Постанова № 75135176, 05.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1311/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І. Савицького Я.Ф.

(склад суду змінювався відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20.06.18р. який здійснено у зв'язку з перебуванням судді Ярош А.І. у відпустці)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С

за участю представників учасників справи:

від позивача-Пасецької В.В. адвоката за довіреністю від 29.06.2018 по договору про надання правової допомоги від 29.06.2018;

від відповідача – ОСОБА_1 за довіреністю № 105 від 04.07.18;

ОСОБА_2 за довіреністю від 3.01.2018;

від ДВС – не з’явилися /повідомлені належним чином/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2018 року про розгляд скарги на дії ДВС, оголошену о 14.02 суддею Немченко Л.М. у м.Херсоні

у справі № 923/1311/14

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амалтея”

про стягнення 3 144 099 доларів США, що еквівалентно 36 842 778, 46 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) “Дельта Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Амалтея" задоволено частково та стягнуто з боржника на користь банку заборгованість за кредитом у сумі 2000000,00 доларів США, що еквівалентно 23436144,00 грн. за встановленим Національним банком України станом на 16.07.2014р. курсом гривні до долару США, заборгованість по відсотках за кредитом у сумі 332720,14 доларів США, що еквівалентно 3898838,56 грн. за встановленим Національним банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 8873,06 доларів США, що еквівалентно 103975,16 грн. за встановленим Національним банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, штраф у сумі 3000,00 доларів США, що еквівалентно 35154,22 грн. за встановленим Національним банком України станом на 16.07.2014 курсом гривні до долару США, та 54495,76 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Крім того, суд надав ТОВ "Амалтея" відстрочку виконання рішення від 14.05.2015 у даній справі строком на 2 (два) роки, а саме до 14.05.2017.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 частково змінено рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 у справі в частині відстрочення виконання рішення та надано ТОВ “Амалтея” відстрочку виконання рішення до 14.05.2016. В іншій частині рішення залишено без змін.

14.12.2015 ПАТ “Дельта Банк” видано наказ №923/1311/14 про примусове виконання судового рішення.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 07.06.2016. за заявою позивача відкрито виконавче провадження за №51340813 з примусового виконання вказаного вище рішення суду та 16.06.2016р. винесено постанову ВП №51340813 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2752860,77 грн.

20.06.2016 ухвалою Господарського суду Херсонської області по даній справі частково задоволено заяву ТОВ “Амалтея” та відстрочено виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2015 до 20.09.2017.

Дану ухвалу постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.09.2017 по справі, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2017, задоволено заяву ТОВ “Амалтея” про розстрочку виконання рішення від 14.05.2015 та надано розстрочку його виконання на 2 роки за наступним графіком:

- з 01.10.2017 по 01.10.2018 щомісячно рівними частинами в сумі 42 669,14 дол. США, що еквівалентно 500 000грн. за курсом НБУ – 11,718072грн. за 1 дол. США станом на 16.07.2014р.;

- з 01.10.2018р. по 01.07.2019р. щомісячно рівними частинами в сумі 85 338,27 дол. США, що еквівалентно 1 000 000 грн. за курсом НБУ – 11,718072грн. за 1 дол. США станом на 16.07.2014р.;

- з 01.07.2019р. по 01.10.2019р. щомісячно рівними частинами в сумі 354 839,71 дол. США, що еквівалентно 4 158 037,31 грн. за курсом НБУ – 11,718072грн. за 1 дол. США станом на 16.07.2014р.;

Постановою за № 51340813 від 29.01.2018 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку 2600301194235 в ПАТ “КРЕДОБАНК”, що належать ТОВ “Амалтея” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у сумі 2 200 261,3грн.

Боржник не погодився з даною постановою та подав на неї скаргу, в якій просив суд визнати її неправомірною та зобов’язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 скасувати постанову від 29.01.2018 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні за № 51340813.

Ухвалою від 16.04.2018 Господарським судом Херсонської області скаргу ТОВ “Амалтея” на постанову про арешт коштів боржника від 29.01.2018 задоволено, визнано її неправомірною та зобов’язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 скасувати дану постанову про арешт коштів.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій зазначив, що ухвала від 16.04.2018 прийнята з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для її скасування.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що законодавством не передбачено чіткий перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, на які заборонено накладати арешт. В свою чергу боржником не доведено, що розрахунковий рахунок №2600301194235 в ПАТ “Кредобанк” є рахунком зі спеціальним режимом використання, а тому державний виконавець мав повне право накласти арешт на кошти, що обліковуються на такому рахунку.

