Вирок № 75136756, 05.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9944/18

Провадження № 1-кп/127/443/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Мидвецького О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12018020020001138 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

30.10.2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, звільненого від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.03.2018 року приблизно о 16 год. 40 хв. перебував у приміщенні магазину «Наша ряба», за адресою м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 14а. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите заволодіння чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння, ОСОБА_1 скористався моментом, коли продавець магазину ОСОБА_4 відійшла від прилавку до іншого відвідувача, перехилився через вказаний прилавок та відкрито викрав з каси магазину грошові кошти в сумі 800 грн.

Після чого ОСОБА_5 місце злочину з викраденими грошима покинув та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 800 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, надав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема пояснив, що приблизно у другій половині дня 21.03.2018 року він дійсно, будучи у стані наркотичного сп’яніння, маючи на меті умисел на заволодіння чужим майном, зайшов у приміщення магазину «Наша ряба» за адресою м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 14а. Підійшов до прилавку магазину, дочекався коли продавець підійшла до іншого покупця, перехилився через прилавок та взяв з каси грошові кошти у сумі 800,00 грн. Коли продавець викрила його дії та вигукнула до нього, він з викраденими коштами швидко вибіг з магазину та розпорядився ними на власний розсуд. Просив суд врахувати, що він у вчиненому щиро розкаявся, шкоду відшкодовано, зробив для себе належні висновки, просив суд суворо його не карати, а дати можливість відбути призначене покарання без позбавлення його волі, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких потрібно належним чином матеріально забезпечувати та приймати участь у їх вихованні. Також заявив про свій намір продовжити лікування від наркотичної залежності у Реабілітаційному центрі церкви Євангельських християн-баптистів «Відродження» у м. Калинівці Вінницької області.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з’ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_1 зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції. Одночасно обвинуваченому ОСОБА_1 роз’яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надавши заяву, згідно якої просила проводити розгляд справи за її відсутності, повідомила, що шкоду відшкодовано їй у повному обсязі, жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не має. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 покладалась на розсуд суду.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинуваченого ОСОБА_1 та надані суду і досліджені відповідно докази у їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 2 статті 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення злочину середньої тяжкості, а даний злочин ним скоєно у період незнятої і непогашеної судимості.

Крім того, судом враховано позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, видану 18.04.2018 приватним підприємством «Бокуд» за №74.

Відповідно до характеристики від 13.06.2018 року, виданої Реабілітаційним центром Церкви Євангельських християн-баптистів «Відродження» у м. Калинівці Вінницької області, ОСОБА_1 проходив у центрі реабілітацію з вересня 2016 року по травень 2017 року. За цей час зарекомендував себе лише з позитивної сторони як працьовитий та спокійний, намагався налагодити стосунки зі своєю сім’єю.

Згідно свідоцтва про народження серії 1-АМ № 150295 від 25.12.2001 року та серії 1-АМ № 132620 від 13.04.2009 року, ОСОБА_1 є батьком відповідно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно висновку медичного огляду КП ВОНД «Соціотерапія» №152 від 26.03.2018 року, станом на 22.03.2018 року у ОСОБА_1 встановлено наркотичне сп’яніння внаслідок вживання опіоїдів.

Відповідно до довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 893 від 28.03.2018 року ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку у їхньому закладі не перебуває.

Згідно довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8» №20/1594 від 03.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 27.03.2018 р. не значиться.

Суд також приймає до уваги наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування у повному обсязі завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом визнає вчинення ним даного злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Частиною 1 статті 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, який визнав свою вину, щиро розкаявся, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції відповідної статті Кримінального кодексу України.

В той же час, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого та всі обставини кримінального провадження, зокрема наявність пом’якшуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов’язки відповідно до положень ст. 76 КК України.

Крім того, суд приходить до переконання про доцільність скасування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 50, 65 – 67, 75, 76, 186 КК України, ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Речовий доказ по кримінальному провадженню №12017020010005555, а саме:

- 8 слідів папілярних узорів, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя :