Рішення № 75149867, 06.07.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/678/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі : головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

В березні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за наказом № 36 від 3 липня 2007 року його було прийнято на роботу в ТОВ «Антор-Експо» на посаду охоронця відділу охорони.

В зв’язку з тим, що товариство постійно порушувало трудове законодавство та не виплачувало заробітну плату він подав заяву про звільнення з роботи.

В січні 2018 року він (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за затримку видачі трудової книжки і в процесі розгляду цієї справи дізнався, що за наказом № 14 від 20 вересня 2017 року його було звільнено з роботи за прогули з 20 вересня 2017 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України, в зв’язку з його невиходами на роботу з 29 серпня 2016 року.

Вважав вказаний наказ про його звільнення винесеним всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки його робоче місце було зайняте іншою людиною ще у 2016 році, тому йому не було куди виходити після відпустки з 1 серпня 2016 року по 29 серпня 2016 року. У нього ніхто не брав пояснення з приводу прогулів та не знайомив з актами невиходу на роботу, наказ про звільнення винесено через рік після допущення ним прогулів без погодження з профспілковим органом.

З 29 серпня 2016 року він (позивач) не міг влаштуватись на іншу роботу, так як у нього не було наказу про його звільнення та трудової книжки.

Тому просив визнати незаконним та скасувати наказ №14 від 20 вересня 2017 року про звільнення з роботи, поновити його (позивача) на посаді охоронця відділу охорони ТОВ «Антор-Експо», стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2016 року по даний час.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, викладене підтвердив, суду пояснив, що дійсно після відпустки з 29 серпня 2016 року на роботу він не виходив, так як мав право на відпустку за дев’ять років своєї роботи, з наказом на відпустку не знайомився, а сам підрахував скільки має бути у відпустці, після закінчення, на його думку, відпустки в 2017 році, подав заяву на звільнення з роботи. Трудову книжку він отримав в лютому 2018 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, вважала звільнення позивача з роботи правомірним, так як він з 29 серпня 2016 року по день звільнення на роботу не виходив та допустив прогули.

Вислухавши пояснення позивача, та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що за наказом ТОВ «Антор-Експо» № 36 від 3 липня 2007 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в дане товариство на посаду охоронця відділу охорони (а.с.63).

Наказом ТОВ «Антор-Експо» № 45 від 1 серпня 2016 року ОСОБА_1 на підставі його заяви була надана чергова оплачувана відпустка з 4 серпня 2016 року по 28 серпня 2016 року із зазначенням, що він має приступити до роботи 29 серпня 2016 року, однак, на роботу після цього він не вийшов, що підтверджується матеріалами справи (а.с.50-53,55,64-68) та визнається сторонами.

Наказом ТОВ «Антор-Експо» № 14 від 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогули з 20 вересня 2017 року відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.54).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом і це визнає позивач, він не виходив на роботу з 29 серпня 2016 року по день його звільнення 20 вересня 2017 року. Жодних доказів, які б підтверджували поважність причин його невиходу на роботу, в тому числі і недопущення до роботи, на що він посилається, суду не надано та представником відповідача заперечується.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1, починаючи з 29 серпня 2016 року і по день звільнення 20 вересня 2017 року допустив прогули без поважних причин, і відповідач мав достатні підстави для звільнення його з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається також на те, що в червні 2017 року він (позивач) вийшов на роботу та подав заяву на звільнення з роботи за власним бажанням. Проте, знову ж таки, суду не надано жодних доказів на підтвердження даних обставин. При цьому суд не приймає до уваги копію листа ТОВ «Антор-Експо» від 30 серпня 2017 року, де зазначається, що ОСОБА_1 дійсно було подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 1 червня 2017 року, датовану 17 травнем 2017 року, оскільки даний лист не містить інформації щодо дати отримання відповідачем вказаної заяви.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що наказ про його звільнення не було погоджено з профспілковим комітетом, оскільки, як пояснила представник відповідача в судовому засіданні, і доказів протилежного суду не надано, в товаристві відсутня профспілкова організація.

Також ОСОБА_1 до видання наказу про його звільнення листом від 30 серпня 2017 року відповідачем пропонувалось надати підтвердження поважності причин невиходу на роботу (а.с.7), що він не виконав.

Так як позивач на день його звільнення з роботи 20 вересня 2017 року був відсутній на роботі, а в послідуючому не звертався до ТОВ «Антор-Експо» з приводу отримання трудової книжки, то відповідач був позбавлений можливості своєчасно вручити йому трудову книжку, яку було передано ОСОБА_1, як визнали сторони, лише в лютому 2018 року, а тому суд вважає, що затримка видачі трудової книжки виникла не з вини відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивача з роботи здійснене правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав для скасування оспорюваного наказу та поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця не вбачається, а тому в цій частині в позові необхідно відмовити.

Так як судом відмовлено в скасуванні наказу про звільнення та поновленні позивача на роботі, трудову книжку, як визнав позивач в судовому засіданні, він отримав і до відповідача раніше з цього приводу не звертався, то не підлягають до задоволення і вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому в цій частині в позові також необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ст.40,43,47,233,235 КЗпП України, ст. 10-13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області.

Повне рішення суду складено 6 липня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_3