Також виконавча служба посилається на банківську виписку від 19.02.2018 по рахунку № 2600301194235, відповідно до якої в період з 01.10.2017 по 19.02.2018 за ним пройшло 20 383 753,78грн., а тому Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що боржник мав можливість виконати рішення суду про розстрочку за період з жовтня по грудень 2017р. та за січень 2018р. Крім того, скаржник зазначив, що даний рахунок боржник використовував не тільки для виплати заробітної плати, а й здійснював за ним інші розрахунки.

В поясненнях до апеляційної скарги ПАТ“Дельта Банк” підтримує правову позицію скаржника та просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.04.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Амалтея" спростовує доводи скаржника та просить залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу – без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2018 у виконавчому провадженні за № 51340813 при примусовому виконанні наказів № 923/1311/14 і № 923/1312/14, виданих 14.12.2015 і 30.12.2015 Господарським судом Херсонської області заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про арешт коштів боржника – ТОВ “Амалтея”, що знаходилися на рахунку 2600301194235 в ПАТ “Кредобанк” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 2 200 261,3грн.

ТОВ “Амалтея” оскаржило до суду дану постанову ДВС та зазначило, що на його думку вона є неправомірною, через можливість настання не співрозмірних наслідків для прав, свобод працівників та інтересів підприємства. Також ним зазначалося, що даний рахунок використовується між іншим для виплати зарплати, сплати податків та зборів, оплати електроенергії, розрахунків за сировину. На думку боржника арешт даних коштів унеможливить виплату заробітної плати та обов’язкових платежів до бюджету, що в свою чергу призведе до нарахування штрафних санкцій та в ніякій мірі не буде сприяти остаточному виконанню рішення суду. Крім того, боржник вважає, що сума виконавчого збору явно завищена і повинна складати не 2 200 261,3грн., а 1500 000грн., як того вимагає ч. 2 ст. 27 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 ЗУ “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Оцінюючи постанову №51340813 від 29.01.2018, видану відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, місцевий суд зазначив, що орган ДВС не мав законних підстав для накладення арешту на кошти, призначені для оплати праці працівників боржника, через те що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, а оплата праці працівників повинна здійснюватись в першочерговому порядку. Суд не прийняв доводи ДВС, що крім виплат по зарплаті з даного рахунку здійснюються інші виплати через неможливість їх розмежування між собою. Крім того, суд першої інстанції погодився з боржником щодо розміру стягнення та зазначив, що примусовому стягненню на 29.01.2018р. підлягає 1 650 261,3грн., а не 2 200 261,3грн. як заявила виконавча служба.

Згідно з ч. 3 ст. 52 ЗУ “Про виконавче провадження” не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №922/808/16 зазначалося, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта.

У своїх запереченнях скаржник наголошував, що законодавством не передбачено чіткий перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, на які заборонено накладати арешт та боржником не доведено, що розрахунковий рахунок № 2600301194235 в ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365 – це рахунок зі спеціальним режимом використання, а тому державний виконавець мав повне право накласти арешт на кошти, що обліковуються на такому рахунку.

Судова колегія приймає до уваги дані твердження але зазначає, що насамперед метою виконавчого провадження є виконання рішення суду, а стягнення коштів з рахунку яким проводяться виплати по заробітній платі та сплачуються податки та збори може поставити під загрозу виконання рішення суду в цілому. Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №922/808/16, за приписами статей 8, 9, 43 Конституції України, відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Згідно з частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. При цьому частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Таким чином право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державною, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. З огляду на наведене колегія відхиляє доводи скаржника про те, що заборона накладення арешту на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати не передбачено жодним нормативним актом і це жодним чином не протирічить ст.ст.326,327 ГПК України, ст.3,10,48,56 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.5 закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII, на які посилається ДВС.

Колегія суддів погоджується з тим, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, скасувати постанову про арешт коштів боржника, а робить це самостійно, проте оскільки скарга на постанову про арешт не містила вимоги про таке скасування, а оскаржена ухвала в цій частині, як повідомив боржник у судовому засіданні, виконана, вона теж залишається апеляційним судом без змін.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України колегією залишається без задоволення, а ухвала господарського суду Херсонської області від 16.04.18 р. – без змін.

Відповідно до ст.129ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 342,343 ГПК України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.04.18 р. – без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.07.2018 о14.30

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Савицький Я.Ф.