Рішення № 75139844, 06.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2018 р. справа № 809/961/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити такий перерахунок з 19.08.2016 згідно довідки №03/2-167-04/12005 від 22.03.2018 без обмеження граничного розміру, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) 04.06.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), в якому просив: визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 19 серпня 2016 року, згідно з довідкою Національного антикорупційного бюро України (надалі, також - Національне бюро), без обмеження граничного розміру пенсії з підстав протиправної відмови в такому перерахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 06.08.2008 знаходиться на обліку та отримує пенсію за вислугу років в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Пенсія позивачу призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі, також - Закон №2262-ХІІ) з 05.08.2008 довічно у розмірі 56%. Позивач вважає, що законодавством йому гарантовано право на перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням зі служби в Національному бюро, відповідно до Закону №2262-ХІІ. Відтак, позивачем, згідно з порядком, встановленим статтею 63 зазначеного Закону, подано відповідачу додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, а саме - довідку Національного бюро про розмір грошового забезпечення від 22.03.2018 №03/2-167-04/12005 (а.с.15) та копію наказу директора Національного бюро про звільнення позивача з посади старшого оперативного працівника Національного бюро від 11.08.2016 №316 (а.с.16), проте відповідачем не проведено перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону №2262-XII, мотивуючи відмову відсутністю правових підстав.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 (а.с.1-2) відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України для окремих категорій справ незначної складності.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.06.2018 (а.с.30-33). Свої заперечення проти позову мотивував тим, що позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ на підставі документів, поданих Державною прикордонною службою України. Питання перерахунку пенсій, зокрема колишнім військовослужбовцям врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (надалі, також - Постанова №103). Згідно із вказаною Постановою, підстави для перерахунку пенсій позивача виникли з 01.01.2018. Так, на підставі наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного відомством на 01.03.2018, позивачу проведено перерахунок пенсії, відповідно до вимог Постанови №103. Водночас, порядок перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45 (надалі, також - Постанова №45). Відповідач зауважив, що пунктом 3 Порядку №45 визначено перелік державних органів, яких Пенсійний фонд України зобов'язаний повідомити про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Національне бюро до вищезазначеного переліку не входить, відтак, у відповідача відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки Національного бюро відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 22 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» особи начальницького складу та працівники Національного бюро підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, працівникам Національного бюро призначається пенсія на загальних умовах та відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З огляду на вказане відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.

Наказом начальника Львівського клінічного госпіталю Державної прикордонної служби від 05.08.2008 №155-ос майора ОСОБА_1 - старшого офіцера (з організації повсякденної діяльності) відділу по роботі з персоналом клінічного госпіталю звільнено з військової служби, відповідно до пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із закінченням строку контракту, згідно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.07.2008 №327-ос (а.с.16).

Починаючи з 06.08.2008 позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.10.2008 (зворотний бік а.с.11). Пенсія призначена позивачу на підставі Закону №2262-ХІІ, у розмірі 56% від сум грошового забезпечення, визначеного Державною прикордонною службою України (а.с.13-14).

Згідно із довідками Національного бюро від 23.05.2016 №17-075/16280 та від 22.03.2018 №03/2-167-04/12005 позивач, у період з 23.03.2016 по 15.08.2016 проходив службу на посадах начальницького складу Національного антикорупційного бюро України (а.с.15, 17).

З метою проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, у зв'язку зі звільненням зі служби в Національному бюро у запас Збройних сил України, позивач звернувся із заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.04.2018 (а.с.11), у якій просив здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення без встановлення граничного розміру, та надав довідку Національного бюро від 22.03.2018 №03/2-167-04/12005 про розмір грошового забезпечення (а.с.15), посилаючись на приписи статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Листом відповідача від 10.05.2018 №788/Д-15 (а.с.13-14) позивача повідомлено про те, що трудовий (страховий) стаж та інші обставини, що відбулися після звільнення зі служби, не враховуються для призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262- ХІІ, оскільки, набутий позивачем, після звільнення з військової служби, страховий стаж під час роботи в Національному бюро зараховується до вислуги років для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі набуття права та доцільності призначення цього виду пенсії. Окрім цього, відповідач зазначив, що на підставі довідки, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, позивачу з 01.01.2018 уже проведено перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі, також - Постанова №103).

