Ухвала суду № 75141961, 06.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6581/17

У Х В А Л А

06.07.2018 м. Ужгород

Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Кондор Р.Ю. вирішуючи питання щодо руху заяви ОСОБА_1 у справі № 308/6581/17, поданої в порядку ст. 269 ЦПК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 подав до суду «заяву в порядку ст. 269 про виправлення помилок, не виконання ст. 260 ЦПК, описок, створення немайнового особистого права».

Перевіривши матеріали справи, приходжу до такого.

Статтею 269 ЦПК України, посилаючись на яку, ОСОБА_1 звернувся із заявою до апеляційного суду, визначено порядок виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні.

Тим часом, ОСОБА_1 подав заяву за змістом якої «ст. 269 ЦПК – зазначає, що за заявой учасника – це я особа наділенна правами змісту текста ч. 2 ст 57 ЦПК. Суд може виправіти створене немайнове право за час невыконання ст. 260 ЦПК згідно ст 18 ЦПК та 4.5. ст 124 Канституції України»….

Також заявник вказує на «приниження судом статуса прокурора області, у зв’язку із скороченням його ім’я», наявність у «справі інших форсмажорних колоборантних дій складу суду в часності головуючого Кондар Р.Ю, який власноручно склав (здійснив немайнове право також ухвалі від 15.05.18, де не выконана вымоги ст 260 ЦПК», «ухвала приняла зміст тексту таким, що називается взаемовыключним – Броуновским движением – тобто підлягае виправленню…», «небажання суду сплатити мінімалку – прокурору, адвокату. Вони ж виконали роботу поруч з головуючим»… і тому подібне. Підсумовуючи зміст заяви, ОСОБА_1 зазначає, що «виник высновок що ухвалами по справі 308/6581/ - створени умови невыконання ст. 260 ЦПК та вынекнення немайнового права ст. 201 ЦК».

Поза наведеним, із тексту заяви ОСОБА_1 вбачається, що він не визначився із характером свого звернення по суті. Подаючи заяву в порядку ст. 269 ЦПК України, заявник в прохальній частині ставить вимогу, зокрема, «про поновлення немайнового особистого права», представника прокурора області ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, представника прокурора Костака В.В., адвоката ОСОБА_4 «разом з позивачем – з виплатой ім мінімалки. Надати ухвалам законної сили. В разі відмови передати зазначене немайнове право осіб – відповідачу дологотипу у вічне користування – відповідачем – театром»… Підписано «особа наділенна змістом тексту ч. 2. ст. 57 ЦПК = ОСОБА_1 = 04.06.18 р.». Окрім того, заявник не вказує, в якому саме судовому рішенні, на його думку, наявні описки чи арифметичні помилки, які підлягають виправленню, і які саме.

Відтак заява ОСОБА_1 не відповідає положенням ст. 183 ЦПК України, яка визначає загальні вимоги до форми та змісту заяви учасника процесу, що, зокрема, повинна містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, підстави заяви (клопотання, заперечення), інші відомості, що вимагаються цим Кодексом (ст. 183 ч. 1 п.п. 4, 5, 7). Назва, зміст і предмет заяви не узгоджуються між собою, неузгодженість мотивації та вимог звернення не відповідає принципу правової визначеності, заява не містить вказівки на конкретне судове рішення, описку в якому слід виправити. Наведені у заяві мотивація та предмет не стосуються по суті питань, що вирішуються судом в порядку ст. 269 ЦПК України.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої статті 183 ЦПК України, повертає її заявнику без розгляду (ст. 183 ч. 4 ЦПК України).

Насамкінець, учасник судового процесу повинен добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; таким зловживанням можуть бути визнані дії, що зазначені в пунктах 1-5 частини 2 статті 44 ЦПК України, при цьому, наведений у цій статті перелік таких дій не є вичерпним (ст. 44 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, подання завідомо безпідставного клопотання (заяви), заяви за відсутності відповідного предмета або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на створення завідомо безпідставних і штучних приводів для судового провадження, на безпідставне затягування розгляду справи тощо, можуть бути кваліфіковані як зловживання процесуальними правами.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання; суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами; у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ст. 44 ч.ч. 3, 4 ЦПК України).

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ст. 143 ч. 1 ЦПК України). Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами; у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 148 ч. 1 п. 2, ч. 2 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, вирішуючи у справі № 308/6581/17 скаргу і відповідні заяви ОСОБА_1, ухвалою від 08.11.2017відхилив апеляційну скаргу (а.с. 62-65), ухвалою від 10.01.2018 залишив без розгляду зауваження щодо журналу судового засідання (а.с. 82-84), ухвалою від 16.01.2018 залишив без руху, а ухвалою від 24.01.2018 визнав неподаною та повернув заяву про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами судового рішення (а.с. 92, 104), ухвалою від 04.04.2018 відмовив у роз’ясненні судового рішення (а.с. 112-113), ухвалою від 15.05.2018 повернув без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с. 121-122), ухвалою від 15.06.2018 повернув заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду (а.с. 132-133). Всі судові рішення апеляційного суду відповідним чином умотивовані щодо, зокрема, підстав і порядку вчинення відповідних процесуальних дій, форми та змісту відповідних звернень до суду, можливості та підстав їх вирішення тощо. Тобто, безвідносно до власне достатнього правила, встановленого частиною другою статті 68 Конституції України про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, до ОСОБА_1 і судовими рішеннями був доведений зміст вимог цивільного процесуального закону саме в контексті тих питань, що ним ставилися перед судом.

Утім, ОСОБА_1 вчергове подав заяву без урахування вимог закону. Такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами, що наразі вважаю достатнім констатувати без застосування заходів процесуального примусу.

Відтак, відповідно до ст. 44 ч. 3, ст. 183 ч. 4, ст. 269 ЦПК України заяву ОСОБА_1 у порядку ст. 269 ЦПК України, підстав для розгляду якої по суті немає, яка має ознаки зловживання процесуальними правами та яка не відповідає встановленим цивільним процесуальним законом вимогам, слід повернути заявнику без розгляду.

Керуючись ст. 44 ч. 3, ст. 183 ч. 4, ст. 258 ч. 2, ст.ст. 260, 269 ЦПК України, –

у х в а л и в :

Заяву у справі № 308/6581/17, подану в порядку ст. 269 ЦПК України, повернути ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 6 липня 2018 року, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.

Суддя Р.Ю. Кондор