Постанова № 75144291, 05.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№876/4523/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника

відповідача Воловця Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року у справі №345/1962/17 (винесене головуючим суддею Сухарник І.І. проголошене о 12:18 год. у м. Калуші) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Надівської Руслани Василівни третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Надівської Руслани Василівни третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору про спільну діяльність від 01.01.2016 укладеного між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ТзОВ «Даноша», остання користується земельними ділянками загальною площею 127,3718 га, які перебувають у постійному користуванні навчального закладу. Проте, у обставинах справи жодним чином не зазначається в чому полягає суть «нецільового використання ліцеєм землі». На даних земельних ділянках ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» здійснює виключно вирощування сільськогосподарської продукції, тобто використовує землі за цільовим призначенням. Після подання прокуратурою у серпні 2016 позову до господарського суду про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.01.2016 ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» не залучав ТзОВ «Даноша» до обробітку землі, до закінчення розгляду справи. Також згідно договору про спільну діяльність від 01.01.2016 ліцей не передавав земельні ділянки в оренду чи користування ТзОВ «Даноша», а виключно залучав лише до обробітку цієї землі, оскільки навчальний заклад не в змозі обробити всі земельні ділянки, які перебувають у його користуванні. Дана обставина підтверджується постановою Львівського господарського суду від 22.05.2017 по справі № 909/698/16 в якій зазначено, що «договір про спільну діяльність по обробітку сільськогосподарських земель ліцею від 01.01.2016 не є договором оренди землі і не містить умови щодо передачі ТзОВ «Даноша» земельної ділянки і зобов'язання товариства по її використанню». Тобто земельні ділянки ніколи із постійного користування не вибували у використання ТзОВ «Даноша», а спільна діяльність полягала у спільному обробітку землі, шляхом вирощення сільськогосподарської продукції та проходження учнями виробничого навчання та практики згідно навчальних планів і програм ліцею. Оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 53 КУпАП, тому ОСОБА_1 просить скасувати постанову № 44-17/01 від 30.05.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП та провадження у справі закрити.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року позов задоволено частково. Скасовано постанову №44-17/01 від 30.05.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третьою особою, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт вказує на те, що земельні ділянки площею 127,3718 га, ДНЗ «Вайнилівський професійний ліцей» згідно договору про спільну діяльність від 01.01.2016р. фактично незаконно передані у користування третій особі, що спричинило зміну цільового призначення землі. Обов'язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 ЗК України, означає як обов'язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та наукових цілей). Крім того, земельна ділянка, з огляду на умови договору про спільну діяльність від 01.01.2016р., фактично надана ТзОВ «Даноша» в оренду та використовується для ведення товарного сільгоспвиробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку). Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили, росили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначили, що земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, оскільки на її обробляють, працюють та навчаються учні ліцею.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Надівською Р.В. 30.05.2017 винесено постанову №44-17/01, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно вищевказаної постанови позивач порушив вимоги п. а ч. 1 ст. 91, п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України, а саме: 16.05.2017 на підставі договору про спільну діяльність укладеного між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» в особі директора ОСОБА_1 та генерального директора ТзОВ «Даноша» від 01.01.2016, ТзОВ «Даноша» користується земельними ділянками загальною площею 127,3718 га за межами населеного пункту с. Томашівці, які належать до державної форми власності і надані ліцею у постійне користування для дослідних і навчальних цілей шляхом вирощування сільськогосподарської продукції.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що доказів, які б підтверджували, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП відповідачем не надано, а тому постанова №44-17/01 від 30.05.2017 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 53 КУпАП передбачено відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Доводи апелянта зводяться до того, що земельні ділянки площею 127,3718 га, ДНЗ «Войнилівським професійним ліцеєм», згідно договору про спільну діяльність від 01.01.2016 фактично незаконно передані у користування третій особі, що спричинило зміну цільового призначення землі.

Проте, апеляційний суд вважає такі безпідставними з огляду на наступне. Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 залишено в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2016, яким відмовлено у задоволенні позову Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей», ТзОВ «Даноша» про визнання недійсним договору від 01.01.2016 про спільну діяльність по обробітку сільськогосподарських земель, укладеного між державним навчальним закладом «Войнилівський професійний ліцей» та ТзОВ «Даноша» та зобов'язання ТзОВ «Даноша» звільнити займані ним земельні ділянки державної форми власності площею 127,3718 га, вартістю 2345111,00 грн., яку воно займає на підставі договору від 01.01.2016 р.

Господарським судом встановлено, що у статуті ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» передбачено, що до основних його повноважень і напрямків діяльності належить навчально-виробнича, навчально-методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність; організація виробничого навчання учнів, слухачів на виробництві та у сфері послуг. Для забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку відповідно до паспортів, технічної документації та актів права власності, тощо. Також, згідно п. 2.6 статуту ліцею, з метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, професійний ліцей може укладати угоди з підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання.

Згідно умов п. 2.1 Договору про спільну діяльність по обробітку сільськогосподарських земель Войнилівського професійного ліцею від 01.01.2016, для досягнення мети за цим договором учні ліцею будуть проходити виробниче навчання, практику згідно навчальних планів і програм ліцею.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умови п. 2.1 Договору про спільну діяльність по обробітку сільськогосподарських земель Войнилівського професійного ліцею від 01.01.2016 повністю кореспондуються із умовами статуту ДНЗ «Войнилівського професійного ліцею» та відповідають вимогам цільового призначення та використання спірних земельних ділянок ліцею, які передані державою для його професійної діяльності і за умовами договору про спільну діяльність від 01.01.2016 землі навчального закладу не передавалися для використання ТзОВ «Даноша», що потягло б за собою зміну цільового призначення, згідно диспозиції ст. 53 КУпАП.

Відповідно до довідки від 19.09.2017р., ТзОВ «Даноша» у 2017 жодних дій по обробітку належних на праві постійного користування ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» земельних ділянок площею 127,3718 га не вчиняло.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів правопорушення з боку позивача та того, що позивач при укладенні Договору про спільну діяльність по обробітку сільськогосподарських земель Войнилівського професійного ліцею від 01.01.2016, як посадова особа використав землі навчального закладу не за цільовим призначенням тобто докази, які б підтверджували, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП відповідачем суду не надано.

Статтею 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке відповідачем прийняте необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року у справі №345/1962/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 05.07.2018р.