Постанова № 75155, 04.08.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2006 р.

17:40

Справа № 1/438/06

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

“Миколаївський глиноземний завод”

/54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А/

До відповідача: Державна податкова інспекція у м. Миколаєві.

/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/

Прокурор: Прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної

податкової інспекції у м. Миколаєві.

/54021, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Птичкіна В.В., довіреність від 18.10.2005р.

Від відповідача: Листопад О.С., довіреність від 12.12.2005р.

Люткіна С.О., довіреність від 03.05.2006р.

Снігір Є.О., довіреність від 29.12.2005р.

В засіданні бере участь прокурор: Давиденко А.В.

Суть спору: 1. визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року в сумі 3 855 039 грн.; визнання противоправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень від 28.04.2006р. № 0000192302/0; зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача 3 855 039 грн. податку на додану вартість за січень 2006 року.

2. визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року в сумі 5 078 604 грн.; визнання противоправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень від 25.05.2006р. № 0000252302/0; зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача 10 457 364 грн. податку на додану вартість за лютий 2006 року.

3. визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року в сумі 847 029 грн.; визнання противоправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень від 14.06.2006р. № 0000282302/0; зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача 14 454 499, 20 грн. податку на додану вартість за березень 2006 року.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не дотримано вимог підпункту 7.7.2. статті 7 з врахуванням підпункту 7.7.1. цієї статті Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме при визначенні суми бюджетного відшкодування позивачем включено до складу податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг) сум податку , який був фактично сплачений в попередньому податкового періоді, але не був включений до складу податкового кредиту попереднього податкового періоду (т.1 а.с.35-38, т.2 а.с.30-33, т.3 а.с.31-34).

Прокурор проти позову заперечує з підстав, зазначених відповідачем.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін, прокурора у судовому засіданні, суд

встановив:

відповідач здійснив виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий, березень 2006 року, про що склав акти від 20.04.2006 року (т.1 а.с.12-20), від 19.05.2006 року (т.2. а.с.12-18), від 08.06.2006 року (т.3. а.с.11-16).

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкові повідомлення - рішення від 28 квітня 2006 року № 0000192302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року на 3 855 039 грн. (т.1, а.с.10), від 25 травня 2006 року № 0000252302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року в сумі 5 078 604 грн.(т.2 а.с.10), від 14 червня 2006 року № 0000282302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року в сумі 847 029 грн. (т.3 а.с.10), які позивач просить визнати протиправними і скасувати.

Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

по податковому повідомленню –рішенню від 28 квітня 2006 року № 0000192302/0

позивач надав декларацію з податку на додану вартість за січень 2006 року , де в рядку 21 вказав від’ємне значення по податку поточного звітного періоду в сумі 14 090 084 грн., правомірність визначення якої підтверджена актом перевірки(т.1 а.с.16).

В рядку 25 вказаної вище декларації позивач зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету –27 493 776 грн. (т.1. а.с.21-24).

На сторінці 28-31 акту перевірки (т.1. а.с.16-18) відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року на суму 3 855 039 грн. в зв’язку з тим, що суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні товару(послуг) на користь ДП “Енергоринок” (986 986,50 грн.), Херсонського ТЕХПД Одеської залізниці (901900,59 грн.), ТОВ “ВИТімпекс-Ойл”(1 966 152 грн.) у грудні 2005 року не включені підприємством до складу податкового кредиту грудня 2005 року і тому не враховані при розрахунку від’ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню, а оскільки ці суми відсутні в складі податкового кредиту попереднього звітного періоду(грудня 2005 року), то їх не можна включати до розрахунку бюджетного відшкодування січня 2006 року.

Висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування є помилковим:

як зазначено вище, в грудні 2005 року позивач сплатив у ціні товару(послуг) ДП “Енергоринок”, Херсонського ТЕХПД Одеської залізниці, ТОВ “ВИТімпекс-Ойл” податок на додану вартість у сумі 3 855 039 грн., але податкові накладні вказаними господарюючими суб’єктами були надані позивачу в січні і лютому 2006 року.

Припис пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки кошти сплачені позивачем у грудні 2005 року, а податкові накладні надійшли в 2006 році, то право на податковий кредит у сумі 3 855 039 грн. у позивача виникло саме в грудні 2005 року.

Разом з тим, відповідно до вимог підпунктів 7.2.6., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для включення до податкового кредиту є дані податкової накладної, суми податку, не підтверджені податковою накладною, не включаються до складу податкового кредиту.

Лише після отримання податкових накладних у 2006 році позивач набув право на включення сум податку до податкового кредиту.

При цьому слід зазначити на безпідставність посилання відповідача на пункт 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки ним не встановлено факту відмови видати постачальниками податкові накладні і звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника є правом платника податку, а не його обов’язком.

Підпункти 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз правової норми - підпункту “б” пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить, що законодавець однозначно визначив, що відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не залежно від того чи підлягає цей податок включенню до податкового кредиту попереднього періоду. Податковий кредит не може сплачуватись отримувачем товарів(послуг) його постачальникам).

Акт перевірки від 20.04.2006 року не спростував, а підтвердив дані податкової декларації позивача за січень 2006 року (т.1 а.с.21-24) щодо визначення суми податкового зобов’язання (17 852 027грн.), податкового кредиту(22 360 052грн.), від’ємного значення податку на додану вартість (4 508 025грн.), в тому числі і суми податку, фактично сплаченого позивачем в ціні товару (послуг) у попередньому періоді (27 493 776 грн.).

Отже, дії відповідача, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року в сумі 3 855 039 грн. є неправомірними, а оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню. На суму 3 855 039 грн. відповідач повинен надати висновок про відшкодування її з бюджету.

По податковому повідомленню-рішенню від 25.05.2006р. № 0000252302/0 :

За лютий 2006 року позивач подав податкову декларацію по податку на додану вартість і в рядку 25 декларації зазначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню –17 945 771 грн.

В акті перевірки від 19.05.2006 року на сторінці 27-28 (т.1 а.с.15-16) відповідач зазначив про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 5 078 604 грн.

При цьому відповідач підтвердив факт сплати позивачем в січні 2006 року податку на додану вартість в сумі 17 945 771 грн. в ціні товарів(послуг) постачальникам таких товарів(послуг).

Висновок податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що сума сплаченого в січні 2006 року податку на додану вартість - 5 078 604 грн. не була включена позивачем до податкового кредиту січня 2006 року, тому не може бути врахована в суму бюджетного відшкодування лютого 2006 року.

Даний висновок податкового органу є помилковим з наступних підстав:

в січні 2006 року позивач сплатив 5 078 604 грн. податку на додану вартість в ціні товарів (послуг) Херсонського ТЕХПД Одеської залізниці та ТОВ “ВІТімпекс-Ойл”. Податок на додану вартість в сумі 898 672,30 грн. по Херсонському ТЕХПД Одеської залізниці підтверджений податковими накладними, датованими січнем 2006 року та врахованими у складі податкового кредиту лютого 2006 року, а податок на додану вартість в сумі 4 176 397,09 по ТОВ “ВІТімпекс-Ойл” підтверджений податковими накладними, датованими січнем 2006 року та також врахованими у складі податкового кредиту лютого 2006 року.

Припис пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки кошти сплачені позивачем у січні 2006 року, а податкові накладні надійшли в лютому 2006 році, то право на податковий кредит у сумі 5 078 604 грн. у позивача виникло саме в січні 2006 року.

Разом з тим, відповідно до вимог підпунктів 7.2.6., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для включення до податкового кредиту є дані податкової накладної, суми податку, не підтверджені податковою накладною, не включаються до складу податкового кредиту.

Лише після отримання податкових накладних у лютому 2006 році позивач набув право на включення сум податку до податкового кредиту у лютому 2006 року.

При цьому слід зазначити на безпідставність посилання відповідача на пункт 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки ним не встановлено факту відмови видати постачальниками податкові накладні і звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника є правом платника податку, а не його обов’язком.

Підпункти 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз правової норми - підпункту “б” пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить, що законодавець однозначно визначив, що відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не залежно від того чи підлягає цей податок включенню до податкового кредиту.

Акт перевірки від 19.05.2006 року не спростував, а підтвердив дані податкової декларації позивача за лютий 2006 року (т.2 а.с.19-22) щодо визначення суми податкового зобов’язання (22 164 302грн.), податкового кредиту(39 381810 грн.), від’ємного значення податку на додану вартість (30 922 808 грн.), в тому числі і суми податку, фактично сплаченого позивачем в ціні товару (послуг) у попередньому періоді (27 493 776 грн.).

Отже, дії відповідача, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року в сумі 5 078 604 грн. є неправомірними, а оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню.

