Рішення № 75148044, 07.06.2018, Новоодеський районний суд Миколаївської області

07.06.2018

Справа № 482/577/17

Номер провадження 2/482/83/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючого - судді Баранкевич В.О.

за участю секретаря - Андрусенко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

06 квітня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя.

В своїх позовних вимогах ОСОБА_2 посилався на те, що 21 липня 2006 року між ним та ОСОБА_2 у Баловненській сільській раді Новоодеського району Миколаївської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 03.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області № 482/1275/16-ц від 21 жовтня 2016 року, шлюб між сторонами було розірвано однак вони продовжували проживати однією сім’єю та вести спільне господарство до повернення ОСОБА_2 з Італії тобто до 29 березня 2017 року.

ОСОБА_2 вказує, що підчас перебування в шлюбі з ОСОБА_2 у 2006 році вони купили земельну ділянку у селі Баловне по вулиці Кірова. Будучи будівельником ОСОБА_2 власними силами збудував житловий будинок площею 95,0 кв.м. (житлова площа складає 48,8 кв.м.), з господарськими будівлями та спорудами (гараж, технічні приміщення та споруди), якому було присвоєно номер 19-А.

Сторони зареєстрували право приватної власності на житловий будинок № 19-А за адресою Миколаївська область, Новоодеський район, село Баловне, вулиця Кірова, у виконкомі Баловненської сільської ради 15 грудня 2011 року за дружиною – ОСОБА_2

Також позивач ОСОБА_2 вказував, що за час шлюбу сторони придбали побутову техніку, посуд, будівельне спорядження та інструменти, садовий інвентар та меблі.

ОСОБА_2 зазначив, що все вищевказане майно являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Після розірвання шлюбу та припинення у кінці березня 2017 року шлюбних відносин ОСОБА_2 з дітьми (спільним сином ОСОБА_3 та двома повнолітніми доньками від попередніх шлюбів) проживає у спірному будинку.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 поїхала до Італії на роботу, залишивши сім’ю на довгий час проживати в Україні. Малолітній син сторін протягом цього часу проживав разом з ОСОБА_2 у спірному будинку. ОСОБА_2 також виїжджав на роботу за кордон за контрактом.

Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_2 просив суд поділити спільне майно подружжя, яке є об’єктом спільної сумісної власності, виділивши йому у власність ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, вул. Кірова, 19-А.

Крім того ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на все будівельне спорядження та інструменти придбане за час шлюбу з ОСОБА_2, а за його колишньою дружиною визнати право власності на всю побутову техніку, посуд, садовий інвентар та меблі.

06.09.2017року представник ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя.

У своєму позові вимоги первісного позову заперечила та просила визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок № 19-А по вул. Кірова в с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку спірного будинку, з компенсацією за частку в спільному майні подружжя у розмірі 34008,00 грн. на користь ОСОБА_2

Обґрунтовуючи зустрічний позов представник ОСОБА_2 вказала, що її довіритель перебувала у шлюбі з ОСОБА_2В з 2006 року.

21 жовтня 2016 року за рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу їх спільний неповнолітній син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати з матір’ю.

06 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до неї про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги ОСОБА_2, в частині виділення йому у власність ? частини житлового будинку № 19-А по вул. Кірова в с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області позивач не визнає, проте щодо задоволення інших позовних вимог представник ОСОБА_2 не заперечує .

Свою позицію представник ОСОБА_2 обґрунтовує посилаючись на ст. 47 Житлового кодексу України згідно якої норма житлової площі на одну особу становить 13,65 кв.м.

Не допускається заселення в одну кімнату осіб різної статі, яким виповнилося більше дев’яти років.

В спірному будинку, житлова площа якого складає всього 48,8 кв.м., окрім ОСОБА_2 та їх спільного з ОСОБА_2 сина, також проживають дві доньки ОСОБА_2 від попередніх шлюбів.

Будинок складається з чотирьох житлових кімнат - 15,3 кв.м., 13,00 кв.м., 11,6 кв.м. (четверта кімната розміром 8,9 кв.м. - туалет), з яких в першій кімнаті проживає повнолітня донька первісного відповідача, другу кімнату займає молодший неповнолітній син, третю кімнату займає ОСОБА_2

В нежилій кімнаті (вітальні) проживає вагітна донька первісного відповідача з чоловіком, оскільки власного житла вони не мають.

Представник ОСОБА_2 вказує, що зважаючи на розрахунок житлової площі спірного будинку (48,8 кв.м.), проживання шести осіб ( 48,8 кв.м. / 4 осіб = 12,2 кв.м на одну особу) не є можливим, оскільки не відповідає нормам житлової площі, встановленим Житловим кодексом України, на одну особу.

Представник ОСОБА_2 також вказує, що спільне володіння і користування будинком з ОСОБА_2 є неможливим через непорозуміння та сварки останнього з усіма членами сім’ї.

Представник ОСОБА_2 вказує, що припинення права ОСОБА_2 на частку спільного будинку у зв’язку з грошовою компенсацією за його долю не завдасть істотної шкоди його інтересам або членам його сім’ї.

Також ОСОБА_2 через свого представника внесла грошові кошти у розмірі 34008,00 грн. на депозитний рахунок суду з призначенням: сплата частки майна ОСОБА_2 для ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на весь житловий будинок № 19-А по вул. Кірова в с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області з одночасним припиненням його права власності на 1/2 частку даного будинку і компенсацією не визнав та підтримав позовні вимоги свого довірителя, справу просив розглядати без його участі, про що надав до суду відповідну заяву.

Представник первісного відповідача – ОСОБА_5 вимоги ОСОБА_2 заперечила та підтримала зустрічний позов, справу просила розглядати без їх участі, про що надала до суду відповідну заяву.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.07.2006 року, шлюб розірвано за рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21.10.2016 року, справа за № 482/1275/16-ц, яке набрало законної сили 07.11.2016 року, що підтверджується копією відповідного рішення суду.

За період шлюбу і ведення спільного господарства сторони збудували і набули право власності на житловий будинок загальною площею 95 кв.м., житловою площею 48,8кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, село Баловне, вулиця Кірова, буд. № 19-А.

Суд звертає увагу на те, що вказані ОСОБА_2 як окремі предмети позову житловий будинок та гараж з технічними приміщеннями та спорудами, фактично становить єдине домоволодіння, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (гараж, технічні приміщення та споруди), зареєстроване як один об?єкт, а тому суд буде розглядати їх як один об?єкт - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

На вищевказаний будинок виконкомом Баловненської сільської ради було видано свідоцтво про право власності серії САЕ №112313 від 15.12.2011року на ім’я ОСОБА_2, право власності зареєстровано 15.12.2011року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83842847 від 30.03.2017року, крім того ці обставини визнаються сторонами.

З наведеного видно, що вищевказаний житловий будинок було набуто ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2, а отже він є об’єктом їх спільної сумісної власності.

Так згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми , хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 61СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Оцінюючи доводи сторін викладені ними у первісному та зустрічних позовах, заперечення ними взаємних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, а у зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Так суд встановив, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є об’єктом спільної сумісної власності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.70 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України і лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Такі випадки передбачені ст. 365 ЦК України згідно якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд розглянув доводи представника ОСОБА_2, згідно яких виходячи з розрахунку житлової площі вказаного будинку 48,8 кв.м. не можливе проживання мешкання шести осіб ( 48,8 кв.м. / 4 осіб = 12,2 кв.м на одну особу), що не відповідає нормам житлової площі, встановленим Житловим кодексом України, на одну особу.

А також доводи про те, що спільне володіння і користування будинком з ОСОБА_2 є неможливим через непорозуміння та сварки з усіма членами сім’ї, на підтвердження чого вона надала копію Висновку дільничного офіцера поліції сектору превентивної діяльності Новоодеського ВП ОСОБА_6 від 31.03.2017 року щодо протиправних дій з боку ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу розподілу майна, під час якого ОСОБА_2 погрожував фізичною розправою ОСОБА_2, в результаті чого з ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення порушень норм чинного законодавства України, та винесено офіційне попередження.

Оцінивши вищевказані посилання суд приходить до висновку, що ані національне законодавство ані ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як самі по собі так і в сукупності не передбачають такої підстави втручання у право власності, як невідповідність житлової площі та кількості проживаючих осіб нормам житлової площі на особу встановленим законом.

Що стосується Висновку дільничного офіцера поліції сектору превентивної діяльності Новоодеського ВП ОСОБА_6 від 31.03.2017 року щодо протиправних дій з боку ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу розподілу майна, під час якого ОСОБА_2 погрожував фізичною розправою ОСОБА_2, в результаті чого з ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення порушень норм чинного законодавства України та винесено офіційне попередження суд звертає увагу, що вказаний висновок не є доказом наявності вини ОСОБА_2 в будь-яких протиправних діях щодо членів його колишньої сім’ї та співмешканців.

Отже вищевказаний висновок не є достатнім доказом неможливості спільного користування спірним будинком.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справ керується принципом верховенства права, при цьому застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вищевказаних обставин суд приходить до висновку, що враховуючи незгоду ОСОБА_2 на присудження йому грошової компенсації замість його ? частки у праві спільної сумісної власності на спірний житловий будинок, а також відсутність обґрунтованих законних підстав для припинення його права власності на зазначену частку майна за рішенням суду, таке присудження становило б незаконне втручання у його право власності захищене ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згоду на обов’язковість якої надано Верховною Радою України і яка становить частину національного законодавства України.

Що стосується вимог сторін відносно поділу іншого (рухомого) майна набутого ними за час шлюбу суд прийшов до висновку, що обставини придбання, вартості, місце знаходження цього майна не підтверджено жодними доказами, а відтак у задоволенні вимог первісного та зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

За загальним правилом ч.1 ст.70 СК, та відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу сторони не досягли спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК).

З наведеного видно, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, в частині виділу йому у власність ? частки спірного будинку, а в іншій частині слід відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

ОСОБА_2 через свого представника внесла грошові кошти у розмірі 34008,00 грн. на депозитний рахунок суду з призначенням: сплата частки майна ОСОБА_2 для ОСОБА_2, що підтверджується квитанціями №0.0.832864726.1 від 21.08.2017 року та №25750656 від 31.08.2017 року.

У зв’язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, сплачені нею на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 34008,00 грн. слід їй повернути.

В силу статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені ОСОБА_2 слід покласти на ОСОБА_2

Оскільки 19.08.2017 року ухвалою суду за клопотанням ОСОБА_2 було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: ? частину спірного житлового будинку та позовні вимоги ОСОБА_2 в частини виділення йому у власність ? частки спірного будинку підлягають задоволенню то відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 7,10,89,258,259,263-265, 279, 280, 281 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя – задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку загальною площею 95 кв.м., житловою площею 48,8кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, село Баловне, вулиця Кірова, буд. № 19-А.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 частині визнання за ним права власності на все будівельне спорядження та інструменти придбане за час шлюбу, а також визнання за ОСОБА_2 права власності на всю побутову техніку, посуд, садовий інвентар та меблі придбані за час шлюбу – відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

Повернути ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 34008 (тридцять чотири тисячі вісім) гривень сплачену на депозитний рахунок ТУ ДСА України (рахунок № 37316051016294, код отримувача 26299835, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача: 820172, призначення платежу: сплата частки майна ОСОБА_2 для ОСОБА_2В.) на підставі квитанцій № 0.0.832864726.1 від 21.08.2017 року (32008грн. сплачено через ПАТ КБ «Приват Банк») та № 25750656 від 31.08.2017 року (2000грн. сплачено через АБ «Укргазбанк»)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) грн. судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: ОСОБА_1, проживаючий за адресою: 56664, м Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, вул. Леніна, 41;

ОСОБА_2, 17.03.1978року народження, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 56664, м Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, вул. вул. Миколаївська (Кірова), № 19-А.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_7О

Копія вірна.

Суддя: Баранкевич В.О.