Постанова № 75151672, 21.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/949/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018р., головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., повний текст рішення складено 10.04.2018 р. по справі № 820/949/18

за позовом Науково-виробничої фірми "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробнича фірма "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002261411 від 23.10.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002261411 від 23.10.2017 року, винесене ГУДФС України в Харківській області.

Стягнуто на користь ТОВ НВФ " Промкомплект" (61204, м.Харків, пр.. Людвига Свободи,42, кв.21 код ЄДРПОУ 30289982) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Харківській області ( 61057, м.Харків, вул.. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції було неповно з»ясовано обставини у справі та не надано оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» підтверджена наявністю у ТТН допущених помилок, а саме: вказано як супроводжувальний документ на вантаж податкові накладні №63,64,66,67 від 18.01.2017 року замість податкової накладної №48 від 10.01.2017 року, а також витягами з податкової інформації щодо контрагентів позивача ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ», згідно якої підтвердити реальність здійснення фінансово- господарських операцій з контрагентами-покупцями за лютий-березень 2017 року неможливо.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Преміум проджект", ТОВ " Альтаріус" , ТОВ "Айс-Ден", ТОВ "Сільвер трейдинг ЛТД" за період січень 2017 року, ТОВ "Айс-Ден" за лютий 2017 року, ТОВ "Грант Стрім" за березень 2017 року та ТОВ "Сеолан" за вересень 2014 року. За результатми перевірки складено акт від 02.10.2017 року № 14129/20-40-14-11-11/30289982, яким зафіксовані порушення вимог ст.187, п.201.1 п.201.10, ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.1-198.3,198.6 ст.198 ПК України.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 року № 0002261411, яким підприємству зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109575.00 грн. та податковий кредит на суму 102192.00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Головного Управління ДФС у Харківський області №0002261411 від 23.10.2017 року позивачу зменшено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 109575 грн. та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 102192 грн.

Підставою зменшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109575 грн за господарськими операціями з ТОВ «СЕОЛАН», ТОВ «СІЛЬВЕР ТРЕЙДИНГ ЛТД», ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТОВИЙ ЗАВОД «ЕЛЕТОН», ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», Комунальним підприємством «Харківський метрополітен», ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «БУДІНМАШСЕРВІС», ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «ПАЛІТРА», ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», ПП «Біонтоп», ТОВ «СИЛОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ «ПРОЕКТНО БУДІВЕЛЬНИЙ МОНТАЖНИЙ ПОЇЗД-753», ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» та податкового кредиту у розмірі 102192 грн за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ» за період січень-березень 2017 року є висновок контролюючого органу про безтоварність угод позивача з вказаними контрагентами.

За висновком контролюючого органу, між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару через низку недобросовісних підприємств-посередників, що призвело до безпідставного завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення - рішення № 0002261411 від 23.10.2017 року на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому в пункті 187.1 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальне здійснення цих господарських операцій.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити відомості про господарську операцію.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З акту перевірки слідує, що основним видом діяльності позивача є 46.49 «оптова торгівля іншими товарами господарського призначення».

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ», ТОВ «СЕОЛАН», ТОВ «СІЛЬВЕР ТРЕЙДИНГ ЛТД».

Так, 19.05.2014 року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Сеолан» (замовник) було укладено договір №19 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'»язується у відповідності за цим договором поставити та передати товар у власність замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

В підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (а.с. 64-71 т. 1).

Також, згідно рахунків-фактур №30/2 від 31.01.2017 р., 30/1 від 31.01.2017 р., 21/1 від 19.01.2017 р., 26/1 від 26.01.2017 р. позивачем на адресу ТОВ «Сільвер ТРЕЙДІНГ ЛТД» були виписані видаткові та податкові накладні про постачання товару.

В підтвердження фактичного постачання товару ТОВ «Сільвер ТРЕЙДІНГ ЛТД» позивачем надано видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (а.с. 81-100 т.1).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» було укладено договір від 10.01.2017 року № 10 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (щітки, комплектація та інша комплектація у асортименті) відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що товар постачається за рахунок та транспортом покупця зі складу постачальника на склад покупця.

19.04.2017 року між ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» (первісний кредитор) та ТОВ «ФІЛТАУН» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором №10 від 10.01.2017 року.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору від 10.01.2017 року № 10 позивачем надано посвідчення на відрядження, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, платіжні доручення, податкову накладну (а.с. 117-123 т.1).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «АЛЬТАРІУС» (постачальник) було укладено договір поставки товарів від 18.01.2017 року №18 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (щітки, комплектація та інша комплектація у асортименті) відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

12.04.2017 року між ТОВ «Альтаріус» (первісний кредитор) та ТОВ «ГРАНТ СТРІМ» ( новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором №18 від 18.01.2017 року.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору від 18.01.2017 року №18 позивачем надано посвідчення на відрядження, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, платіжні доручення, податкові накладні (а.с. 128-147 т.1).