У відповідності з підпунктом 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку

провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За результатом перевірки на рахунок позивача надійшло бюджетне відшкодування за лютий 2006 року в сумі 7 488 407 грн. платіжним дорученням від 02.06.2006 року № 1857 (т.2 а.с.23).

Не надано висновок до Державного казначейства на суму 10 457 364 грн., з яких 5 378 760 грн. підтверджена результатами перевірки і 5 078 604 грн. - безпідставно зменшена відповідачем.

За таких обставин позовна вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

По податковому повідомленню-рішенню від 14.06.2006р. № 0000282302/0:

Позивач подав податкову декларацію по податку на додану вартість за березень 2006 року, в якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 23 888 868 грн.

В акті перевірки від 08.06.2006 року на сторінці 23-24 (т.3. а.с.13-14) позивач зазначив про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 847 029 грн. з тих підстав, що сума 839 850 грн. не ввійшла до складу податкового кредиту попереднього податкового періоду –лютого 2006 року, а сума 7 178,76 - це податок на додану вартість з товарів(послуг), які не призначаються для використання у господарській діяльності.

Цей висновок податкового органу є помилковим:

актом перевірки на сторінці 24-25 (т.3 а.с.14-15) підтверджено факт сплати в лютому 2006 року податку на додану вартість в ціні товарі(послуг) ДП “Енергоринок” у сумі 839 850 грн.

Припис пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки кошти сплачені позивачем у лютому 2006 року, то право на податковий кредит у сумі 839 850 грн. у позивача виникло саме в лютому 2006 року.

Разом з тим, відповідно до вимог підпунктів 7.2.6., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для включення до податкового кредиту є дані податкової накладної, суми податку, не підтверджені податковою накладною, не включаються до складу податкового кредиту.

Отже позивач не мав законних підстав для включення до складу податкового кредиту в лютому 2006 року сум сплаченого податку, але не підтвердженого на момент закінчення податкового періоду лютого 2006 року податковими накладними.

При цьому слід зазначити на безпідставність посилання відповідача на пункт 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки ним не встановлено факту відмови видати постачальниками податкові накладні і звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника є правом платника податку, а не його обов’язком.

Підпункти 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз правової норми - підпункту “б” пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить, що законодавець однозначно визначив, що відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Будь яких обмежень законом не встановлено, в тому числі і від включення сплаченого податку до податкового кредиту і від цільового призначення придбаних товарі(послуг).

З огляду на вищезазначене, безпідставним є зменшення суми бюджетного відшкодування і на 7 178,76 грн. з мотиву придбання з податком на додану вартість вітчизняних товарів(послуг), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності (т.1. а.с.14-15).

Акт перевірки від 19.05.2006 року не спростував, а підтвердив дані податкової декларації позивача за березень 2006 року (т.3 а.с.17-20) щодо визначення суми податкового зобов’язання (20 427 158 грн.), податкового кредиту(34 450 829 грн.), від’ємного значення податку на додану вартість (23 533 200 грн.), в тому числі і суми податку, фактично сплаченого позивачем в ціні товару (послуг) у попередньому періоді (23 888 868 грн.).

Отже, дії відповідача, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року в сумі 847 029 грн. є неправомірними, а оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню.

У відповідності з підпунктом 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку

провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За результатом перевірки на рахунок позивача надійшло бюджетне відшкодування за березень 2006 року в сумі 9 434 368,84 грн. платіжними дорученнями від 20.06.2006 року і від 21.06.2006 року (т.3 а.с.21-22).

Не надано висновок до Державного казначейства на суму 14 454 499,20 грн., з яких 13 607 470,20 грн. підтверджена результатами перевірки і 847 029 грн. безпідставно зменшена відповідачем.

За таких обставин позовна вимоги в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Миколаєві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року в сумі 3 855 039 грн.; визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2006р. № 0000192302/0; зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Миколаєві надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача 3 855 039 грн. податку на додану вартість за січень 2006 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Миколаєві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року в сумі 5 078 604 грн.; визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2006р. № 0000252302/0; зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Миколаєві надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача 10 457 364 грн. податку на додану вартість за лютий 2006 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Миколаєві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року в сумі 847 029 грн.; визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006р. № 0000282302/0; зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Миколаєві надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача 14 454 499, 20 грн. податку на додану вартість за березень 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ судові витрати (судовий збір) в сумі 10, 20 грн.

Повернути з ДП “Судовий інформаційний центр” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ 354 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу перерахованого: платіжними дорученнями: від 22.06.2006р.: № 4299, 4300, 4301.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя

Л.I.Васильєва