Рішення № 75159077, 26.06.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/10373/15-ц

Провадження № 2/644/5/18

26.06.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

за участю секретаря – Гребенюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/10373/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначили, що 18.06.2008 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником щодо прав та якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" укладено кредитний договір № МL-704/075/2008, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 65000,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов’язався повернути суму отриманого кредиту, та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання виконав.

Станом на 18.08.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить: 53852,86 доларів США - заборгованість по сплаті кредиту, 9924,74 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 75,74 грн пені за прострочення виконання зобов’язань.

18.06.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-704/075/2008, відповідно умов якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед кредитором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Вважав, що відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

В зв'язку з викладеним і просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" суму заборгованості за кредитним договором № МL-704/075/2008 від 18.06.2008 року в розмірі 53852,86 доларів США - заборгованість за кредитом; 9924,74 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, а також пеню в розмірі 75,74 гривень.

ОСОБА_1 не визнаючи позов публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” в травні 2016 року звернувся з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” та ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору

В обґрунтування позову зазначив, що кредитний договір не відповідає законодавству України, оскільки закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" допущене істотне порушення законодавства, що регулює право та порядок надання банками фізичним особам кредитів у іноземній валюті.

З позовної заяви вбачається, що банк виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором та відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № 26208401819801, зарахувавши 65000,00 доларів США.

За розрахунками банку станом на 18.08.2015 року заборгованість за кредитним договором становить: 53852,86 доларів США - заборгованість по сплаті кредиту, 9924,74 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків .

Дії банку не відповідають Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою правління НБУ №492 від 12.11.2003 року, оскільки банк не надав суду докази, що ОСОБА_1 підписав заяву на відкриття поточного рахунку у гривні чи іноземній валюті, було укладено договір банківського рахунку. У порушення інструкції ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № 2620 НОМЕР_1 в іноземній валюті без попереднього відкриття поточного рахунку в національній валюті, зокрема, для здійснення клієнтом операцій з оплати послуг Банку згідно його діючих тарифів.

При відкритті рахунку Клієнт у заяві про відкриття рахунку визначає вид та валюту рахунку.

Матеріали, справи не містять доказів, що ОСОБА_1 писав заяву про відкриття йому банківського рахунку у гривнях та банківського рахунку у доларах США і на підставі цих заяв укладався договір банківського рахунку у гривнях та у доларах США.

За таких обставин поточний рахунок № 26208401819801 міг бути відкритий лише в національній валюті України, і ніяк не міг бути відкритий в іноземній валюті.

Отже 18.06.2008 року, без відкриття поточного рахунку у гривні, працівниками банку, з порушенням діючого законодавства України та зазначеної Інструкції, внутрішніх положень клієнту відкрито поточний рахунок у іноземній валюті, в доларах США.

Крім того, при зарахуванні кредитних валютних коштів на поточний рахунок № 26208401819801 порушено вимоги про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, оскільки зарахування саме кредитних валютних коштів на поточний рахунок позичальника не передбачено законодавством.

Також на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються готівкова валюта перерахована лише з-за кордону нерезидентами, за придбані в резидента - власника рахунку облігації зовнішньої державної позики України, з інвестиційного рахунку нерезидента-інвестора, за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку, за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України, переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України, одержана з-за кордону від юридичної особи-нерезидента як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари, відшкодування заподіяної шкоди, страхове відшкодування, аліменти, за іменними платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку, за платіжними документами, увезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митними органами під час в'їзду в Україну, перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання фізичними особами-резидентами гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів України з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо відповідно до законодавства України, перерахована митними органами, яка була прийнята на зберігання відповідно до вимог Інструкції про переміщення валюти, в порядку спадкування, за рішенням суду, з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті, з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги, в межах України іншою фізичною особою (резидентом або нерезидентом) з власного поточного рахунку в іноземній валюті, куплена уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів на поточному рахунку в національній валюті цієї фізичної особи з метою перерахування її за кордон відповідно до Правил здійснення переказів іноземної валюти, одержана власником рахунку від погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, перерахована як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору за умови отримання у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті, куплена уповноваженим банком за дорученням власника рахунку для погашення заборгованості за кредитом, позикою (у тому числі проценти, комісійні, неустойка), повернення поворотної фінансової допомоги, перерахована адвокатською компанією, яка за дорученням власника рахунку представляє його інтереси за кордоном у вирішенні справ щодо спадщини, пенсії, аліментів, відшкодування заподіяної шкоди, страхового відшкодування; від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку, перерахована власнику рахунку за виконане ним зобов'язання за боржника за договором поруки, перерахована з рахунку торговця цінними паперами у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну, що була раніше помилково (надмірно) перерахована з цього рахунку,

За розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться операції в іноземній валюті при перерахуванні за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України та кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках України, відповідно до Правил здійснення переказів іноземної валюти; перерахування на інвестиційний рахунок нерезидента-інвестора в Україні або на його рахунок в іноземному банку з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну; виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти); виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти); перерахування в межах України на рахунок іншої фізичної особи-резидента; перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті; продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на рахунок у національній валюті; перерахування коштів для здійснення операцій, передбачених відповідною індивідуальною ліцензією або реєстраційним свідоцтвом Національного банку; перерахування власником рахунку коштів за операціями з ощадними (депозитними) сертифікатами; купівля наперед оплачених платіжних карток міжнародних платіжних систем; перерахування коштів для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка відповідно до законодавства України); перерахування власником рахунку кредитору для виконання зобов'язань за боржника за договором поруки; обмін валюти за дорученням власника рахунку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на рахунок цієї фізичної особи; перерахування за межі України нерезиденту як відшкодування за виконане ним зобов'язання за гарантією, договором поруки; повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману.

У грошовій одиниці України: виплата готівкою в грошовій одиниці України (купівля іноземної валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку, що діє на день здійснення операції).

Договором не передбачено, що споживчий кредит надається у гривні із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті в іноземній валюті, а саме у доларах США.

Такий зміст договору і дія сторони по договору, а саме банку по наданню кредиту фізичній особі у доларах США, не відповідає законодавству України та Постанові НБУ, оскільки в Україні валютні кредити фізичним особам заборонені.

З 1995 р. банки мали право надавати споживчі кредити фізичним особам - резидентам лише в національній грошовій одиниці.

Зміни, внесені до Положення про кредитування постановою Правління НБУ від 05.03.2003 № 79, всупереч вимогам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.93 р. № 15-93, банкам дозволили кредитування фізичних осіб та суб'єктів господарювання - резидентів України в іноземній валюті,

Комерційні банки України у 2004 - 2008 роках, ігноруючи основний Закон України, валютне законодавство України та постанови Національного банку України, почали кредитувати фізичних осіб в іноземній валюті, однак це тягне не легітимності кредитних договорів.

Надання фізичним особам валютних кредитів суперечить ст. 524 ЦК України,

За змістом кредитного договору усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування Кредитом повинні здійснюватися Позичальником у Валюті Кредиту в строки та умовах, встановлених договором.

Отже банк зараховує на поточний рахунок № 26208401819801 іноземну валюту, а позичальник зобов’язаний сплачувати послуги банку, а саме, відсотки за користування кредитом, у валюті кредиту, тобто - доларах США.

Оплата послуг банку у іноземній валюті підтверджується квитанціями про прийняття оплати у доларах США від позичальника у вигляді процентів і їх зарахування на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України" затвердженої Постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007 року фізичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Отже оплата банку в іноземній валюті його послуг за надання кредиту не передбачена "Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України" в зв'язку з цим таке положення Кредитного договору не передбачено законодавством України і прямо йому суперечить, що дає абсолютні підстави для визнання такого договору недійсним з самого початку, тобто з 18.06.2008 року.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 кредитний договір від 18.06.2008 року укладено з порушенням законодавства України і най підставі такого договір має бути визнаним недійсним з наслідками, що передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Представник публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” у відзиві на позов ОСОБА_1 зазначив, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Так ОСОБА_1 не пред'являв вимоги до банку перед укладенням кредитного договору про невідповідність його умов чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів", ним не надано доказів існування розбіжностей щодо умов договору при його укладенні.