Також, між позивачем( замовник) та ТОВ «АЙС-ДЕН» ( постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 24.01.2017 року № 24 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (щітки, комплектація та інша комплектація у асортименті) відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

05.07.2017 року та 04.05.2017 року між ТОВ «АЙС-ДЕН» (первісний кредитор) та ТОВ «АСКА ПЛЮС» (новий кредитор), ТОВ «ЕСПАЕР БУД» (новий кредитор) укладено договори про відступлення права вимоги за договором від 24.01.2017 року № 24.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору від 18.01.2017 року №18 позивачем надано посвідчення на відрядження, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні (а.с. 155-168 т.1).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «ГРАНТ СТРІМ» (постачальник) було укладено договір поставки №20 від 20.02.2017 року відповідно до п. 1.1.якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано посвідчення на відрядження, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні (а.с. 172-181 т.1).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ», ТОВ «СЕОЛАН», ТОВ «СІЛЬВЕР ТРЕЙДИНГ ЛТД» мали реальний характер, а тому позивачем правомірно було визначено податкові зобов'язання за господарськими операціями з ТОВ «СЕОЛАН», ТОВ «СІЛЬВЕР ТРЕЙДИНГ ЛТД» та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ».

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТОВИЙ ЗАВОД «ЕЛЕТОН», ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», Комунальним підприємством «Харківський метрополітен», ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «БУДІНМАШСЕРВІС», ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «ПАЛІТРА», ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», ПП «Біонтоп», ТОВ «СИЛОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ «ПРОЕКТНО БУДІВЕЛЬНИЙ МОНТАЖНИЙ ПОЇЗД-753», ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ».

За господарськими операціями з вказаними контрагентами контролюючим органом позивачу було зменшено податкові зобов'язання з ПДВ через безпідставне їх нарахування, оскільки, на думку відповідача, реалізації товару на адресу вказаних контрагентів не відбулося.

Такі висновки котролюючого органу грунтуюються на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ» з придбання товару, який в подальшому був реалізований ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТОВИЙ ЗАВОД «ЕЛЕТОН», ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», Комунальному підприємству «Харківський метрополітен», ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «БУДІНМАШСЕРВІС», ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «ПАЛІТРА», ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», ПП «Біонтоп», ТОВ «СИЛОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ «ПРОЕКТНО БУДІВЕЛЬНИЙ МОНТАЖНИЙ ПОЇЗД-753», ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» не мали реального характеру.

При цьому, акт перевірки не містить опису господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТОВИЙ ЗАВОД «ЕЛЕТОН», ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», Комунальне підприємство «Харківський метрополітен», ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «БУДІНМАШСЕРВІС», ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «ПАЛІТРА», ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», ПП «Біонтоп», ТОВ «СИЛОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ «ПРОЕКТНО БУДІВЕЛЬНИЙ МОНТАЖНИЙ ПОЇЗД-753», ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» .

Проте, колегія суддів враховуючи надані позивачем до матеріалів справи докази зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ» мали реальний характер, а тому доводи контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань по господарським операціям з ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТОВИЙ ЗАВОД «ЕЛЕТОН», ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», Комунальним підприємством «Харківський метрополітен», ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «БУДІНМАШСЕРВІС», ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «ПАЛІТРА», ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», ПП «Біонтоп», ТОВ «СИЛОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ «ПРОЕКТНО БУДІВЕЛЬНИЙ МОНТАЖНИЙ ПОЇЗД-753», ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» є необгрунтованими.

Оцінюючи аргумент відповідача наведений в апеляційній скарзі про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» через наявність у ТТН допущених помилок, а саме: вказано як супроводжувальний документ на вантаж податкові накладні №63,64,66,67 від 18.01.2017 року замість податкової накладної №48 від 10.01.2017 року колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків у ТТН не доводить недійсність господарської операції.

Між тим, колегія суддів зазначає, що податкові накладні не є супроводжувальними документами на вантаж, такими документами є видаткові накладні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна складена за господарськими операціями з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» у графі «супровідні документи на вантаж» містить видаткову накладну № 48 від 10.01.2017 року, що відповідає номеру та даті видаткової накладної виданої на виконання вказаних господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ».

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ «СЕОЛАН», ТОВ «СІЛЬВЕР ТРЕЙДИНГ ЛТД», ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТОВИЙ ЗАВОД «ЕЛЕТОН», ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», Комунальним підприємством «Харківський метрополітен», ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «БУДІНМАШСЕРВІС», ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Придніпровська залізниця», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «ПАЛІТРА», ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», ПП «Біонтоп», ТОВ «СИЛОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ «ПРОЕКТНО БУДІВЕЛЬНИЙ МОНТАЖНИЙ ПОЇЗД-753», ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «АЛЬТАРІУС», ТОВ «АЙС-ДЕН», ТОВ «ГРАНТ СТРИМ» то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002261411 від 23.10.2017 року, винесене ГУДФС України в Харківській області.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 по справі № 820/949/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 04.07.2018.