Постанова № 7514425, 10.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16849/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю:

представника позивача –                     Перешивайло О.О.,

представників відповідача

Східної митниці –           Бєломєстнової Л.В., Омесь Т.В.,

представника відповідача

ГУ ДКУ в Донецькій області -           Вертела М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Виробниче об’єднання „Конті” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/012516 від 10.10.2008, стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ „Конті” надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 32472 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок позивача

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Виробниче об’єднання „Конті” звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/012516 від 10.10.2008, стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ „Конті” надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 32472 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.10.2008 року через свого митного брокера - Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» подало до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/8/012516, якою задекларувало імпорт товару – натурального фундуку очищеного для кондитерської промисловості, розмір 13-14 мм, врожаю 2008 року з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 15000 кг за ціною 6950 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 104250 доларів США або 513650,18 грн. Підставою для здійснення дій митного брокера є договір доручення № 1740-04.3 від 20.12.2005 року, укладений між позивачем та декларантом.

Відповідач – Східна митниця, відмовив в прийнятті Декларації митної вартості №700000005/8/012516, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020608 від 15.10.2008 року. В обґрунтування відмови Відповідач посилався на неподання додаткових документів згідно із вимогами ст.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

15.10.2008 року позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до Декларації митної вартості № 700000005/8/012516 від 10.10.2008 року. Даним Рішенням відділ контролю митної вартості відповідача самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 675270 грн. або 137052,22 доларів США, тобто за ціною 9136 доларів США за 1000 кг.

Вважає, що дії відповідача з відмови у прийняття Декларації митної вартості є протиправними, рішення про визначення митної вартості прийнято безпідставно та є незаконним.

Позивач зазначає, що товар, про який йдеться мова, у кількості 15000 кг за ціною 6950 доларів США за 1000 кг, був ввезений на територію України на виконання контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007, укладеного між ЗАТ „ВО „Конті” та компанією „Progida Tarim Urunleri San. Ve Ticaret A.S” та специфікації № 14 від 03.09.2008 до нього. Додатковою угодою № 3 від 01.11.2007 до контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007 було передбачено, що вантажовідправником товару за цим контрактом може виступати компанія „Progida Pazarlama A.S.” Власником Митно – ліцензійного складу, що розташований за адресою м. Макіївка, пров. Трочинського, 22 є ЗАТ „Укрсервіс” (договір оренди не житлових приміщень № 209-08 від 01.03.2007.) Тому в графі „одержувач” вказаний ЗАТ „Укрсервіс” як власник митного складу. Зберігання поставленого товару здійснювало ЗАТ „Укрсервіс” на підставі договору зберігання товару на митному ліцензійному складі № 185 від 01.02.2006, укладеного з Позивачем.

Позивач зазначає, що 10.10.2008 він, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.1.2006 № 1766 надав Відповідачу повний та достатній комплект документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте Відповідач неправомірно видав картку відмови у митному оформленні товару та прийняв рішення про визначення його митної вартості. Зазначені обставини Позивач виклав у листі від 15.10.2008 № 2901/11.1/446.

У зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного Рішення, яким було відмовлено позивачу у митному оформленні товару та прийнятті Декларації митної вартості №700000005/8/012516, позивач потрапив у ситуацію, коли мав вимушено перервати виробничий цикл у зв'язку із браком сировини для виробництва кондитерських виробів. Довідка № 293/5 від 01.10.2009 року підтверджує, що для добового виробничого циклу тільки на одній фабриці позивачеві потрібно 577,52 кг фундуку натурального. Відповідно до залишків сировини станом на 15.10.2008 року на складах позивача залишалось 3900 кг фундуку, тобто із розрахунку на 6 діб. На виконання посадових обов'язків з матеріально-технічного забезпечення виробництва (п.3.6. Посадової інструкції), фахівцями позивача перевіряються залишки сировини. З метою недопущення простою виробництва та збитків позивач був змушений збільшити митну вартість заявленого до розмитнення товару та надати відповідачу іншу декларацію про визначення митної вартості товару – фундуку натурального очищеного для кондитерської промисловості 13-14 мм, врожаю 2008 року виробництва Туреччини за ціною 9136,90 доларів США за 1000 кг, тобто 15 000 кг на загальну вартість 675270 грн. або 137052 доларів США. Як наслідок, позивач сплатив більшу суму податку на додану вартість з митної вартості товару, а саме 135054 грн. замість 102582 грн. Таким чином, переплата по ПДВ склала 32472 грн.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач – Східна митниця проти позову заперечував та зазначив, що згідно ст.11 Митного кодексу України до основних завдань, покладених на митні органи України, відноситься захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу, зокрема, шляхом:

1. Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766.

2. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст.265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, серед яких «копія вантажної митної декларації країни відправлення...; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару..».

На виконання зазначених нормативних документів 10.10.08 за ВМД № 70000005/8/012516 митницею було запропоновано декларанту позивача надати додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості, визначені п. 11 Порядку.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, п.14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Декларант позивача 15.10.08 відмовився від подання додаткових документів, зробивши згідно вимог п. 13 Порядку відповідний запис на зворотному боці декларації митної вартості, про що свідчить його особистий підпис.

У зв'язку з цим, відділом контролю митної вартості було здійснено коригування митної вартості товару фундук очищений відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням 3-го методу визначення митної вартості - за ціною аналогічних товарів відповідно до цінової інформації ЄАІС ДМСУ, при чому за основу коригування вартості було взято раніше оформлену позивачем ВМД № 700000005/8/010446 від 09.09.08.

Відповідач посилається на приписи п.4 ПКМУ № 574 від 09.06.97 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», відповідно до якого у разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно з порядком, установленим Держмитслужбою. Аналогічна норма міститься в Митному Кодексі України та наказах Держмитслужби України.

Так, у зв’язку з неможливістю завершення митного оформлення за спірними ВМД в зв’язку з неподанням Позивачем додаткових документів Східною митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу подати нові ВМД з урахуванням митної оцінки згідно з рішенням про визначення митної вартості.

Більш того, позивач, погодився з вимогами, викладеними в Картці відмови, а саме - відкоригувати митну вартість товару згідно митної оцінки, подавши до митниці нову вантажну митну декларацію зі скоригованою митною вартістю та добровільно сплативши всі нараховані митні платежі.

Крім того, Відповідач 1 звертає увагу суду на оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008 № 720/100/13-08 де зазначено, що митний орган має право витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості і у разі ненадання їх самостійно визначати митну вартість товарів, послідовно застосовуючи методи визначення вартості товарів. В обґрунтування власної позиції Відповідач 1 також посилається на рішення Вищого адміністративного суду, якими підтверджується право митниці на коригування заявленої митної вартості з урахуванням наявної інформації.

Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Відповідача – Головного управління державного казначейства України в Донецькій області із адміністративним позовом не погодився та пояснив суду, що у відповідності з якими пунктом 2 ст.50 Бюджетного Кодексу України передбачено, що органи Державного казначейства здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету за поданням органів стягнення. Стаття 2 Бюджетного кодексу України визначає термін органів стягнення як податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Тобто, органи Державного казначейства не наділені повноваженнями самостійно здійснювати повернення з Державного бюджету помилково та/або надміру сплачених податків, платежів (обов'язкових зборів).

Крім того, згідно п. 3.5. Наказу Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44 «Про затвердження Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення» кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків, на рахунки з обліку доходів, відкриті в ГУ ДКУ. Однак, це нормативний акт регулює лише порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів з депозитних рахунків митних органів, і не встановлює порядку повернення цих коштів з рахунків обліку доходів державного бюджету. Тому, вважає позовні вимоги до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області необґрунтованими та безпідставними.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товар, фундук очищений для кондитерської промисловості, розмір 13-14 мм, врожаю 2008 року, був ввезений позивачем на територію України в режимі «Імпорт-74», у кількості 15 000 кг за ціною 6950 доларів США за 1000 кг на загальну суму 104250 доларів США, який надійшов для зберігання на митний ліцензійний склад за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, з метою його подальшого використання у виробництві кондитерської продукції на підставі контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007, укладеного між ЗАТ „ВО „Конті” та компанією „Progida Tarim Urunleri San. Ve Ticaret A.S” (а.с. 37-40), специфікації № 14 від 03.09.2008 до нього (а.с. 49-50). Додатковою угодою № 3 від 01.11.2007 до контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007 було передбачено, що вантажовідправником товару за цим контрактом може виступати компанія „Progida Pazarlama A.S.” (а.с. 43).

