Постанова № 75144576, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1828/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкову вимогу від 19.06.2017р. № 473-49, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

31.08.2017 року Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (далі - позивач, ТДВ "Баштанський сирзавод" ) звернулось із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 19 червня 2017 р. № 473-49, якою позивачу нарахована пеня в розмірі 1 685 307,21 грн., а також зобов'язати відповідача здійснити відповідне коригування в інтегрованій картці позивача та привести її у відповідність в частині нарахованої пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у нього відсутній податковий борг на якій відповідач нарахував пеню в розмірі 1 685 307,21 грн.

Ухвалою від 4 жовтня 2017 року задоволено клопотання позивача та замінено публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" його правонаступником - товариством з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (а. с. 65-66).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код 00446500) до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056) задоволено.

Податкову вимогу № 473-49, прийняту 19 червня 2017 р. офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056), визнати протиправною і скасовано.

Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056) протягом п'яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду в даній адміністративній справі законної сили, здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код 00446500) щодо пені.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська,11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код 00446500) судовий збір в розмірі 26 879,61 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень шістдесят одна копійка).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Офіс великих платників податків ДФСУ подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 лютого 2016 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000024730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 71 296,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 517 488,50 грн. (а. с. 9-11).

Позивач, серед інших податкових повідомлень-рішень, оскаржив і вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), яка своїм рішенням від 4 серпня 2016 р. № 14457/6/99-99-11-01-02-25 частково задовольнила скаргу позивача, податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 р. № 0000024730 скасувала в частині штрафної санкції в розмірі 1 481 840,50 грн. (а. с. 12-25). При цьому, скасовуючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення, ДФС України прямо вказала, що відповідач, при розрахунку розміру зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств, невірно виходив з того, що у останнього мається заборгованість в розмірі 3 034 977,0 грн. за 2014 р. (саме на цю суму нарахована пеня в даній справі), так як ним (відповідачем) не враховано зменшення зобов'язання з цього податку на 2 963 681,0 грн. за 2012-2013 р.р. Далі, ДФС України зазначила, що штраф позивача повинен розраховуватись виходячи із суми податку на прибуток підприємств в розмірі 71 296,0 грн. (3 034 977-2 963 681=71 296) (а. с. 25).

За наслідками адміністративного оскарження, 8 липня 2016 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000074902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 71 296,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 35 648,0 грн. (а. с. 26-28).

Позивач оскаржив до Миколаївського окружного адміністративного суду серед інших і податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2016 р. № 0000074902 і постановою суду від 19 вересня 2016 р. у справі № 814/1468/16 в цій частині позовних вимог йому було відмовлено (а. с. 98-107).

За апеляційною скаргою відповідача рішення Миколаївського окружного адміністративного суду було переглянуто Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою від 29 березня 2017 р. рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2016 р. № 0000074902 залишив без змін (а. с. 108-121).

Як зазначає позивач, оскільки він не оскаржував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 р., то 4 жовтня 2016 р. він повністю сплатив грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902.

Суд першої інстанції зазначає, що платіжних доручень, або інших доказів, які б підтверджували сплату грошового зобов'язання позивач суду не подав, але факт оплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902 підтверджується витягом з інтегрованої картки позивача, в якій, станом на кінець 2016 р. відсутні дані про наявність у нього будь-яких непогашених грошових зобов'язань (а. с. 81). Крім того, про повну сплату грошового зобов'язання позивач повідомляв як відповідача, так і ДФС України під час адміністративного оскарження і останні не заперечили цього факту, а тому, з урахуванням приписів ст. 78 ч. 1 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд вважає, що факт оплати позивачем грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902 не потребує доказування.

16 червня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виключити із його інтегрованої картки дані про нарахування йому пені в розмірі 1 700 252,32 грн., на яку наприкінці липня 2017 р. отримав відповідь про відмову у задоволенні цієї заяви (а. с. 30-35).

19 червня 2017 р., тобто до розгляду вищезазначеної заяви, відповідач прийняв податкову вимогу № 473-49, якою позивачу визначена сума податкового боргу у вигляді пені в розмірі 1 685 307,21 грн. (а. с. 29).

Позивач оскаржив податкову вимогу до ДФС України, яка своїм рішенням відмовила у задоволенні скарги (а. с. 36-42).

Як слідує з матеріалів справи та відзиву відповідача, останній вважає що позивач ще у 2014 р. занизив грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 034 977,0 грн. Саме на цю суму відповідач нарахував пеню в розмірі 1 700 252,32 грн.

Різниця між розміром нарахованої пені (1 700 252,32 грн.) і її сумою у спірній податковій вимозі (1 685 307,21 грн.) пояснюється тим, що 25 травня 2017 р. відповідач списав з рахунку позивача 14 945,11 грн. (1 700 252,32-14 945,11=1 685 307,21).

Пеня нарахована за період з 11 березня 2015 р. до 28 вересня 2016 р., всього 568 днів.

Задовольняючи адміністративний позов ТДВ "Баштанський сирзавод" суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав переконливих доказів, які б свідчили про наявність у позивача несплаченого грошового зобов'язання в розмірі 3 034 977,0 грн. та наявності у нього законних підстав для нарахування пені, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України (далі - ПК України) статтями 14 п. 14.1. пп. 14.1.162. передбачено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов'язковою передумовою нарахування пені є наявність у платника податків грошових зобов'язань, які не сплачені у встановлені строки.

Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.39. ПК України наступним чином визначає грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що як слідує з даних інтегрованої картки позивача, спірна пеня нарахована позивачу 25 травня 2017 р. на підставі ст. 129 п. 129.1. пп. 129.1.2. ПК України у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2016 р. № 0000074902 (а. с. 82). В картці також міститься посилання на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 р. у справі № 814/1468/16, як на підставу законності нарахування пені.

Отже з огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції зазначає, що загальна сума грошового зобов'язання позивача за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902 складає 106 944,0 грн., з яких 71 296,0 грн. - це податок на прибуток підприємств і 35 648,0 грн. штрафу. В той же час, відповідач нарахував пеню виходячи з заниження податкових зобов'язань в розмірі 3 034 977,0 грн., що не відповідає цьому рішенню.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення № 0000074902 прийнято 8 липня 2016 р., тоді як нарахування пені за даними відповідача почалось 11 березня 2015 р., тобто за 1,5 роки до прийняття рішення, яке є підставою для нарахування пені.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 р. № 422 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи інтегрована картка позивача не містить жодних даних про наявність у нього заниженого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 034 977,0 грн., на яке нарахована пеня.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач невірно трактує і постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 р. у справі № 814/1468/16, в якій, на його думку, суд підтвердив заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 034 977,0 грн. - ні в якій частині свого рішення, суд не зробив такого висновку, а тому заперечення відповідача в цій частині безпідставні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів суду апеляційної інстанції, в чому полягає порушення позивачем норм Податкового Кодексу України та не надав переконливих доказів, які б свідчили про наявність у позивача несплаченого грошового зобов'язання в розмірі в розмірі 3 034 977,0 грн. та наявності у нього законних підстав для нарахування пені, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України, у сумі 40319, 41 (сорок тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 41 копійка, на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача - 899998; № рахунку отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення - 05.07.2018 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Запорожан Д.В. Яковлєв О.В.