Рішення № 75143450, 27.06.2018, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/868/17

№ провадження 2/196/21/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 01 червня 2008 року помер її чоловік ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №694906, видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 27.04.2016 року), який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, яка померла 07.06.2009 року, за адресою: с.Юр’ївка вул.Тиха, 31 Царичанського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.1261 ЦК України вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги як дружина після померлого ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КИ №397374 від 15.01.1977 року.

У встановлені законодавством строки до нотаріуса вона не зверталась, оскільки покійний чоловік проживав в іншій сім’ї, а тому про наявність в останнього у власності будь-якого майна їй не було відомо. ОСОБА_3 матеріально родині не допомагав, свої доходи приховував, вів подвійне життя, але розривати шлюбні відносини не бажав.

Вона не мала можливості оплатити послуги нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, оскільки отримує лише пенсію.

20-24 квітня 2016 року вона дізналася про наявність спадкового майна після смерті чоловіка, коли почула від знайомої, що донька однієї із колишніх співмешканок її чоловіка має намір оформити земельний пай за заповітом, для чого остання отримувала довідку в сільській раді. Тоді ж їй стало відомо про наявність заповіту, який було складено ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_2 Заповіт посвідчено в Юр’ївській сільській раді Царичанського району Дніпропетровської області 11.12.2000 року за реєстровим №74.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить:

- земельна ділянка, площею 5,530 га, розташована на території Юр’ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №052466 від 26.02.2004 року.

Відповідно до медичної довідки Прядівської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 28.08.2017 року №102 вона перебуває на диспансерному обліку з 2005 року із діагнозом ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, хронічний холецистит, деформуючий остеоартроз нижніх кінцівок.

За захистом своїх прав вона звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом про визнання поважності причин пропуску строків звернення для прийняття спадщини, визнання права власності на обов’язкову частку у складі спадщини, який рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2016 року було задоволено частково та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 року рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2016 року було скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також у зв’язку з тим, що нею не було реалізовано право на звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

14 серпня 2017 року вона звернулася до державного нотаріуса Царичанського району Дніпропетровської області щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску строків звернення для прийняття спадщини.

Оскільки, захистити своє порушене спадкове право позасудовим шляхом вона не має можливості, а тому була вимушена звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.1272 ЦК України, прохає суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після померлого чоловіка тривалістю в три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача – Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають повністю.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що працювала разом з ОСОБА_4 на фермі в колгоспі ім.Ватутіна. Їй відомо, що померлий ОСОБА_3, який також працював в колгоспі на тракторі з 1986 року по 2002 рік, весь час жив то з ОСОБА_1, то з ОСОБА_4 ОСОБА_2 дочка ОСОБА_4 з ними не проживала. Їй не було відомо чи була у ОСОБА_3 земельна частка (пай) чи ні. ОСОБА_3 останні роки свого життя жив з ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_1 вони односельці, проживають на одній вулиці. З померлим ОСОБА_3 вони разом працювали на тракторній, останній сильно зловживав спиртними напоями. ОСОБА_3 як випивав, то жив з ОСОБА_4, а коли тверезів, то повертався до жінки ОСОБА_1 Дійсно ОСОБА_1 не знала, що у ОСОБА_3 була земельна частка (пай).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2, дочка ОСОБА_4, є її племінницею. ОСОБА_3 жив з ОСОБА_1 лише 2 роки, а з ОСОБА_4 більше 22 років. Вони мали велике господарство, ОСОБА_4 піклувалася за ним, возила в лікарню, поховала за власні кошти та поставила пам’ятник. ОСОБА_3 сам повідомив, що склав заповіт на ім’я ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 прожив з ОСОБА_1 лише 2 роки. З ОСОБА_4 він прожив більше 22 років, вели спільне господарство та коли він захворів вона піклувалися за ним. Він до ОСОБА_1 жодного разу не повертався і остання взагалі нічим йому не допомагала.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, покази свідків. перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 01 червня 2008 року помер чоловік позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №694906, видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 27.04.2016 року), який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, яка померла 07.06.2009 року, за адресою: с.Юр’ївка вул.Тиха, 31 Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.8). Про смерть ОСОБА_3 позивачу було відомо, оскільки вона була на його похороні.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить:

- земельна ділянка, площею 5,530 га, розташована на території Юр’ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №052466 від 26.02.2004 року.

За життя 11 грудня 2000 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №032267 заповів ОСОБА_2 Заповіт посвідчено в Юр’ївській сільській раді Царичанського району Дніпропетровської області, за реєстровим №74 (а.с.10).

Позивачу про наявність у ОСОБА_3 земельної ділянки стало відомо після того, як ОСОБА_2 розпочала оформляти свої спадкові права за заповіт, у зв’язку з чим позивач за захистом своїх прав звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом про визнання поважності причин пропуску строків звернення для прийняття спадщини, визнання права власності на обов’язкову частку у складі спадщини, який рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2016 року було задоволено частково та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 року рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2016 року було скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також у зв’язку з тим, що позивачем не було реалізовано право на звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.12-15).

14 серпня 2017 року позивач звернулася до державного нотаріуса Царичанського району Дніпропетровської області із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску строків звернення для прийняття спадщини (а.с.11).

Відповідно до медичної довідки Прядівської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 28.08.2017 року №102 вона перебуває на диспансерному обліку з 2005 року із діагнозом ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, хронічний холецистит, деформуючий остеоартроз нижніх кінцівок (а.с.9).

Таким чином, як на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилається на те, що протягом тривалого часу перебувала у надзвичайно важкому фізичному стані, хронічні захворювання, моральна виснаженість та незнання про наявність у померлого спадкодавця спадкового майна, що на думку позивача і є непереборними, істотними моральними та матеріальними труднощами, що перешкоджали їй у спосіб, встановлений законом, реалізувати своє право на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, але відповідно до п.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок , що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Також, відповідно до ОСОБА_7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, цивільним законодавством України право на прийняття спадщини жодним чином не пов’язується з обізнаністю потенційних спадкоємців із інформацією про смерть спадкодавця. Відсутність у спадкоємця інформації про відкриття спадщини та наявність спадкового майна не передбачено законодавством в якості причини для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини є преклюзивним і з його спливом право на прийняття спадщини припиняється. Додатковий строк для прийняття спадщини може бути встановлено судом у виняткових випадках у разі доведення позивачем тієї обставини, що у нього були непереборні обставини, за яких він був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини, докази яких суду не надані. Подання заяви про прийняття спадщини є обов’язком спадкоємця, який має намір прийняти спадщину. Не виконання обов’язку або незнання про нього не звільняє позивача від відповідного обов’язку і не надає йому жодних переваг.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вище вказаних норм права суд зазначає, що не є поважною причиною те, що позивач не знала про існування спадкового майна у вигляді земельної ділянки, а вже задовго після спливу строку, визначеного законом для прийняття спадщини, вона дізналася про її наявність.

Крім того, намір та бажання прийняти спадщину у позивача виникли майже через 10 років після смерті чоловіка, а саме коли останній стало відомо про наявність у померлого спадкодавця земельної ділянки, а тому посилання позивача ще і на тривалу хворобу, виснажений моральний та фізичний стан як на поважні причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини суд не може розцінити як причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Інших причин пропуску строку позивачем не вказано.

Проаналізувавши покази свідків, надані в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в даному випадку покази свідків як не підтверджують, так і не спростовують поважність причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті чоловіка, а тому суду не надані беззаперечні докази, які б підтверджували позовні вимоги щодо поважності причини пропуску строку ОСОБА_1 для прийняття спадщини.

Також, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для прийняття визнання відповідачем позову, оскільки в даному випадку таке визнання позову суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позиції сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, п. 30).

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності, суд не вбачає, передбачених ч.3 ст.1272 ЦК України підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, у зв’язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про надання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 06 липня 2018 року.

Головуюча О.М.ГУДИМ