Відповідно до п. 1.1 Контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007 Продавець зобов’язується здійснювати поставки натуральних ядер горіху фундуку. Кількість товару, найменування, асортимент, вартість товару та строки поставки визначаються сторонами у специфікації до товару.

Відповідно до Специфікації № 14 від 03.09.2008 (а.с. 49) Покупець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити 15000 кг натуральних ядер фундуку за ціною 6,95 доларів США за 1 кг.

Власником Митно – ліцензійного складу, що розташований за адресою м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, Відповідно до договору оренди не житлових приміщень № 209-08 від 01.03.2007 (а.с. 12-14), акту прийому не житлових приміщень від 17.04.2007 (а.с. 15), додаткових угод до договору № 209-08 від 01.03.2007 (а.с. 17-18), ліцензії №70000/062СВ-01231 від 29.03.2007 року (а.с.20), є ЗАТ „Укрсервіс”. Тому в графі „одержувач” вказаний ЗАТ „Укрсервіс” як власник митного складу. Зберігання поставленого товару здійснювало ЗАТ „Укрсервіс” на підставі договору зберігання товару на митному ліцензійному складі № 185 від 01.02.2006, укладеного з Позивачем.

Відповідно до положень ст. 1 МК України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

10.10.2008 року позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766 надав Східній митниці Декларацію митної вартості № 700000005/8/012516 (а.с. 66-67), якою була задекларована митна вартість товару – натурального фундуку очищеного для кондитерської промисловості, розмір 13-14 мм, врожаю 2008 за ціною 6950 доларів США за 1000кг , тобто 15 000 кг були задекларовані на загальну вартість 513650,18 гривень або 104250,00 доларів США.

На виконання п.7 зазначеного вище Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта подав відповідачу наступні документи:

- контракт № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007, укладеного між ЗАТ „ВО „Конті” та компанією „Progida Tarim Urunleri San. Ve Ticaret A.S”;

- специфікацію № 14 від 03.09.2008 р. до вказаного контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007 року;

- інвойс № 259947 від 11.09.2008 (а.с. 51);

- копію експортної декларації № 08343100ЕХ110263 від 18.09.2008 (а.с. 52);

- сертифікат про походження № А 0962575 від 18.09.2008 (а.с. 53-54);

- лист Генерального Секретаріату Спілки експортерів Стамбулу щодо вартості товару від 19.09.2008 (а.с. 55-56);

- лист із обґрунтуванням зниження вартості товару компанії „Progida Pazarlama A.S.” від 23.09.2008 (а.с. 57-58);

- звіт про відбір зразків та результатів аналізів (а.с. 59-60);

- коносамент від 27.09.2008 (а.с. 61).

Відповідно до наявної в матеріалах справи експортної декларації № 08343100ЕХ110263 від 18.09.2008 на умовах DDU UKRAYNA експортовано продукцію у кількості 15000 кг за вагою нетто, та 15660 кг за вагою брутто, код товару „графа 33” – 08022200, загальна вартість продукції визначена у розмірі 104250 дол. США.

Таким чином, позивачем відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на даних, що містилися у перелічених документах.

Проте, відповідач – Східна митниця, пред'явила вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме калькуляція виробника, висновок Держзовнішінформу, бухгалтерські документи та ін.

На зворотному аркуші ДМВ 15.10.2008р. у відповідь на запит Відповідача про надання документів начальником відділу ЗЕД Декларантом був зроблений напис про неможливість надання зазначених документів.

15.10.2008 року Позивач надав Відповідачу лист № 2901/11.1/446 в якому виклав підстави, які підтверджують правильність та доведеність заявленої митної вартості товару. (а.с. 68-69)

Проте, Відповідач – Східна митниця, відмовив в прийнятті Декларації митної вартості №700000005/8/012516, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020608 від 15.10.2008 року. (а.с. 70)

15.10.2008р. Східною митницею самостійно була проведена митна оцінка товару на підставі 3-го методу визначення митної вартості відповідно до статей 265, 273 МКУ та винесено Рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/012516 від 10.10.2008, яким податковим органом проведена самостійна митна оцінка та підвищена митна вартість товару з заявлених 675270 грн. (а.с. 71).

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачається, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Суд встановив, що відсутні обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару щодо ЗАТ „ВО „Конті”, та Позивачем до Східної митниці було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується.

Відповідно до ст. 273 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач посилається на аналіз цінової інформації товарів, ввезених у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України. При цьому Відповідачем зазначено про відсутність у митного органу об’єктивного джерела інформації, а саме документів на аналогічні, ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів. За таких обставин посилання на те, що у більшості випадків ціна товару при ввезенні іншими суб'єктами господарювання була вищою, не можуть розцінюватись як безспірний доказ відповідності дійсної вартості ввезеного товару інформації, яка міститься в базі даних митного органу.

Як вбачається з листа Генерального Секретаріату Спілки експортерів Стамбулу щодо вартості товару від 19.09.2008 договір між компаніями ЗАТ „ВО „Конті” та компанією „Progida Tarim Urunleri San. Ve Ticaret A.S” був переглянутий Генеральним Секретаріатом. Контрактна ціна на товар натуральний фундук 13-14 мм, специфікація № 14 на дату 03.09.2008 визначена 6,95 доларів США, порт поставки DDU Макіївка, визнана такою, що відповідає ринковій ситуації даного сезону.

Крім того, до судового засідання представником Позивача надано калькуляцію підприємства виробника „Progida Tarim Urunleri San. Ve Ticaret A.S”, якою підтверджено ціни по Специфікації № 14 до контракту № PROG-03/2007 – KON від 01.03.2007, укладеного між ЗАТ „ВО „Конті” та компанією „Progida Tarim Urunleri San. Ve Ticaret A.S”, де зокрема зазначено загальну вартість товару – натуральний фундук 13-14 мм, на умовах поставки DDU – 6,95 доларів США.

Відповідно до ст.264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач 1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару. Посилання митного орган у в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на подібні товари є необґрунтованим, оскільки митним органом у рішенні про визначення митної вартості самостійно зазначено про відсутність інформації про ціни на аналогічні товари (подібні), що обумовило неможливість застосування третього методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем 1 зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п.11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Таким чином перелік визначених цим пунктом документів не є ані вичерпним, ані таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов’язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

До того ж відповідно до п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

За таких обставин Відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом та надані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі – сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ „ВО „Конті” сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Факт сплати митних платежів до бюджету, зокрема за спірними митними деклараціями, підтверджується довідкою ЗАТ „ВО „Конті” від 19.11.2009 № 3494/11/1333, довідкою ЗАТ „Укрсервіс” (декларант) від 18.11.2009 № 158, копією банківської виписки за жовтень 2008 року, наданої представником Відповідача – Східної митниці, та сторонами не оспорюються.

За таких обставин матеріалами справи підтверджена надмірна сплата позивачем платежів у загальній сумі 32472,00 грн.

Відповідно до пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов’язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Отже вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею не доведена правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем вантажної митної декларації та обчислення митної вартості товарів, ввезених відповідно до ВМД, що розглядаються у справі, за третім методом. В той час, дослідженими судом доказами спростовані висновки Відповідача 1 про неподання ЗАТ „ВО „Конті” до митного органу документів, що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЗАТ „ВО „Конті” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Оскільки судом задоволено вимоги ЗАТ „ВО „Конті” сума сплаченого судового збору у розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Виробниче об’єднання „Конті” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/012516 від 10.10.2008, стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ „Конті” надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 32472 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок позивача задовольнити.

Визнати протиправним дії Східної митниці щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008.

Визнати недійсною картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020608 від 15.10.2008.

Визнати недійсним рішення Східно митниці від про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/012516 від 10.10.2008

Стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32472 грн. (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят дві гривні, 00 копійки) на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” шляхом перерахування зазначеної суми ЗАТ „ВО „Конті” на поточний рахунок № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк”, код ЄДРПОУ 25112243, МФО 334817.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” витрати по сплаті судового збору у розмірі 331,52 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 грудня 2009. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 15 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.