Постанова № 75148250, 06.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/167/18 06.07.2018

Провадження №22-ц/784/1025/18

Справа № 470/167/ 18 Головуючий першої інстанції: Луста С.А. Провадження №22Ц-784/1025/18 Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

ОСОБА_2

із секретарем: Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за

апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ( далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), на заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 р., ухваленого суддею Лустою С.А. у приміщенні цього суду за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ( далі – ПАТ КБ «Приватбанк», або Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

16.03.2018 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 08.11.2013 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого вона отримала 2000 грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок).

Згідно з договором вона повинна була сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 30% річних (2,5% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.п.1.1.2.1.7; 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_2 банку ( далі - Умови, Тарифи та Правила ) позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В разі порушення строків платежів по кожному із зобов’язань більше ніж 30 днів підлягає сплаті позичальником штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов банку надане право зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 26.02. 2018 р., складає 14035 грн. 10 коп.

Посилаючись на порушення позичальником кредитної угоди, позивач просив про стягнення боргу.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 р. ухвалено про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку 4228 грн. 46 коп. боргу за кредитом та 530 грн. 85 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування рішення в частині відмови і ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі з посиланням на необгрунтованість висновків суду та неправильне визначення розміру боргу.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, з врахуванням застережень визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову Банку суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині нарахування відсотків та штрафних санкцій, які нараховуються на залишок заборгованості є неналежно обгрунтованим.

При цьому суд вважав доведеним, що до складу заборгованості входить залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1609,13 грн., станом на 26.02.2018 р. та штраф у розмірі 500 грн. нарахований відповідно до положень п. 2.1.17.6 Умов.

Що стосується плати за користування кредитом (відсотків) та процентної складової штрафу то їх суд визначив у розмірі 1941,78 грн. та 177,55 грн. відповідно

З такими висновками суду щодо складових заборгованості та її загального розміру колегія суддів погоджується виходячи з таких обставин справи та вимог закону.

Відповідно до положень ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення зобов’язань, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з правилами ст..638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет, договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір під загрозою недійсності має укладатися у письмовій формі.

Статтею 207 ЦК визначено загальні вимоги до письмової форми правочину.

Зокрема правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах та підписано сторонами договору.

Кредитний договір є консенсуальним, а тому вважається укладеним після його підписання сторонами незалежно від часу передачі грошей чи зарахування їх на рахунок позичальника.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст..1054 ЦК ).

Вирішуючи спори, які виникають у сфері споживчого кредитування суд має враховувати також вимоги законодавства, яким врегульована банківська діяльність та діяльність платіжних систем.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III встановлено, що банківська діяльність це - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Частиною 6 ст. 49 Закону № 2121-III визначено, що Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

На цій підставі Банки самостійно встановлюють правила надання банківських послуг, які відповідно до вимог ч.2 ст. 638 ЦК є публічною офертою та способом укладення договору в разі погодження особи з цими умовами та його підписання.

Кредитування з використання спеціальних платіжних засобів - платіжних карт регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III (далі-Закон №2346-III)

та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (затв. постановою правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р. ( далі – Положення)

Пунктом 1.4 статті 1 Закону № 2346-III (в редакції на час укладення договору) визначено, що держатель електронного платіжного засобу це фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу

Пунктом 8 підп. 9 Положення встановлено, що Банк зобов'язаний ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення визначено, що залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку.

Дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Відповідно до ст.. 40 Закону №2346-III Суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у

прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа.

Пунктом 4 розділу 7 Положення встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані підчас урегулювання спірних питань.

Пунктами 2.1.1.5.5; 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено обов’язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту й овердрафту), оплати винагороди Банку, власник зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобов’язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 611 ЦК зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст.1049, 1048, 1054 ЦК України, позичальник має повернути позику (кредит) у тій самій сумі, яка була надана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобов’язань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та неустойкою, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2013 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого вона отримала 2000 грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок).

Згідно з договором вона повинна була сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 30% річних (2,5% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. п. 2.1.1.5.7; 2.1.1.7.6 Умов, п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_2 банку позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В разі порушення строків платежів по кожному із зобов’язань більше ніж 30 днів підлягає сплаті позичальником штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов банку надане право зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов.

З наданих до суду електронних документів в паперовій формі про рух коштів, відкриття карткових рахунків, видачу платіжних карток, переказ коштів, розрахунків заборгованості за первісною відсотковою ставкою та підвищеною, вбачається, що для доступу до карткового рахунку споживачу була видана платіжна кредитна картка, в межах строку дії якої здійснювалося користування позичальницею наданими кредитними коштами.

Зазначені обставини, свідчать про укладення договору та отримання кредитних коштів.

Крім того, вбачається, що в період дії кредитного договору Банк в односторонньому порядку збільшив розмір початкової процентної ставки за витратами здійсненими з 01.09.2014 р. до 34% та з 01.04.2015 р. до 42 % річних, що потягло збільшення загального розміру заборгованості як за тілом кредиту так і за відсотками.

Такі дії Банк обгрунтовує посиланням на вимоги п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, а

також п. 5.5.1 Правил користування платіжною карткою згідно з якими Банк має право в односторонньому порядку з попереднім повідомленням клієнта змінювати розмір процентної ставки.

Наведені умови договору передбачають механізм та умови попереднього повідомлення позичальника про зміну процентної ставки, дотримання яких є необхідною умовою, як легалізації нової процентної ставки так і правомірності нарахування збільшеного розміру відсотків.

Саме такого змісту висновки містяться у постановах Верховного Суду України №-82цс16 від 30.11.2016 р. та №347/1910/15 ц від 11.10.2017 р.

Доказів на спростування тверджень Банку про дотримання останнім умов попереднього повідомлення позичальника про зміну процентної ставки у письмовому вигляді відповідачка не надала, а тому колегія суддів доходить висновку про правомірність нарахування процентів за підвищеними процентними ставками, але в той же час вважає доведеним розмір заборгованості, що підтверджено розрахунками, які здійснив суд першої інстанції із використанням звичайних математичних дій та виходячи з того, що такий розрахунок здійснено судом з дотриманням умов договору про розмір підвищеної процентної ставки, періоду нарахування, залишку заборгованості за кредитом, з якого слід виходити при нарахуванні відсотків та відсотків, які мають застосовуватися при розрахуванні процентної складової штрафу.

Із змісту цього розрахунку вбачається, що дійсний розмір наявної заборгованості станом на 26.02.2018 р., складає 4228 грн. 46 коп.

Зокрема, заборгованість за тілом кредиту – 1609 грн. 13 коп.; заборгованість за відсотками – 1941 грн. 78 коп.; штраф 500 грн. та процентна складова штрафу -177 грн.55 коп.

Доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунків суду щодо розміру заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки зазначений розрахунок позивачем не спростований, адже він на пропозицію апеляційного суду відмовився надати уточнений розрахунок, який - би обгрунтовував неправильність розрахунків, здійснених судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду про остаточну суму відшкодування не спростовують.

З урахуванням встановленого, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів:

постановила

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - залишити без задоволення, а заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 р. - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_2

Датою ухвалення постанови, яка прийнята за відсутності учасників справи є дата складення її повного тексту (ч.5 ст.268 ЦПК України)

Повний текст постанови складений 06.07. 2018 року.