Постанова № 75144659, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 497/1164/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Раца В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,

при секретарі Іщенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року (м. Болград, дата складання повного тексту рішення - 14.11.2017р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Болградського районного суду Одеської області із адміністративним позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області від 30.06.2017 року №73 щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ГУ ПФУ в Одеській області від 29.06.2017 року (протокол №6) щодо відмови йому в підтвердженні стажу роботи на посаді «тракториста-машиніста», необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах;

- зобов'язати управління ПФУ призначити та виплатити йому з 06.03.2017 року пенсію за віком на пільгових умовах, як «трактористу-машиністу», безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії на пільгових умовах, хоча і він працював на посаді та виконував роботи, які надають право на зарахування періоду роботи до пільгового стажу.

Постановою Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при ГУ ПФУ в Одеській області від 29.06.2017 року (протокол №6) щодо відмови ОСОБА_1 в підтвердженні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах та рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 30.06.2017 року за №73. Зобов'язано Ізмаїльське об'єднане управління ПФУ Одеської області призначити з 06.03.2017 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), пенсію за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі записів в його трудовій книжці, з урахуванням записів в ній про його роботу на посаді тракториста-машиніста.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ Одеської області 29.11.2017 року та представник ГУ ПФУ в Одеській області 30.11.2017 року подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Болградського районного суду Одеської області від 13.11.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання суду 2-ї інстанції сторони не прибули з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) працював на посаді «тракториста-машиніста» в період з 1983 року по 2016 рік на різних підприємствах, що підтверджується посвідченням «тракториста-машиніста» серії НОМЕР_1 та трудовою книжкою колгоспника, заповненої 05.05.1985 року.

Загальний стаж роботи позивача складає більше 25 років, в тому числі на посаді тракториста-машиніста - більше 20 років, що підтверджується розрахунком стажу, проведеним Ізмаїльським ОУ ПФУ в Одеській області, але не зарахованим до пільгового стажу, оскільки документально не підтверджено безпосередню зайнятість ОСОБА_1 у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду.

Після досягнення позивачем 05.03.2017 року віку 55 років у нього виникло право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Однак, на його звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, Ізмаїльське об'єднане управління ПФУ в Одеській області своїм рішенням №73 від 30.06.2017 року відмовило йому у призначенні пенсії за віком з причин нібито відсутності необхідного пільгового стажу, посилаючись на відсутність достатнього пільгового стажу, як машиніста-тракториста.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

У відповідності до абз.1 п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Міністерство соціального забезпечення України своїм роз'ясненням №7 від 20.01.1992 року «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства» роз'яснело, що відповідно до ст.13 (пункт «в») Закону України «Про пенсійне забезпечення» правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.

Так, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.

Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Однак відсутність такого посвідчення не може позбавляти права на пенсію, якщо документами підтверджується робота трактористом-машиністом.

При зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Стаж зазначеної роботи визначається комісією в складі керівника господарства, працівника по кадрах, головного бухгалтера і представника профспілкового комітету на підставі відповідних документів.

Єдина назва професії «тракторист-машиніст» була запроваджена в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.

Єдине найменування професії механізаторів сільського господарства «тракторист-машиніст» було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи; бульдозеристи-скреперисти; грейдеристи; комбайнери; машиністи дощувальних машин, машиністи льноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти; машиністи чаєзбиральних машин; машиністи екскаваторів; механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок; механіки-комбайнери; трактористи; трактористи-бульдозеристи.

Відповідно до ч.1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічне положення міститься у ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Так, як слідує з приписів ст.62 Закону України №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання названої норми Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України своєю постановою від 12.08.1993 року №637 затвердив «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Згідно із приписами п.1 цього Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В свою чергу, за правилами абзаців 1-4 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У таких довідках має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості, зокрема, стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Так, як встановлено з матеріалами справи судами обох інстанцій, позивач ОСОБА_1 пропрацював на посаді тракториста-машиніста в період з 1983 року по 2016 рік на різних підприємствах, що підтверджується посвідченням «тракториста-машиніста» серії НОМЕР_1 та трудовою книжкою колгоспника від 05.05.1985 року.

По справі встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає більше 30 років, в тому числі на посаді тракториста-машиніста - більше 20 років, що підтверджується розрахунком стажу, проведеним самим відповідачем - Ізмаїльським об'єднаним управлінням ПФУ в Одеській області.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, на заяву-звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, Ізмаїльське ОУ Пенсійного фонду України в Одеській області прийняла рішенням №73 від 30.06.2017 року, яким відмовило в призначенні йому такої пенсії.

Так, вдмовляючи в призначенні пільгової пенсії відповідач фактично посилався на те, що до пільгового стажу не зараховано увесь періоди роботи, оскільки за одним трактором було закріплено 2 трактористи.

Проте, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що ці висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки як встановлено судами обох інстанцій, діяльність позивача на посаді «машиніста-тракториста» була безпосередньо пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва і тваринництва, та позивач реально працював «трактористом-машиністом» на різних тракторах та різних підприємствах протягом усього року, а саме, як трактористом на полі, так трактористом на фермах в зимовий час, а також був зайнятий і ремонтом та обслуговуванням тракторів, оскільки специфіка його роботи вимагала постійної зайнятості на машинах-тракторах та їх ремонту і обслуговування, тобто всі роботи, які виконував позивач, були пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції з використанням сільськогосподарської техніки - трактора, що також додатково підтверджено поясненнями допитаних в судовому засіданні суду 1-ї інстанції свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які працювали разом з позивачем на цих підприємствах на аналогічних посадах.

При цьому, також слід зазначити й про те, що спірна відмова відповідача у зарахуванні позивачу спірних періодів роботи трактористом-машиністом є протиправною і не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки таким не передбачено неможливості зарахування періодів роботи тракториста-машиніста через закріплення декількох працівників за одним трактором.

Аналогічної правової позиції з даного спірного питання дотримувався і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в своїх ухвалах від 11.04.2017 року по справах №К/800/23524/14 та №К/800/23369/14

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, про наявності усіх законних підстав для задоволення позовних вимог.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.316 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.В. Єщенко