Ухвала суду № 75146475, 04.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4252/18

Провадження № 4-с/461/27/18

УХВАЛА

04.07.2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

представників скаржника ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника ДВС ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Львівського національного університету імені ОСОБА_4 на дії та рішення державного виконавця

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення державного виконавця про сплату Львівським національним університетом ім.Івана Франка виконавчого збору у розмірі 14892 гривень, на підставі ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, винесену при примусовому виконанні рішення Апеляційного суду Львііської області, на підставі виконавчого листа №461/3071/17 від 16.05.2018р. про поновлення ОСОБА_5 на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства ЛНУ ім.І.Франка, виданого Галицьким районним судом м.Львова від 23.05.2018р., прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що оскаржувані рішення державного виконавця про сплату судового збору та відкриття виконавчого провадження є незаконними, оскільки рішення Апеляційного суду Львівської області про поновлення ОСОБА_5 на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства ЛНУ ім.І.Франка та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано в добровільному порядку, а саме 25.05.2018 року було винесено наказ №1803, яким було наказано поновлено ОСОБА_5 на посаді та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Натомість постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2018 року була направлена на адресу скаржника лише 29.05.2018 року. Вважає, що державним виконавцем було порушено ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Представники скаржника в судовому засіданні, кожен окремо, скаргу підтримали, дали пояснення аналогічні доводам, викладеним у скарзі. Просять скаргу задоволити.

Представник Галицького відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області в судовому засіданні скаргу заперечив з мотивів безпідставності. Просить відмовити в задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 17.04.2018 року ОСОБА_5 поновлено на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства ЛНУ ім.І.Франка та ухвалено стягнути з Львівського національного університету ім.І.Франка на користь ОСОБА_5 41760 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення ОСОБА_5 допустити до негайного виконання. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

З даної постанови видно, що представник Львівського національного університету імені ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні і йому було відомо про прийняте рішення.

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 від 23.05.2018р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №461/3071/17, виданого 16.05.2018р. Галицьким районним судом м.Львова про поновлення ОСОБА_5 на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства ЛНУ ім.І.Франка та стягнено з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн.

Відповідно ч.ч.5,6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

З матеріалів скарги видно, що всупереч вимогам ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» вказана постанова була направлена на адресу боржника лише 29.05.2018 року.

Одночасно наказом ректора Львівського національного університету ім.Івана Франка №1803 від 25.05.2018р. наказано поновити ОСОБА_5 на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства ЛНУ ім.І.Франка, виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 41760 грн., сплатити виконавчий збір в розмірі 4176 грн.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів скарги, рішення суду було виконано уже після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та більш ніж через місяць часу з дня винесення рішення суду апеляційної інстанції, тобто з моменту набрання законної сили.

Наведене свідчить, що при відкритті виконавчого провадження та стягненні виконавчого збору, державним виконавцем було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для скасування рішення державного виконавця та постанови про відкриття виконавчого провадження немає.

Суд відхиляє покликання скаржника на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-785цс15, оскільки така була висловлена щодо застосування норм Закону України «Про виконавче провадження», який втратив чинність та у відповідності до норм якого, у разі ненадання боржником у строк самостійного виконання рішення суду документального підтвердження виконання рішення, державним виконавцем розпочинається примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Імперативною нормою ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов’язок державного виконавця вказати у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження в цілому було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки таке було відкрито до фактичного виконання рішення суду боржником, а тому скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 447-451 ЦПК України, суд -

постановив:

В задоволенні скарги відмовити

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.