Ухвала суду № 75141402, 06.07.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5684/16-к

1-кп/204/116/2018

У Х В А Л А

про зміну запобіжного заходу

06 липня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

суддів: Самсонової В.В., Книш А.В.

при секретарі судового засідання: Макарчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань того ж суду кримінальне провадження № 12016040670002384 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю прокурора: Текут’єва А.А., захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2018 року строк дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_1 продовжено до 06 липня 2018 року.

Ч. 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого. В обґрунтування клопотання зазначив, що змінювати міру запобіжного заходу ОСОБА_1 не є доцільним, так як ризики, на підставі яких було обрано запобіжний захід, не змінились. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність низки ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики переховуватися від суду; знищити, сховати або спростувати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_1 не одружений, дітей немає, має слабкі соціальні зв’язки, має близьких родичів в Росії, усвідомлює тяжкість майбутнього покарання, тому у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що він може переховуватися від суду. Про це свідчить та обставина, що після вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 він одразу ж скрився з місця вчинення злочину, працівників правоохоронних органів про вчинене не повідомив, скрився за місцем свого проживання тривалий час, на тривалі прохання відчинити двері квартири поліцейських полку особливого призначення, а це більше 30 хвилин, він не відповідав та продовжував скриватись, його було виявлено вдома лише після того, як поліцейські полку особливого призначення на підставі відповідної ухвали слідчого судді вжили заходів по відкриттю приміщення, де переховувався ОСОБА_1 Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_1 одразу після вчинення злочину, а саме після здійснення трьох пострілів в ОСОБА_5, віднайшов дві з трьох гільз та сховав їх вдома, що було вчинено цілеспрямовано з метою знищення доказів його злочинних дій та з метою уникнення покарання за їх вчинення. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_1 усвідомлюючи що обвинувачення підтверджується показаннями свідків, є всі підстави вважати, що обвинувачення підтверджується показаннями свідків, є всі підстави вважати, що він будучи ознайомленим з матеріалами провадження, знаючи їх особливості, дані свідків, перебуваючи на свободі, може вмовлянням, чи іншими способами незаконно впливати на них, щодо зміни в подальшому ними свідчень по вищевказаному кримінальному провадженні. Про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, свідчить те, що ОСОБА_1 15.03.2018 року будучи доставлений конвоєм з Дніпропетровської установи виконання покарань № 4 у Дніпропетровській області до будівлі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на автомобілі, спеціально обладнаному для перевезення обвинувачених, усвідомлюючи про закінчення строку тримання його під вартою наступного дня, маючи умисел зірвати судове засідання на якому планувалось розглядати питання про доцільність продовження його під вартою, відмовився від виходу з автомобіля. Вказане підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме актом від 15.03.2018 року складеному працівниками конвою та відповідною довідкою секретаря судового засідання Макарчук А.В., про те, що було знято з розгляду в зв’язку із відмовою обвинуваченого ОСОБА_1 виходити з автомобілю конвойної роти. Вказане дає підстави стороні обвинувачення мотивовано стверджувати про те, що ОСОБА_1 взагалі не буде виконувати обов’язки, покладені на нього, як на обвинуваченого, в разі зміни запобіжного заходу на будь-який інший. Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати. Застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, також впливати іншим способом на експертів, понятих. При вирішенні питання про можливість продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 просить відповідно до ст. 178 КПК України врахувати судом, що вік та стан здоров’я, відсутність міцних соціальних зав’язків в місці свого мешкання та відсутність у нього утриманців, усвідомлення тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, у вчиненні якого обвинувачується, не перешкоджають триманню його під вартою.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засіданні не з’явилася, просила розглянути питання продовження строку дії запобіжного заходу за її відсутності. Також зазначила, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, за який передбачено великий строк покарання, обвинувачений допустив перевищення меж крайньої необхідності, усвідомлював характер своїх дій. У зв’язку з тим, що вона з ОСОБА_1 проживає в одному районі , не впевнена, що їх контакт може закінчитися добре. Не виключено, що десь у обвинуваченого зберігається й зброя. Обвинувачений не має родичів на утриманні, має дохід за кордоном та може сховатися.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заявили клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на інші (альтернативні) запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою. В обґрунтування клопотання зазначили, що ані прокурором, ані потерпілою не наведено переконливих доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Наведеною стороною обвинувачення доводи щодо їх існування є надуманими та необ’єктивними. Зокрема надуманими є доводи прокурора щодо агресивності ОСОБА_1, які прямо суперечать дослідженим у суді доказам. Такими ж є докази, що начебто він може чинити вплив на осіб, які будуть викликані у судове засідання. На даний час у цій справі не існує ризиків, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутні достатні підстави вважати суду, що обвинувачений ОСОБА_1 може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті. Немає жодних об’єктивних підстав стверджувати, що обвинувачений незаконно впливатиме на потерпілу, свідків, експертів у цьому провадженні. У суді допитано всіх осіб, допит котрих ініційовано прокурорами. У тому, числі допитано потерпілу ОСОБА_6. експертів ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків, в втому числі, які були понятими при проведенні обшуку у квартирі ОСОБА_1 Жоден з них не повідомляв суду про незаконний вплив на них з боку обвинуваченого ОСОБА_1, захисників, або його близьких родичів, оскільки таких фактів ніколи не існувало. Експерт ОСОБА_7, що виконував висновки судово-балістичного експерта від 26.08.2016 року № 08/3.1/3.2/478 та від 21.10.2016 року № 08/3.1/3.2/3.3-495, які використовуються стороною обвинувачення у якості доказів, під час допиту у судовому засіданні 24.05.2018 року взагалі заперечував будь-який неправомірний вплив на нього з боку сторони захисту під час досудового розслідування та судового розгляду. Судом досліджено всі докази обвинувачення, що знаходяться в 1-4 томах кримінального провадження та частину доказів, які надано стороною захисту. В тому числі судом досліджено процесуальні документи та відеозаписи, де зафіксовано показання ОСОБА_1 щодо обставин кримінального провадження, що дозволяє суду на даний час всебічно, об’єктивно та неупереджено оцінювати відсутність зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків. Відсутні підстави для стверджень, що обвинувачений переховуватиметься від суду. Паспорти ОСОБА_1 вилучені слідством у цьому кримінальному провадженні та зберігаються в органах Національної поліції, що унеможливлює виїзд обвинуваченого за межі України та забезпечення ним свого існування. Ухвалами суду для забезпечення позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 у кримінальному провадженні накладено арешти на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме та рухоме майно. ОСОБА_1 немає наміру переховуватися від суду, він безпосередньо зацікавлений в об’єктивному з’ясуванні у суді обставин кримінального провадження, що дозволить спростувати доводи обвинувачення та позовні вимоги ОСОБА_6, а також скасувати за наслідками судового розгляду накладений арешт на його майно. ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. За весь час судового засідання не знято з розгляду через неявку сторони захисту або за клопотанням обвинуваченого чи захисника. Обвинувачений ОСОБА_1 за весь час розгляду цієї справи жодного разу не порушував порядок судового засідання. Таким чином, немає підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 переховуватиметься від суду, продовжуватиме злочинну діяльність, перешкоджатиме кримінальному провадженню. За місцем фактичного проживання, місцем реєстрації ОСОБА_1 проведено обшуки та вилучено речі, які слідчий вважав за необхідне вилучити у кримінальному провадженні. Вся належна обвинуваченому ОСОБА_1 зброя знаходиться на зберіганні в органах Національної поліції. Докази цього досліджені у суді і це має бути враховано судом. Слід врахувати, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, нерухоме та рухоме майно у м. Дніпро. У цьому ж місці проживає його мати ОСОБА_10, котра є особою пенсійного віку, має захворювання сердцево-судинної системи. ОСОБА_1 постійно піклується про свою матір, підтримує з близькими родичами, друзями, сусідами та знайомими стійкі позитивні соціальні зв’язки. Ці докази досліджені у суді. До взяття під варту, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював підприємницьку діяльність у м. Дніпро. Упродовж тривалого періоду зарекомендував себе як підприємець з позитивної сторони, має сумлінну ділову репутацію, що підтверджується відгуками низки установ та закладів. ОСОБА_1 позитивно характеризується як спокійна, врівноважена, чуйна та уважна до показань та проблем сусідів людини. З сусідами проводиться коректно, ввічливо, що підтверджується дослідженими у суді доказами – відомостями, що містяться у зверненні мешканців буд. № 18 по вул. В. Антоновича у м. Дніпро, а також на відеозаписі інтерв’ю з мешканцями цього будинку та знайомими ОСОБА_1 Позитивно ОСОБА_1 характеризується адміністрацією установи, де він утримується під вартою. За ініціативи сторони захисту потерпілій ОСОБА_6 ще у 2016 році сплачено 32 000 грн., що підтверджувалося у судовому засіданні потерпілою. Вважають, що тривале тримання під вартою ОСОБА_1 свідчить про наявність аналогічних порушень п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», тому вважають, що на даний час відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та є підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на інший запобіжний захід.

Також, захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зазначили, що прокурором порушено порядок вручення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто обвинуваченому ОСОБА_1 не вручено дане клопотання за три години до початку судового засідання. Також зазначив, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором надумані. Матеріалами справи не підтверджено про наявність родичів в Російській Федерації. Надуманим є також факт, що ОСОБА_1 скривався з місця вчинення злочину, на його думку ОСОБА_1 не переховувався. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 та низка свідків які були допитані у судовому засіданні, підтвердили, що з боку захисників та обвинуваченого на них не було вчинено тиску. Все це вигадки прокурора. Надуманим є й те, що ОСОБА_1 винний в тому, що не виходив з автозаку конвойної роти, оскільки він не міг зробити по іншому. Доказ прокурора про відсутність міцних соціальних зв’язків також є надуманим, оскільки ОСОБА_1 народився, вчився, працював та має матір та сестру в м. Дніпро.

Захисник ОСОБА_3 підтримав обґрунтування інших захисників, а також вказав на те, що думка прокурора про тещо ОСОБА_1 забрав з місця скоєння злочину гільз і переховував їх вдома є припущенням сторони обвинувачення, оскільки ОСОБА_1 мав можливість позбавитись від цих гільз.

Обвинувачений не погодився з клопотанням прокурора щодо продовженням строку тримання під вартою, висловив бажання на зміну запобіжного заходу на більш м’який, зазначив що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відмовити в задоволенні клопотання прокурора. При цьому, суд враховує наступне.

Колегія суддів, вислухав позиції та доводи сторін, дослідив матеріали провадження і відмічає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав’язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав’язків).

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначений під час досудового розслідування судом строк тримання обвинуваченого під вартою, був продовжений судом до 06 липня 2018 року.

До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, які у відповідності до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не може вважатися обґрунтованим.

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки втечі. Або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти України» від 15.12.2016 року).

Суд зазначає, що прокурором не доведено факту наявності небезпеки, що обвинувачений переховуватиметься від суду, оскільки паспорти ОСОБА_1 зберігаються в органах Національної поліції, що унеможливлює його виїзд за межі України. Тим більш, ОСОБА_1 має постійне місце проживання, нерухоме та рухоме майно у м. Дніпро.

Також, відсутні об’єктивні підстави того, що обвинувачений ОСОБА_1 незаконно впливатиме на свідків, експертів, спеціалістів у цьому провадженні, оскільки у судовому засіданні допитані потерпіла, свідки, експерти, спеціалісти.

Обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, у цьому місті проживає його матір ОСОБА_11, котра є особою пенсійного віку, має захворювання серцево-судинної системи (медичні документи досліджувалися судом), підтримує зв’язки з близькими родичами, друзями, знайомими, що свідчить про стійкі соціальний зв’язки. Цей факт підтверджується й дослідженим в судовому засіданні клопотанням мешканців будинку № 18 по вул. Антоновича, будинків 31-б, 33 по пр. Пушкіна в м. Дніпро, на адресу ДОП ГУНП України в Дніпропетровській області, згідно якого ОСОБА_1 характеризується як спокійна, врівноважена, чуйна та уважна до прохань та проблем сусідів людина, яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження. До взяття під варту був зареєстрований як фізична особа – підприємець та здійснював підприємницьку діяльність у м. Дніпро, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Що ж до доводів прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, пов’язаних з небажанням обвинуваченого 15.03.2018 року виходити з автозаку конвойної роти, то суд зазначає, що такі дії були викликані неправомірними діями інших осіб, які були їх організаторами, і як наслідок побоюванням обвинуваченого за своє життя та здоров’я.

Будь-яких фактів, здатних довести, що звільнення обвинуваченого з-під варти справді спричинить порушення громадського порядку, прокурором надано не було. Таким чином, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є "формою очікування" обвинувального вироку та перетворюється на фактичне відбування покарання обвинуваченим.

Зі сплином часу обґрунтована підозра сама по собі не виправдовує позбавлення волі, та судові органи повинні надати інші підстави для подальшого тримання під вартою. (справи Харченко проти України, Ігнатов проти України, Летельє проти Франції)

Щодо клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, то колегія суддів вважає за можливе його задовольнити застосувавши до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю з покладанням на обвинуваченого обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки на думку суду такий запобіжний захід є достатнім та необхідним.

На думку колегії суддів, застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винним та призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, суд не позбавлений можливості вирішити питання про взяття під варту в порядку виконання вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд присяжних, -

У Х В А Л И В:

В клопотанні прокурора Текут?єва А.А. про подовження строку тримання під вартою - відмовити.

Клопотання захисників ОСОБА_1 – ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю строком на 60 діб, тобто до 02 вересня 2018 включно.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_1 не відлучатися цілодобово з постійного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу суду, утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками.

Згідно ст. 202 ч.3 п.1 КПК України обвинуваченого ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, і звільнити з-під варти, оскільки згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1

Зобов'язати орган поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово та негайно забезпечити ОСОБА_1 носіння електронного засобу контролю (браслету).

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що працівники поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.

Копію ухвали направити начальнику Центрального відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.

Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Некрасов

Суддя В.В. Самсонова

Суддя А.В. Книш