Постанова № 7514919, 25.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-21355/09/0570

час прийняття постанови: 16-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучко В.М.

при секретарі                                                  Каморнікові Д.Ю.

за участю представників: позивача – Кошуби В.О. (КП «Компанія «Вода Донбасу», довіреність від 22.12.2008 року № 03-43), відповідача – Нікітіної Ю.В. (інспекція з енергозбереження, довіреність від 03.09.2009 року № 10/132-2158), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356294,88 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (надалі – Комунальне підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з енергозбереження (надалі – Державна інспекція, відповідач) про недійсною постанови № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 р. про застосування економічних санкцій у розмірі 356294,88 грн. (триста п’ятдесят тисяч двісті дев’яносто чотири грн., 88 коп.)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною інспекцією з енергозбереження в особі територіального управління по Донецькій області проведена перевірка стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт від 04.11.2009 № 15-6/09-20-64, яким встановлено порушення вимог законодавчих актів з енергозбереження, перевитрати електричної енергії внаслідок понаднормативних втрат питної води при її транспортуванні з боку Комунального підприємства. На підставі вказаного акту Державною інспекцією до позивача застосовані економічні санкції у розмірі 356294,88 грн. не за перевитрати електроенергії у відповідності з нормами законодавства про енергозбереження, а за понаднормативні втрати питної води, що не входить до його контрольно–наглядових функцій . На підставі цього акту відповідачем прийнято оскаржувану постанову, яка була надіслана позивачу разом з рахунком на оплату штрафних санкцій 11.11.2009. З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги що відповідач своїми діями порушує інтереси Комунального підприємства та виходить за межі наданих законодавством повноважень, заявник просить у судовому порядку визнати недійсною постанову № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356294,88 грн. .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим що оскаржувана постанова прийнята Інспекцією на підставі акту комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства № 15-6/09-20-64 від 04.11.2009 р., за результатами перевірки Сніжнянського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (надалі – Сніжнянське ВУВКГ), яке є відокремленим підрозділом КП «Компанія «Вода Донбасу». Матеріали перевірки були направлені до Сніжнянського ВУВКГ, де були зареєстровані.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Позивач – Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, зареєстроване 03.09.2007 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, здійснює діяльність у відповідності зі статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007 № 98р, зі збирання, очищення та розподілення води, транспортування іншої продукції трубопроводами, збирання і оброблення стічних вод, тощо.

Відповідач - Державна інспекція з енергозбереження України є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039, та наказами НАЕР.

Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області є територіальним органом Державної інспекції з енергозбереження України, створеним відповідно до п. 9 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039.

04.11.2009 Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було складено акт № 15-6/09-20-64 за результатами проведення комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на Сніжнянському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу»

До зазначеного акту комплексної перевірки було складено припис від 05.11.2009, яким Сніжнянському ВУВКГ було приписано усунути порушення вимог з енергозбереження, виявлені за результатами перевірки, із визначенням строку виконання – січень 2010 року.

Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000, зареєстрованим у Мін’юсті України 25 вересня 2000 р. за № 653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання.

У відповідності до п. 12 цього Порядку за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Як вбачається з акту перевірки № 15-6/09-20-64 від 04.11.2009 р., його підписано керівником КП «Компанія «Вода Донбасу» О.В. Горшковим, начальником ЕМС Талапою В.М.

11.11.2009 на підставі акту перевірки та у відповідності до Законів України «Про енергозбереження», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039, начальником Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було винесено Постанову № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) у розмірі 356294,88 грн.

Згідно з цією постановою до позивача застосовано економічні санкції за перевитрати електричної енергії на роботу насосних станцій внаслідок перевищення фактичних втрат води над нормативними (понаднормативні втрати питної води за три квартали 2009 року в розмірі 1055,6 тис.м3.). Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив в тому числі ст.ст. 11, 17 (а) Закону України «Про енергозбереження»; ст. 1, 6, 29, 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Постанову Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. № 935, Постанову Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.1997 (далі за текстом – Постанова № 786).

Розрахунок суми економічних санкцій проведено за Методикою визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженою Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 № 138.

У відповідності до преамбули Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Підпунктами «е», «є» ст. 11 цього Закону встановлено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Згідно зі ст. 17 цього Закону за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Статтею 20 Закону України «Про енергозбереження» норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

У пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» (далі за текстом – Постанова № 935) наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених Наказом Держкоменергозбереження № 112 від 22.10.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002 за № 878/7166 (далі за текстом – Основні положення) основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.

Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають усі види продукції і робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N 11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України від 05.07.2006 N 300, та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» були розроблені та погоджені із першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2009 рік. У відповідності до цих норм КП «Компанія «Вода Донбасу» розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2009р., серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельної та інше виробниче споживання.

          Аналізуючи приведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що вони стосуються виключно порядку нормування використання паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх нераціональне використання (у тому числі, понад встановлені нормативи), види та перелік яких визначається нормами спеціального законодавства. Разом із тим, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про застосування до КП «Компанія «Вода Донбасу» економічних санкцій, виходив з того, що Сніжнянським ВУВКГ допущено перевитрати електричної енергії через понаднормативні втрати питної води. При цьому, розрахунок перевитрат електроенергії відповідач здійснив на підставі Методики визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженої Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 № 138. Тобто, відповідач, визначаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, враховував та фактично надавав оцінку нормативам витрачання питної води по Сніжнянському ВУВКГ, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до статті 48 Водного кодексу.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним.

Згідно зі статтею 30 цього Кодексу платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» з метою стимулювання раціонального використання та охорони водних об'єктів з підприємств питного водопостачання справляється збір за спеціальне водокористування.

Розмір збору за спеціальне водокористування підприємством питного водопостачання визначається на основі нормативів збору виходячи з фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів забору води.

Збір за використання води для задоволення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових потреб населення, а також потреб зовнішнього упорядкування територій міст та інших населених пунктів з підприємств питного водопостачання не справляється. За понадлімітний забір води збір справляється у п'ятикратному розмірі.

Сплата збору за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє підприємства питного водопостачання від сплати збору за скидання ними забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Обсяг використаної підприємством питного водопостачання води визначається за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів обсяг використаної води, як виняток, визначається за технологічними даними (тривалість роботи споруд, пристроїв, обсяг надання послуг споживачам з водокористування, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо).

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, справляється з підприємств питного водопостачання

Галузевими технологічними нормативами використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 від 17.02.2004, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.12.2004 за № 1557/10156 (далі за текстом – Галузеві нормативи) установлені Галузеві технологічні нормативи використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Галузеві ТНВПВ ВКГ) та порядок розрахунку Поточних індивідуальних ТНВПВ (далі - Поточні ІТНВПВ) для конкретних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (далі - підприємств ВКГ) (п. 1.1 Галузевих нормативів).

Згідно із п. 1.3 Галузевих нормативів поточний ІТНВПВ для підприємства ВКГ - сумарний обсяг поточних ІТНВПВ у водопровідному та каналізаційному господарствах даного підприємства ВКГ у кубічних метрах на рік, віднесений на планову подачу води у населений пункт у тисячах кубічних метрів на рік.

Позивачем розроблені Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, які затверджені 10.11.2006 на строк до 31.12.2011, які були узгоджені із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області, Донецьким регіональним управлінням водних ресурсів та ін.

Позивач не заперечує факт перевищення вказаних вище нормативів, що є підставою для сплати збору за спеціальне водокористування відповідно до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, у даному випадку в відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, пов’язаних із понаднормативними втратами питної води, яки відповідач ставить у залежність із перевитратами електричної енергії. Відповідач у акті перевірки та під час судового розгляду справи не довів, що позивачем було порушено будь-які вимоги законодавства при визначенні загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік, у тому числі й вимоги Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, а тому прийнята постанова 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 р. про застосування економічних санкцій є незаконною.

На підставі ст. 19 Конституції органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Принципами адміністративного судочинства в тому числі є верховенство права та законність (ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства). Статтею 159 цього ж Кодексу встановлено, що ухвалене судом рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм законів та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин.

Таким чином доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому право позивача підлягає захисту у визначений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356294,88 грн. (триста п’ятдесят шість тисяч двісті дев’яносто чотири гривні вісімдесят вісім копійок) – задовольнити повністю.

Визнати недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-64 ПП 54 ЕС від 11.11.2009 про застосування економічних санкцій у розмірі 356294,88 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25 грудня 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 30 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Чучко В.М.