Постанова № 75144404, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/924/18

Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ЛОДЖИСТІК" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ЛОДЖИСТІК", в якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 27770,70грн, що еквівалентно сумі 916,90євро.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у відкритті провадження за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ЛОДЖИСТІК" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави зазначає, що вказаний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову в даній справі є саме публічно-правова вимога, викладена в адміністративному позові прокурора, яка ґрунтується на публічно-правових відносинах, які виникають у зв'язку зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції зазначив, що в даній справі, спір виник щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом відповідача, який у даних правовідносинах не є суб'єктом господарювання, а тому такі правовідносини мають приватно-правовий характер, а не публічний, а відтак, їх вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007р. встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та габаритно-вагового контролю 29.07.2017 року складені акти № ВН 0156383, № 0152034, згідно з якими встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням вагових навантажень, без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3,4 ст. 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Підставою представництва інтересів держави у даному випадку є несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "КТТК ЛОДЖИСТІК" плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Так, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач у даних правовідносинах не є суб'єктом господарювання, а тому цей спір має не публічно-правовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів є невірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства публічно-владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Виходячи зі змісту положень п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007р. вбачається, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно підпунктів 15 та 27, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про державну службу України з безпеки на транспорті» здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також, здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Водночас, жодним законом вказаній службі не надано право звертатись до суду за стягненням плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, у разі якщо таку плату не внесено власником транспортного засобу.

Враховуючи, що ані Державній службі України з безпеки на транспорті, ані її структурним підрозділам, чинним законодавством не надано права щодо примусового стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, вагові параметри яких перевищують нормативні, тому, у зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого відповідно до вимог чинного законодавства, звертатись до адміністративного суду з позовом про таке примусове стягнення, дана позовна заява подана прокурором в інтересах держави, який виступає позивачем у спірних правовідносинах.

Крім того судова колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити що за своєю юридичною природою кошти, які позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ЛОДЖИСТІК" є штрафною фінансовою санкцією, яку застосовує держава до порушників правил користування автомобільними дорогами України, які прямо встановлені в ЗУ «Про автомобільний транспорт», постанові КМУ №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» та постанові КМУ №879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».

Так, відповідно до п 32 Постанови КМУ №879 від 27.06.2007р. перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС після надання погодження маршруту. У заяві про видачу погодження маршруту повинні міститися відомості про характер і категорію вантажу, загальну масу навантаження на вісь (осі), габарити, технічну характеристику великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, строк перевезення і маршрут. У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.

Позивач, порушуючи зазначені вище вимоги закону, не отримавши такий дозвіл здійснював рух по маршруту м. Одеса - с. Городок Львівської області (818 км.) із перевищенням вагових навантажень.

Законодавством та іншими нормативно-правовими актами України, які були зазначені вище, передбачено відповідальність за здійснення перевезень вантажів понад дозволених нормативів та нараховується плата за проїзд автомобільними дорогами, яка розраховується за відповідною формулою (постанова КМУ від 27 червня 2007 р. № 879).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що кошти, які є предметом стягнення по цій справі, є формою відповідальності особи, яка за своєю юридичною природою є штрафною фінансовою санкцією, яка фактично є засобом державного примусу та контролю, передбаченого Законом, що покладають на правопорушників додаткові обтяження у вигляді впливу на їх фінансовий стан, що свідчить про публічно-правовий характер даного спору.

Таким чином враховуючи, що даний спір має публічно-правовий характер, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для відмови у відкритті провадження у суду першої інстанції були відсутні.

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТТК ЛОДЖИСТІК" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 05.07.2018 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Яковлєв О.В. Запорожан Д.В.