисника адвоката ОСОБА_4, які апеляційну скаргу підтримали, пояснення прокурора Гладун Д.В., який проти апеляційної скарги заперечував, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає у разі неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу, вчинення діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП, є формальним, характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб‘єктивної сторони даного правопорушення.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, виражається у бездіяльності суб’єктів декларування, а саме неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Відповідно до пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є: особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 є суб’єктом декларування та зобов’язана, визначений законом порядок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції.

Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 24.01.2018 року подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», тобто, не своєчасно подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до НАЗК (а.с. 9).

Своєчасно не повідома про суттєві зміни в майновому стані, будучи суб’єктом декларування, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 176-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010 року, де суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції; Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

При апеляційному перегляді справи захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 була притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року у зв’язку з продажею належної їй квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, і вона зробила відповідні висновки. ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір’ю інвалідом І групи та братом, який за станом здоров’я тимчасово напрацює. Сплата штрафу у розмірі 1 700 грн. є непомірним для її родини, оскільки матеріальний стан сім’ї вкрай тяжкий.

Надав апеляційному суду службову характеристику ОСОБА_3, довідку з місця проживання про склад сім’ї та прописку з якої видно, що ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір’ю ОСОБА_6, та братом ОСОБА_7, довідку по доходи в якій зазначено, сукупний дохід ОСОБА_3 за січень-червень 2018 року складає 39 373, 78 грн., довідку про заохочення прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_3, довідку, про те що її матір ОСОБА_6 є інвалідом І групи, довідку про нарахування пенсії ОСОБА_6, з якої видно що розмір пенсії за 19 місяців в період січень 2017 – липень 2018 року складає 31 384, 81 грн. Просив ці обставини врахувати (а.с. 112-117).

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Одним із видівпокарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Зрозуміло, що суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його ро-мір ((Ozturk v Turkey) рішення від 28.09.1999року).

Відповідно до позиції Українського законодавця закріпленої в ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову.

Апеляційний суд із урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 вже понесла адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року до неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн., зробила для себе відповідні висновки.

Здійснює догляд за своєю матір’ю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом І групи у зв’язку з чим потребує на її лікування додаткових витрат, сукупний дохід родини є незначним, апеляційний суд, приходить до висновку, що дане правопорушення не становить великої суспільної шкідливості, не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, тому є малозначним.

З урахуванням вказаних обставин відносно ОСОБА_3 можливо застосувати положення ст. 22 КУпАП, з оголошенням їй усного зауваження, що буде достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 22, 245, 278, 280, 283, 284, 294, 295, 296 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області ОСОБА_2