Ухвала суду № 75151230, 03.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/254/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Кабанової В.В.,

суддів Драного В.В., Іванова Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пилипенко К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12018120170000550, стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст. 89 КК України є особою, яка не має судимостей,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинам 1 та 2 статті 307 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Дерев’янко А.Г.,

захисника – адвоката ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області Бензар Л.В. звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда із клопотанням, яке погоджено із прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5, про застосування стосовно ОСОБА_3, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2018 року задоволено вказане вище клопотання слідчого та стосовно підозрюваної ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 год 00 хв 19.08.2018. Даною ухвалою слідчого судді також визначено розмір застави, яка складає 35 240 грн.

Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. При цьому слідчий суддя також врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі доведеності її винуватості та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв’язку з чим, застосував до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як застосування більш м’яких запобіжних заходів, на його думку, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_3 своїх процесуальних обов’язків.

В апеляційній скарзі на вказане рішення слідчого судді, захисник підозрюваної ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4, просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів і визначення застави в розмірі 35 240 грн та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної більш м’який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на неї відповідних обов’язків.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що органом досудового розслідування не підтверджено належними та допустимими доказами ризики, які наведені у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Натомість, захисник зауважує, що лише саме по собі покарання, яке може бути призначене підозрюваній у разі доведення її винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими висунуто підозру, не може слугувати підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Така позиція міститься у рішеннях ЄСПЛ «Калашніков проти Росії», «Томазі проти Франції» та ін.

Також, захисник посилається на порушення з боку слідчого судді під час розгляду клопотання слідчого, яке виразилось у тому, що слідчий суддя не вправі був посилатись на рішення судів щодо позбавлення підозрюваної батьківських прав на трьох малолітніх дітей, адже такі рішення не були долучені до матеріалів клопотання стороною обвинувачення. Водночас, такий висновок слідчого судді (щодо позбавлення батьківських прав) спростовується вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.04.2014 та ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.06.2014, відповідно до яких ОСОБА_3 на момент ухвалення вказаних судових рішень не була позбавлена батьківських прав, та саме ця обставина стала підставою для звільнення її від призначеного покарання внаслідок акту амністії.

З урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, за яким проживає разом з матір’ю та трьома малолітніми дітьми, на переконання апелянта, підозрюваній має бути застосований запобіжний захід не пов’язаний із триманням під вартою.

Заслухавши доповідача, захисника підозрюваної ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_3 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали подання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу не може бути задоволено, виходячи з такого.

Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 307 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та вчинити інше, аналогічне, кримінальне правопорушення. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що кримінальні правопорушення в яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_3, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, так як санкцією ч. 1 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 8 років, а санкцією ч. 2 ст. 307 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років із конфіскацією майна, що в свою чергу вказує на можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, слід зазначити, що ОСОБА_3, хоча і є особою, яка у відповідності до ст. 89 КК України, є такою, що не має судимостей, однак суд першої інстанції правильно взяв до уваги факт попередніх судимостей, в тому числі і за аналогічні кримінальні правопорушення, як такі, що характеризують підозрювану, як таку, яка схильна до вчинення протиправних дій, а тому є виправданим посилання суду на можливість ОСОБА_3 вчинити інші кримінальні правопорушення, у разі застосування до неї іншого, більш м’якого запобіжного заходу.

Водночас, судовою колегією встановлено порушення слідчим суддею, під час розгляду клопотання слідчого, принципу змагальності, який закріплений у ч. 6 ст. 22 КПК України, у якій зазначено, що суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм процесуального законодавства дає всі підстави вважати, що у кримінальному провадженні обов’язок на збирання та подання до суду доказів покладено на сторону обвинувачення та сторону захисту. Водночас, суд, слідчий суддя під час розгляду кримінального провадження, є арбітром, тобто до його функції віднесено оцінка наданих сторонами провадження доказів, у той час, як збирання доказів за власною ініціативою, не віднесено до його компетенції, адже цим суд проявляє певну неупередженість.

Як встановлено перевіркою матеріалів клопотання, до суду надійшли вказані матеріали, які містили ряд доказів, серед яких не було рішень суду першої інстанції щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Однак, у подальшому, слідчий суддя за власною ініціативою відшукав такі рішення та долучив їх до матеріалів кримінального провадження та надав їм відповідну оцінку, що необхідно визнати порушенням вимог КПК України.

Однак вказана обставина, на переконання колегії суддів, не вплинула на правильність прийнятого слідчим суддею рішення за наслідками розгляду клопотання слідчого, а тому не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи сторони захисту щодо незаконності та неправомірності прийнятого слідчим суддею рішення колегією суддів визнаються безпідставними, з огляну на наступне.

Колегія суддів знову повторює, що чинним КПК України передбачено принцип змагальності сторін, який передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).

Частиною 1 статті 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

З огляду на положення вказаної норми Закону, необхідно прийти до висновку, що суд, слідчий суддя встановлює факти та обставини, не інакше як на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказах.

Так, стороною обвинувачення були надані письмові докази на підтвердження своєї правової позиції, у той час, як позиція сторони захисту ґрунтувалась виключно на фактах, які жодним належним та допустимим доказом не підтверджені, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що інші запобіжні заходи, не пов’язані із триманням під вартою, із врахуванням наявних ризиків, на переконання судової колегії, не зможуть забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваної – адвоката ОСОБА_4, а тому ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави, залишає без змін.

Керуючись статтями 183, 194, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2018 року про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2