Не погоджуючись із вказаним висновком відповідача, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

При вирішенні даного адміністративного спору суд керується такими нормативно-правовими актами, у відповідній редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Конституцією України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 №1698-VII, Законом України "Про Пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Керуючись приписами вищенаведених норм матеріального права, суд не може погодитися із доводами позивача, вважає їх хибними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, натомість, висновки відповідача, на переконання суду, є вірними та обгрунтованими з огляду на таке.

Так, стосовно тверджень позивача щодо наявності правових підстав для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, у зв'язку із звільненням зі служби в Національному бюро, відповідно Закону №2262-XII суд зазначає.

Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII (надалі, також - Закон №1698-VII) визначено правові основи організації та діяльності Національного бюро.

Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону, Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Слід зазначити, що Національне бюро є спеціальним, автономним органом державної влади, що функціонує поза системою існуючих правоохоронних органів, що підтверджується приписами статті 4 Закону №1698-VII, якою визначено гарантії незалежності Національного бюро, а також статтею 26, якою передбачено особливості здійснення контролю за діяльністю Національного бюро та його підзвітності.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 10 Закону №1698-VII до працівників Національного бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро. Особами начальницького складу є працівники підрозділів швидкого реагування, захисту учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників відповідно до цього Закону, оперативно-технічних підрозділів Національного бюро.

На осіб начальницького складу Національного бюро поширюється положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Питання соціального захисту працівників Національного бюро передбачено статтею 22 вказаного Закону. Відповідно до абзаців 1, 3 даної статті держава забезпечує соціальний захист працівників Національного бюро відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи начальницького складу та працівники Національного бюро підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, положеннями статей 10 та 22 чітко встановлено, що особи начальницького складу Національного бюро за своїм правовим статусом хоч і прирівняні до осіб, на яких поширює свою дію положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, однак питання їх соціального захисту врегульовано загальними нормативно-правовими актами.

Окрім вказаного, статтею 1.2 Закону №2262-ХІІ визначено вичерпний перелік осіб, що мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, працівників Національного бюро до такого переліку не віднесено.

Також, відповідно до змісту позовної заяви, позивач, в обгрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до статті 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим законом, у разі призову їх на службу до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення зі служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років, до дня фактичного звільнення та грошовим забезпеченням за посадою.

Суд зазначає, що наведені позивачем формулювання не відповідають оригінальному тексту статті 2 Закону №2262-ХІІ, оскільки позивачем, у даному випадку, перефразовано приписи вказаної статті, шляхом об'єднання положень абзаців 2 та 3.

Натомість, згідно з оригінальним текстом зазначених абзаців статті 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Суд звертає увагу, що вищезазначеними положеннями передбачено вичерпний перелік державних органів, вимоги та особливості несення служби в яких, надає право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років на день останнього звільнення та, знову ж таки, Національне бюро у вказаному переліку відсутнє.

Водночас, відповідно до статті 2 Закону №2262-ХІІ, якою визначено умови пенсійного забезпечення передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

В даному випадку, суд погоджується із висновками відповідача, зазначеними у відзиві на позовну заяву про те, що право на пенсійне забезпечення за нормами цього Закону, розмір, умови та порядок виплати пенсій визначаються обставинами, які мали місце на день звільнення зі служби, до яких можна віднести тривалість служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, стан здоров'я тощо. Таким чином, набутий після звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України страховий стаж позивача, який не являється військовою службою чи службою в органах внутрішніх справ, інших державних органах, передбачених статтею 1-2 Закону №2262-ХІІ, що зараховується до вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону може бути врахований при призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також - Закон №1058-IV)

Виходячи із системного аналізу наведених нормативно-правових актів та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання пенсійного забезпечення працівників Національного бюро слід керуватись приписами загального законодавства, якими є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Закон №1058-IV, а також Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Як уже зазначалось судом, позивачу, у зв'язку зі звільненням в запас Збройних Сил України з Державної прикордонної служби України, на підставі наданих документів з 06.08.2008 призначено пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ, у розмірі 56% від сум грошового забезпечення визначеного Державною прикордонною службою України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Водночас, статтею 7 Закону №2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону №1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону №2262-ХІІ, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону №1058-IV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Стосовно посилання відповідача на приписи статті 63 Закону №2262-ХІІ, як підставу здійснення перерахунку пенсії суд також зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №103, відповідно до якої, постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі, також - Постанова №704).

Постановою №704, зі змінами, внесеними Постановою №103, передбачено з 01.01.2018 підвищення грошового забезпечення військовослужбовців силових структур, шляхом збільшення посадових окладів та окладів за військове звання.

З огляду на наведені положення, суд погоджується із доводами відповідача стосовно виникнення правових підстав на перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу лише з 01.01.2018.

Як уже зазначалось судом, згідно з листом відповідача від 10.05.2018 №788/Д-15 (а.с.13-14), позивача повідомлено про те, що на виконання вимог Постанови №103 та на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, визначеного відомством на 01.03.2018, позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії.

Так, відповідачем вказано, що основний розмір пенсії позивача складає 4586,40 грн. (56%*8190,00 грн.) і розрахований з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 4510,00 грн.; оклад за військове звання - 1340,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 40% - 2340,00 грн.

Станом на 01.01.2018 розмір пенсійної виплати з урахуванням основного розміру пенсії та надбавки за проживання в гірській місцевості (917,28 грн.) становить 5503,68 грн.

До перерахунку, тобто, до 01.01.2018, розмір пенсійної виплати позивача становив 4772,39 грн. Таким чином, різниця між раніше отримуваною і перерахованою пенсійною виплатою складає 731,29 грн., з якої з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачу щомісячно належить до виплати 50% підвищення в сумі 365,65 грн., як це передбачено пунктом 2 Постанови №103.

Окрім цього, відповідач вказав, що виплату перерахованого підвищення з 01.01.2018 по 30.04.2018 в загальній сумі 1462,60 грн. позивачу забезпечено 16.04.2018 додатковою відомістю на поточний рахунок через Ощадбанк. В подальшому, з травня 2018 року по грудень 2018 року розмір пенсійної виплати позивача становить 5138,04 грн., з яких, 4772,39 грн - розмір отримуваної пенсійної виплати до 01.01.2018, та 365,65 грн. - 50% підвищення, відповідно до Постанови №103.

З огляду на вищенаведене, суд також вважає недоцільним посилання позивача у спірних правовідносинах на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/205, відповідно до якого, Суд роз'яснив розуміння словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина" та зазначив, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя), скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація, звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням, оскільки правові підстави для здійснення перерахунку уже призначеної пенсії позивача у відповідності до вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки Національного бюро про розмір грошового забезпечення відсутні. Крім цього, перерахунок відповідачем пенсії позивача, призначеної після звільнення з військової служби в Державній прикордонній службі України здійснено правомірно, з дотримання вимог Закону №2262-ХІІ, Постанови №103, Постанови №704 та Порядку №45, і внаслідок такого перерахунку позивачу збільшеного розмір пенсійної виплати, що свідчить про відсутність будь-яких фактів звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача.

Також, згідно зі змістом позовної заяви, позивач вказує, що відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ, особам офіцерського складу, звільненим з військової служби до вступу на штатну посаду після закінчення військового навчального закладу або після призову із запасу, пенсії обчислюються в порядку, передбаченому цією статтею, із сум грошового забезпечення, сплачених їм на день звільнення. У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Позивач звернув увагу суду на те, що дана позиція зазначена в рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 №4рп/2015, по справі №1-9/2015.

Однак, суд зазначає, що вказане не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до змісту вказаного рішення, Конституційний Суд України сформулював офіційне тлумачення положень першого речення частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ та в аспекті порушених у конституційному зверненні питань вказав, що згідно з частиною третьою статті 43 зазначеного Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом, та членам їх сімей обчислюються з урахуванням, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством, зазначивши, що до встановлених виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на підставі введення яких усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку, належать лише надбавки, доплати, підвищення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії. Доводи позивача, на переконання суду, не підтверджують протиправності оскаржуваного рішення, не спростовують твердження відповідача та жодним чином не обґрунтовують право позивача на перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ на підставі довідки Національного бюро. Відтак, у задоволенні позовних вимог даної позовної заяви слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 122, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 14029;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ -20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.