Постанова № 75144741, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1745/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року по справі за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Миколаївській області) звернулось з позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 9652,78 грн. зі сплати податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9652,78 грн., що виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.11.2016 №0003281304 та №0003291304 та нарахованої пені в розмірі 1789,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у Миколаївській області як контролюючий орган, уповноважений на здійснення заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу, відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України уповноважений звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у задоволенні позову Головного управління ДФС у Миколаївській області - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Головне управління ДФС у Миколаївській області просить рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та незастосування судом діючих норм податкового законодавства.

Зокрема позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення та вимога не були вручені відповідачу не через помилку, допущену контролюючим органом, а у зв'язку з тим, що відповідачем не було надано інформацію про зміну місця проживання. Також апелянт зазначав про те, що оскільки відповідачем у законодавчо встановлені строки податкові повідомлення-рішення не оскаржені, зазначена сума податкового зобов'язання є узгодженою, а тому підлягає сплаті.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в жовтні 2016 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік, в ході якої встановлено неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 6155,00 грн., про що складено Акт № 622/13-04/НОМЕР_1 від 07.10.2016 року.

На підставі вказаного акту перевірки 30.11.2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 003281304, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7693,75 грн., з яких 6155,00 грн. - нараховано податку та 1538,75 грн. - штрафу, та податкове повідомлення-рішення №0003291304, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.

19 січня 2017 року позивачем сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу №229-17 на суму 9652,78грн.

Також судом було встановлено, що ані податкові повідомлення-рішення, ані податкову вимогу відповідач не отримувала, а поштові повідомлення повернулись без вручення.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення та вимога не були вручені відповідачу через помилку, допущену контролюючим органом, а тому її слід вважати такою, що не надсилалась. Таким чином визначена в них сума податкового боргу не є узгодженою, а тому звернення з такими позовними вимогами є передчасним.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 003281304, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7693,75 грн., з яких 6155,00 грн. - нараховано податку та 1538,75 грн. - штрафу, та податкове повідомлення-рішення №0003291304, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення 07.10.2016 року було направлене платнику податків, ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_1, проте до контролюючого органу повернулися поштові відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також з матеріалів справи вбачається, що податковим органом було сформовано та направлено 27.01.2017року податкову вимогу форми «Ф» від 19.01.217 року № 229-17 на суму 9652,78грн.та направлено поштове відправлення ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1, однак до контролюючого органу вони також повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що місцем проживання ОСОБА_1 з 22.05.2015 року (тобто на момент винесення та надіслання повідомлень) була АДРЕСА_2 та з 23.12.2017 року - АДРЕСА_3

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів надіслання (вручення) ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень та вимоги за належною адресою, що свідчить про їх неотримання відповідачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги із посиланням на п. 70.7 ст. 70 ПК України, якою передбачено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, платник податків-фізична особа має обов'язок повідомити про зміну місця проживання податковий орган.

Проте, колегія суддів зазначає, що податковий орган зобов'язаний в силу приписів ст. 58 ПК України направити податкове повідомлення - рішення, так само і вимогу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.

Таким чином, за вимогами ст. 58 ПК України, контролюючий орган має встановити місце проживання фізичної особи, а у разі неможливості встановити такі дані, направити за останнім відомим місцезнаходженням фізичної особи.

Податкові повідомлення - рішення, за якими позивач вважає, узгодженими суми та пов'язує з цим наявність податкового бору, складені контролюючим органом до фізичної особи ОСОБА_1 Позивач, направляючи їх за адресою АДРЕСА_1, використовував дані облікової картки фізичної особи ОСОБА_1.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що доказів того, що позивач перевіряв дані облікової картки платника податків - фізичної особи, вжив заходів для з'ясування адреси його місця проживання, суду не надано.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи наявність у матеріалах справи даних про зареєстроване місце проживання відповідача, яка є належним та допустимим доказом того, що місцем проживання ОСОБА_1 з 22.05.2015 року є АДРЕСА_2 та з 23.12.2017 року - АДРЕСА_3, колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи апелянта.

Інші доводи апеляційної скарги не містять доводів щодо спростування висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкові повідомлення-рішення та вимога не були вручені відповідачу через помилку, допущену контролюючим органом, а тому їх слід вважати такими, що не надсилалися, у зв'язку з чим визначена сума податкового боргу не є узгодженою, а звернення з позовними вимогами про стягнення податкового боргу є передчасним.

Згідно з положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На думку колегії суддів позивач не довів обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року по справі за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Дата складення повного судового рішення 05.07.2018р.

Суддя - доповідач :

Судді: