Постанова № 75143777, 05.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3098/18 Справа № 191/844/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Пищиди М.М.,

суддів – Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

за участі секретаря – Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 18 вересня 2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду про те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання й договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв’язку з чим станом на 31 грудня 2016 року мається заборгованість в загальному розмірі 122909,04 грн., яка складається з наступного: 10788,07 грн. - заборгованість за кредитом; 102480,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3550,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 5840,91 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму заборгованості та судові витрати в розмірі 1843,64 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2008 року станом на 31 грудня 2016 року в розмірі

10788 (десять тисяч сімсот вісімдесят вісім) 07 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 102480 (сто дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 06 коп., заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом в розмірі 3550 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп., штраф (фіксована сума) в розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн. 00 коп., штраф (процентна складова) в розмірі 5840 (п’ять тисяч вісімсот сорок) грн. 91 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі в розмірі 1843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 64 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги матеріальне та сімейне становище відповідачки.

В 2011 році помер чоловік відповідачки і у неї залишилась малолітня донька, яка знаходиться на її утриманні. Зважаючи на ці обставини відповідачка звернулась до позивача для застосування реструктуризації та зазначила, що немає можливості сплачувати відсотки по кредиту.

Крім того, просила суд застосувати строк позовної давності.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 вересня 2008 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Факт перебування сторін у договірних правовідносинах підтверджується заявою про видачу кредиту, Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідачка не заперечувала обставини щодо отримання від банку кредиту.

Строк дії виданої відповідачу кредитної картки до останнього дня травня місяця 2016 року.

Останній платіж на погашення заборгованості та відсотків внесено 2013 року.

Відповідачка просила суд першої інстанції застосувати строк позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи із того, що умови кредитного договору відповідачем були порушені і станом на 31 грудня 2016 року існує заборгованість, яка з урахуванням відсотків, комісії та штрафних санкцій становить 122909,04 грн., тим більше, що з приводу факту отримання кредиту та порушення умов кредитного договору заперечень від відповідача не було.

Проте погодитися в повній мірі з такими висновками суду не можна.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 1054 ЦК Україниз а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 625ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, відповідачем було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто кредитного договору та ст. ст.1049,1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту і не виконано обов'язків позичальника, а отже ним було порушено умови кредитного договору, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту.

Щодо заяви відповідача з приводу застосування строку позовної давності, то колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України)

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (отримання позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії карки.

Судом встановлено, що термін дії картки закінчився 05/16, тобто позивач звернувся в межах строку позовної давності.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пп. 3.1.1, 5.3, 5.4 правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також з матеріалів справи вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 07.07.2014 року в розмірі 50 грн. та оскільки відповідач заперечує, що перераховувала кошти в рахунок повернення кредити, зазначає що останній платіж здійснювала 29.12.2013 року та з матеріалів справи не можливо встановити хто саме та з якою метою здійснював дану платіжну операцію, а також зважаючи на розмір суми внесеної 07.07.2014 року на картку боржника та відсутність підтвердження, що даний платіж був здійснений саме відповідачем та саме на погашення кредитної заборгованості, колегія суддів не бере до уваги даний платіж.

Тобто, останній платіж відповідачем було здійснено в 29.12.2013 року, а даний позов пред'явлено до суду 07.03.2017 року, тобто з приводу стягнення суми заборгованості по процентах позивач звернувся поза межами трирічного строку позовної давності.

Також аналізуючи норм статті 266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховуються, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4ст.267 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-474цс16.

Оскільки відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності, пеня нарахована в межах строку позовної давності за основною вимогою, але обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням Банку до суду, тому до стягнення з відповідача на користь Банку підлягає пеня у розмірі 1300 грн. за період з 31.12. 2015 року по 31.12.2016 року.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу (фіксованої частки та процентної складової), не підлягають задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. При порушенні позичальником строків виконання зобов'язання позивачем була застосована подвійна цивільно-правова відповідальність одного й того ж виду.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дані положення також викладені в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15.

Таким чином позовні вимоги до відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 12088, 27 грн. (10788,07 грн. заборгованості за кредитом + 1300,00 грн. заборгованість за пенею та комісією).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року- скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 12088, 27 грн. (10788,07 грн. заборгованості за кредитом + 1300,00 грн. заборгованість за пенею та комісією).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: