Ухвала суду № 75144935, 02.07.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/997/18 Головуючий у 1-й інст. Васильчук С. Ф.

Категорія в порядку КПК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Ляшука В.В., Бережної С.В.,

з участю: секретаря Скородинської Г.В.,

прокурора Ткачука В.М.,

захисника Паламар К.І.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Паламар К.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 15.06.2018 року, якою задоволено клопотання заступника начальника СВ Черняхівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Матвієнка С.В. та застосовано до підозрюваного

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Андріївка Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів (по 13 серпня 2018 року включно) без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання 21:10 год. 13.06.2018 року,-

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі захисник Паламар К.І. просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1. Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, винесеною без повного та всебічного дослідження обставин справи. Вказує на відсутність ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, оскільки ОСОБА_2 не має потреби незаконно впливати на свідків чи експерта, так як під час досудового розслідування вказані особи були допитані та був зроблений висновок експерта. Зазначає, що речові докази були вилучені під час проведення обшуку. Крім того, ОСОБА_2 не має наміру переховуватись від органів досудового слідства чи суду, більш того, він проживає разом зі своєю матір'ю пенсіонеркою, тобто наявні міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, не офіційно працює, характеризується позитивно, на обліку лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, а також в силу ст.89 КК України вважається раніше не судимим.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що заступник начальника СВ Черняхівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Матвієнко С.В. звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, посилаючись на те, що 20.03.2018 року у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та збут особливо-небезпечного наркотичного засобу «канабіс», з метою власного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, у вказаний день, при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбав 1,293 гр. особливо-небезпечного наркотичного засобу "канабіс", який згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів», затвердженого постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Придбаний особливо-небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою 1,293 гр., ОСОБА_2, зберігаючи при собі, незаконно переніс до свого місця проживання що за адресою: АДРЕСА_1, де продовжував його незаконно зберігати до 13 години 20.03.2018 року, коли реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи поблизу вищевказаного будинку, у вказаний час незаконно збув особливо-небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою 1,293 ОСОБА_4, отримавши від останнього грошові кошти в сумі 300 грн.

Відомості за вказаним фактом 20.03.2018 р. внесені до ЄРДР за № 12018060310000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне придбання, зберігання та збут особливо-небезпечного наркотичного засобу «канабіс», з метою власного збагачення, 13.06.2018р. ОСОБА_2 при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбав близько 5 гр. особливо-небезпечного наркотичного засобу "канабіс", який згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів», затвердженого постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Придбаний особливо-небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою близько 5 грам, ОСОБА_2, зберігаючи при собі, незаконно переніс до ділянки місцевості поблизу буд. № 14 по вул. Чехова, в с. Андріївка Черняхівського району, де о 20 годині 20 хвилин 13.06.2018 року незаконно збув його ОСОБА_5, отримавши від останнього грошові кошти в сумі 300 грн.

14.06.2018 року ОСОБА_2 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків у місці постійного проживання, слідчій суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання.

Заслухавши доповідача, доводи захисника Паламар К.І. та підозрюваного ОСОБА_2 в підтримання апеляційної скарги з наведених в ній мотивів, міркування прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів клопотання, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом добровільної видачі від 20.03.2018р.; поясненням ОСОБА_4 від 20.03.2018р.; висновком експерта № 2/259 від 12.04.2018р.; протоколом проведення оперативної закупки від 22.03.2018р.; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.06.2018р.; протоколом огляду місця події від 13.06.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 14.06.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 13.06.2018р.; протоколом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, від 13.06.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 14.06.2018р.

Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Також, в клопотанні зазначено, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду та незаконно впливати на інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі строком до 10 років з конфіскацією майна.

За таких обставин, є необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що слідчим суддею не було проведено аналіз наявності всіх ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Доводи апелянта про те, що до ОСОБА_2 може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він має постійне місце проживання, не офіційно працює, характеризується позитивно, на обліку лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вказані обставини не спростовують того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.

Також, слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_2 вини у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, не визнає, а тому може незаконно впливати на свідків, з метою уникнення відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку слідчого судді.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Проте, як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, слідчий суддя зобов'язаний був визначити підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави.

Проте, в апеляційній скарзі вимог щодо визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_2 не заявлялося.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Враховуючи, що визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_2 не погіршує становища останнього, а висновки слідчого судді щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином обґрунтовані та законні і тому ухвала слідчого судді не підлягає скасуванню, апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі вимог апеляційної скарги та змінити ухвалу слідчого судді шляхом визначення розміру застави.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_2, а також ризики, передбачені ст. 177 КПК України, апеляційний суд, відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, визначає заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що, на думку колегії суддів, буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає зміні в порядку ст. 404 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Паламар К.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 15.06.2018 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів (по 13 серпня 2018 року включно) без визначення розміру застави змінити в порядку ст.404 КПК України.

Визначити підозрюваному ОСОБА_2 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Апеляційний суд Житомирської області, код одержувача: 02891440, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м. Києві, рахунок: 37310015000907).

3 моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 такі обов'язки:

-прибувати до слідчого та прокурора, що здійснюватимуть досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за першим викликом та до суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-не відлучатись за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває;

-заборонити спілкуватися зі свідками, іншими особами у кримінальному провадженні.

Ці зобов'язання застосовуються до підозрюваного ОСОБА_2 на строк 2 місяці з дати винесення цієї ухвали до 02.09.2018 року.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

У разі внесення застави підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала остаточна і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: