Ухвала суду № 75135847, 06.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5068/13-ц

Провадження № 6/161/335/18

У Х В А Л А

06 липня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді – Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

заявника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку подання головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Луцького РВДВС ГТУЮ у Волинській області Лопушанська І.Ф. звернулась в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

Подання мотивує тим, що на виконанні у Луцькому РВДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавчий лист №161/5068/13-ц виданий 12.11.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, боржником у яких є ОСОБА_3. За вказаним виконавчим документом відкрите виконавче провадження №54999118.

В добровільному порядку ОСОБА_3 рішення суду не виконує, ухиляється від виконання покладених на неї зобов’язань.

Головним державним виконавцем вжито заходів щодо виявлення майна та коштів боржника на які можна було б звернути стягнення. Встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб, який згідно постанови державного виконавця подано в розшук від 30.11.2017 року за вих. №17663. Іншого майна, на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості, державним виконавцем не виявлено.

Дані обставини можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

А тому, просить суд, з метою забезпечення виконання рішення суду тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_3, до виконання зобов’язань за виконавчими документами.

Головний державний виконавець Лопушанська І.Ф. в судовому засіданні подання підтримала, просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали подання та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що подання до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як вбачається з матеріалів подання, на примусовому виконанні у Луцькому РВДВС ГТУЮ у Волинській області знаходиться виконавче провадження №54999118 щодо стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» в сумі 50837,94 доларів США та 28397,77 грн. (а.с. 4).

Боржника зобов’язано виконати рішення суду в добровільному порядку. Однак, така вимога залишена ОСОБА_3 поза увагою.

Згідно з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -- фізичної особи або керівника боржника -- юридичної особи за межі України -- до виконання зобов’язань за рішенням.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем проводилися дії щодо виявлення коштів та майна боржника, на які можна звернути стягнення.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 441 ЦПК України питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Зазначене право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, передбачено п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі змісту вимог ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в’їзду в Україну громадян України», в їх системному зв’язку, вбачається, що право особи на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв’язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обов’язків по виконанню рішення суду.

Особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання».

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань є оціночним поняттям.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов’язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов’язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Поняття «ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання юридичного обов’язку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.

При зверненні з поданням до суду державним виконавцем не надано доказів, які свідчать, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання рішення суду.

Так, матеріали подання не містять належних та допустимих доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, підтвердження фактів ухилення ОСОБА_3 від явки до державного виконавця на його виклики буди належним чином повідомленою.

В свою чергу, відсутні будь-які документи, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_3із фактом звернення державного виконавця в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду його за межі України, як це вимагає ч.1 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження”.

Сама наявність у боржника невиконаних зобов’язань, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов’язків.

Суд вважає, що в даному випадку державним виконавцем у поданні не доведено факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов’язань.

Окрім того, суд звертає увагу, що періодичні тимчасові виїзди боржника за межі України не можуть свідчити про ухилення його від виконання рішення суду, а можуть вчинятися боржником з метою отримання доходів для спрямування їх на погашення боргу, у випадку здійснення належного контролю за отриманням таких доходів, враховуючи той факт що у боржника виявлені відкриті рахунки.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.260, 441 ЦПК України, на підставі ст.ст. 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2018.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій