Постанова № 75153956, 26.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/42/18

Номер справи місцевого суду: 522/7289/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про стягнення депозитного вкладу та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про стягнення депозитного вкладу та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченнях на апеляційну скаргу, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просять суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року – без змін (а.с.108-111).

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 було укладено договір № 328823/12782/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) „Пенсійний” на 370 днів в іноземній валюті.

Згідно п. 1 Договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № 2635.9.027222.003 у сумі 500 доларів США строком з 27.12.2013 р. по 01.01.2015 р. Згідно п. 2 Договору процентна ставка становить 11,10% річних.

Відповідно до додаткової угоди від 10.01.2014 р. до договору про банківський строковий вклад (депозит) № 328823/12782/370-13 від 27.12.2013 р. ОСОБА_2 здійснив поповнення вкладу у сумі 157,50 доларів США. Сума вкладу на депозитному рахунку становить 657,50 доларів США.

Внесення позивачем грошових коштів відповідно до вказаних договорів підтверджується квитанціями № 01 від 27.12.2013 р. на суму 500 доларів США та квитанцією № 1 від 10.01.2014 р. на суму 157,50 доларів США.

Сума внеску та відсотки за договором позивачу було виплачено.

Надалі, а саме 14.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 було укладено договір № 328823/82580/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) „Пенсійний” на 370 днів в іноземній валюті. Згідно п. 1 Договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № 2635.8.027222.004 у сумі 5737,04 доларів США строком з 14.10.2014 р. по 19.10.2015 р. Згідно п. 2 Договору процентна ставка становить 13,35% річних.

Внесення позивачем грошових коштів відповідно до вказаного договору підтверджується меморіальним валютним ордером № 1 від 14.10.2014 р. на суму 5737,04 доларів США.

22.10.2014 р. відповідно до меморіального ордеру № 1 позивач поповнив депозитний рахунок за договором № 328823/82580/370-14 на суму 239,89 доларів США.

Вихідний залишок по рахунку 5976,93 долари США.

Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 17.09.2015 р. по 20.07.2016 р. від 20.07.2016 р. ОСОБА_2 09.11.2015 р. отримав кошти за договором № 328823/82580/370-14 від 14.10.2014 року з рахунку № 2635.8.027222.004 у розмірі 5976,93 долари США. Вихідний залишок по зазначеному рахунку ОСОБА_2 становить 0,00 грн.

27.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 було укладено договір № 328823/99748/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) „Стандарт” на 370 днів в національній валюті. Згідно п. 1 Договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № 2635.7.027222.005 у сумі 115709,37 гривень строком з 27.11.2014 р. по 02.12.2015 р. Згідно п. 2 Договору процентна ставка становить 25,50% річних.

Внесення позивачем грошових коштів відповідно до вказаного договору підтверджується меморіальним ордером № 15403627 від 27.11.2014 р. на суму 115709,37 гривень.

Сума внеску та відсотки за договором позивачу було сплачено.

Згідно довідки виконуючого обов’язки керуючого АТ „Банк „Фінанси та Кредит” № 1081 від 20.07.2016 р. у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит» міститься інформація про включення кредиторської вимоги - ОСОБА_2, на загальну суму 68355,23 грн., яку включено до четвертої черги вимог кредиторів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав внески та відсотки за договорами № 328823/12782/370-13 від 27.12.2013 року, № 328823/82580/370-14 від 14.10.2014 року та № 328823/99748/370-14 від 27.11.2014 року, його вимоги включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Також сторонами в спірних правовідносинах є ОСОБА_2 та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит”, ніяких правовідносин між позивачем та ОСОБА_3 не виникло, тому позовні вимоги заявлені до ОСОБА_3 задоволенню також не підлягають.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За змістом частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон України), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, частиною першою встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини шостої статті 46 обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200 тис. грн.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із частинами другої, третьої, п’ятої статті 27 Закону України уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Постановою Правління НБУ № 898 від 17.12.2015 року в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» відкликано банківську ліцензію, а сам Банк вирішено ліквідувати.

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №230 від 18.12.2015р. розпочато процедуру ліквідації Банку з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року.

У відповідності до положень ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 23 грудня 2015 року було опубліковано відомості про ліквідацію АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 07.04.2016 року за № 488 затверджено перелік (реєстр) акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит».

Судом достовірно було встановлено, що відповідно до вимог ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 отримав внески та відсотки за договорами № 328823/12782/370-13 від 27.12.2013 року, № 328823/82580/370-14 від 14.10.2014 року та № 328823/99748/370-14 від 27.11.2014 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 17.09.2015 р. по 20.07.2016 р. від 20.07.2016 р. за договором № 328823/82580/370-14 від 14.10.2014 року з рахунку № 2635.8.027222.004 у розмірі 5976,93 долари США (а.с.77).

У Реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит» міститься інформація про включення кредиторської вимоги позивача на загальну суму 68355,23 грн., яку включено до четвертої черги вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за прострочення повернення грошових коштів за депозитними договорами.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки як договорами, що укладені між сторонами, так і нормами чинного законодавства відшкодування моральної шкоди за вказаними правовідносинами не передбачено.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо непогодженння скаржника з запровадженням процедури ліквідації банку та щодо заявлення ним вимог безпосередньо до власника банку ОСОБА_3 висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія ,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про стягнення депозитного вкладу та моральної шкоди – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.07.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_4