Постанова № 75144500, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. м. Одеса Справа № 815/461/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки донарахована пенсія за період з 04 серпня 2008 року була виплачена йому лише у грудні 2017 року, Головне управління протиправно відмовило у виплаті суми компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що Управління нарахувало позивачу недоплачену суму пенсії ще у серпні 2014 року, однак за відсутності фінансування вона була виплачена лише у грудні 2017 року. Також зазначив, що Пенсійний орган вжив усіх залежних від нього заходів спрямованих на виплату донарахованої пенсії, однак останні виплачені невчасно з вини органів Державної казначейської служби.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у серпні 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 11.11.2011 року у справі №22а-2092/2011 нарахувало ОСОБА_4 недоплачену у період з 04.08.2008 року пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

14 грудня 2017 року вказані кошти перераховані позивачу на його картковий рахунок, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.13).

15 грудня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку порушенням строку їх виплати (а.с.12).

Листом від 09.01.2018 року №2498/У-11 Головне управління відмовило ОСОБА_4 у задоволенні його заяви з посиланням на те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач вимагав про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, йому повідомлено про відсутність законних підстав для компенсації втрати таких доходів. Крім того зазначено, що проведення розрахунку компенсації втрати частини доходу не було предметом судового розгляду у справі № 22а-2092/2011, а тому вчинення таких дій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виходитиме за межі зобов'язань, покладених постановою Апеляційного суду Одеської області від 11.11.2011р. у справі № 22а-2092/2011.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нарахована позивачу пенсія не виплачена йому з вини пенсійного органу, останній зобов'язаний компенсувати ОСОБА_4 втрату частини доходів.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, перерахунок призначеної позивачу пенсії проведено у серпні 2008 року, однак її виплату здійснено лише у грудні 2017 року, тобто з затримкою терміну її виплати.

З урахуванням вищенаведених обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити йому компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі №681/423/15-а від 06.02.2018 року (К/9901/5192/18).

Щодо посилань апелянта, що причиною невиплати нарахованої позивачу суми пенсії стало відсутність бюджетного фінансування, судова колегія зазначає, що Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Стас Л.В. Турецька І.О.