Волевиявлення сторін було вільним і виражало дійсну їх волю, що підтверджується наявністю підписів у спірному правочині оскільки сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а тому і підстав для визнання договору недійсним із вказаних в позові мотивів немає.

При укладенні кредитного договору позивач ознайомився з текстом договору, мав право та можливість внести в його зміст зміни, отримати консультацію щодо його окремих пунктів, а його підпис свідчить про повну згоду з текстом кредитної угоди.

Кредитний договір відповідає принципам рівності сторін договору, включаючи рівні умови, права та обов'язки, як для позичальника так і для кредитора.

При отриманні кредиту у доларах США ОСОБА_1 не заперечував щодо жодного з наявних в договорі пунктів. На власний розсуд мав право та визначив грошовий еквівалент зобов'язання, добровільно підписав кредитний договір, чим підтвердив прийняття на себе зобов'язання сплачувати щомісячно суму кредитів та суму відсотків за користування кредитів у доларах США .

Законодавство України не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Основним законодавчим актом, яким регулює правовідносини у сфері валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" який відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Згідно діючого законодавства банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" визначає операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а резидент отримувати кредити.

Оскаржуваний договір укладений між сторонами 26.07.2007 року, отже строк подачі позовної заяви про визнання договору недійсним сплинув ще в 2010 році.

Представник публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовні заяви не надав.

02 листопада 2015 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду відкрито провадження у справі.

29 вересня 2016 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова прийнято до розгляду позов ОСОБА_3 та цивільні справи об'єднано в одне провадження.

12 липня 2017 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та витребувано у ПАТ "ОТП Банк" копію кредитної документації (справи) божника ОСОБА_1, інформацію з поточного рахунку, інформацію про валюту рахунку для здійснення операцій з оплати відсотків.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-704/075/2008.

Відповідно до умов вказаного договору ЗАТ "ОТП Банк" надав відповідачеві кредит в сумі 65000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 19 червня 2023 року зі складовою плаваючою процентною ставкою (фіксований відсоток + FIDR) - в розмірі 5,49% річних.

Згідно до п. 1.5.1 договору зі здійсненням погашення відповідної частини кредиту щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку повернення кредиту.

18 червня 2014 року між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 12 до кредитного договору № МL-704/075/2008 від 18.06.2008 р., за яким внесено зміни та доповнення, відповідно яких встановлено фіксований відсоток в розмірі 6,50% в період з 18.08.2014 р. до повного виконання боргових зобов'язань.

8 червня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR- 704/075/2008. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором.

Вказаним договором передбачено, що кредитор є отримувачем коштів та зазначено про право кредитора звернутися до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання в повному обсязі чи частині, а поручитель зобов'язаний здійснити виконання зобов'язань при отримання відповідної вимоги.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Однією з форм договору позики на підставі ст. 1054 ЦК України є кредитний договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються ті ж правила, що і по договору позики.

ОСОБА_1 на виконання договору кредиту № МL-704/075/2008 від 18 червня 2008 року зобов’язаний в установлені договором строки погасити заборгованість і проценти за користування кредитом передбачені як ст. 1048 ЦК України, так і умовами зазначеного договору.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Як зазначено у позовній заяві за розрахунками публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” станом на 18.08.2015 року за ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 53852,86 доларів США - заборгованість за кредитом; 9924,74 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, а також пеню в розмірі 75,74 гривень.

При цьому публічним акціонерним товариством “ОТП Банк” разом з позовною заявою подано копію додаткового договору № 12 до кредитного договору № МL-704/075/2008 від 18.06.2008 р. укладеного між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 та додаток № 1 до нього, відповідно якого станом на 18.06.2014 року сума заборгованості складала 53825,86 доларів США та нарахованих відсотків на цей же день 2415,93 долари США.

Також суду надано копію досудової вимоги від 17 жовтня 2014 року на адресу ОСОБА_1 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі впродовж 30 календарних днів із дати відправлення банком цієї вимоги, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 53852,86 доларів США, та процентів за користування кредитом на суму 3769,86 доларів США, яка отримана відповідачем 31.10.2014 року.

На виконання ухвали суду позивачем надано лише виписки з поточного рахунку № 26208401819801 відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_1 з 18.06.2008 року по 21.01.2014 року.

Надані позивачем розрахунки щодо суми заборгованості по тілу кредиту та процентах не конкретизовані в зв'язку з чим суд не може перевірити доводів відповідача про порушення при здійсненні погашення кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, зокрема якщо ці обставини визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Представник позивача під час розгляду справи неодноразово направляв на адресу суду заяви про розгляд справи за його відсутності, з чого суд доходить висновку про впевненість представника про наявність всіх необхідних доказів по справі, при цьому ухвала суду про витребування доказів не виконана в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звернутися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом надано позивачу реальну процесуальну можливість надати всі необхідні докази на підтвердження заявленого позову.

Сприяння судом у здійсненні однієї із сторін своїх прав призведе до легітимізації зловживанням стороною правом на подання доказів, що є неприпустимим, оскільки за своїм змістом є порушенням передбаченого у ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" права на справедливий судовий розгляд в контексті такого його елемента, як правова визначеність, а також - до порушення конституційної засади судочинства: рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, ст. 129 Конституції України.

Таким чином суд доходить висновку про відмову публічному акціонерному товариством "ОТП Банк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 за його недоведеністю, що не позбавляє позивача права при наданні необхідних доказів звернутися до суду.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору (пункт 2.4) встановлено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2014 року банк, скориставшись передбаченим пунктом 1.9 кредитного договору правом дострокового виконання боргових зобов'язань, звернувся до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі; а саме: впродовж 30 календарних днів із дати відправлення банком цієї вимоги.

Однак відповідач кредитні кошти у строки, передбачені вимогою, не повернув.

21 жовтня 2015 року банк звернувся до суду із зазначеним позовом.

Оскільки 17 жовтня 2014 року банк надіслав на адресу позичальника вимогу про дострокове повернення кредитних коштів у повному обсязі, то відповідно банк змінив строк виконання основного зобов'язання, який згідно пункту 2.4 кредитного договору та змісту вимоги настав 18 листопада 2014 року.

З урахуванням положень статті 526 ЦК України та встановлених обставин про направлення позичальнику вимоги про дострокове виконання зобов'язання, строк пред'явлення вимоги до поручителя про повернення коштів необхідно обчислювати з моменту настання строку виконання зобов'язання у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, строк виконання основного зобов'язання для поручителя настав 18 лютого 2014 року, до суду із зазначеним позовом банк звернувся 21 жовтня 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому порука згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилася.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, оскільки порука за договором № SR-704/075/2008 - припинилась.

Суд не знаходить підстав про задоволення зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Посилання ОСОБА_1 на порушення Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року не підтверджує порушення банку при відкритті поточного рахунку № 26208401819801, оскільки п. 6.1 розділу 6 зазначеної Інструкції, в редакції, що діяла на час відкриття рахунку від 02.02.2008 р., не містить положення про відкриття рахунку в іноземній валюті, лише за умови попереднього відкриття Клієнтом у Банку поточного рахунку в національній валюті.

Всі інші посилання позивача на допущені порушення при укладенні договору фактично відносяться до фінансових операцій при його виконанні, за умови надання банком справи боржника можуть стати підставою до проведення перерахунку заборгованості, але не є підставою до визнання кредитного договору недійсним.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 247 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" у задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05.07.2018 р.

Позивач за первісним позовом: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" - 01033, м. Київ вулиця Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166;

Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 - 62480, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2;

Відповідач: ОСОБА_2 - 61172, м. Харків вул. Юності, 6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3;

Суддя: І.К. Ізмайлов