Постанова № 75135137, 02.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/938/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Іванов І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль Ю.М., ухвалена 22.03.18 о 9-49 в приміщенні господарського суду Миколаївської області, м. Миколаїв, повний текст 22.03.18р.)

від 22 березня 2018 року про розгляд скарги на дії ДВС

у справі № 915/938/13

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ”

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський”

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_4В,, довіреність № б/н, дата видачі : 17.01.18;

Від відповідача - ОСОБА_5, довіреність № б/н, дата видачі : 26.03.18;

від відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.10.2014 року позов ОСОБА_2 акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Миколаївського центрального відділення ОСОБА_2 акціонерного товариства “Український інноваційний банк” про стягнення задоволено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Миколаївського центрального відділення ОСОБА_2 акціонерного товариства “Український інноваційний банк”: 16 664 903, 52 грн. заборгованості за кредитними договорами №12-041037 від 28.10.2004 року, №12-061008 від 28.10.2006 року, №12-080201 від 22.02.2008 року; 68 820, 00 грн. – витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду віл 31.03.2015 року апеляційну скаргу ТзОВ “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” залишено без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014 року у справі № 915/938/13 змінено.

Стягнуто з ТзОВ "Миколаївський бізнес центр "Олександрівський" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївського центрального відділення публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк":

а). за кредитним договором № 12-041037 від 28.10.2004 р.:

- проценти за користування кредитними коштами в сумі 72 790 грн.;

- пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 24 141 грн. 90 коп.;

- пеню за порушення строків погашення процентів в сумі 5 973 грн. 92 коп.

б). за кредитним договором № 12-061008 від 28.10.2006 р.:

- борг в сумі 7238000 грн.;

- проценти за користування кредитними коштами в сумі 1 923 565 грн. 90 коп.;

- пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 51.206 грн. 43 коп.;

- пеню за порушення строків погашення процентів в сумі 137.681 грн. 84 коп.

в). за кредитним договором № 12-080201 від 22.02.2008 р.

- борг в сумі 6 278 921 грн. 45 коп.;

- проценти за користування кредитними коштами в сумі 793 262 грн. 13 коп.;

- пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 102.207 грн. 36 коп.;

- пеню за порушення строків погашення процентів в сумі 37.152 грн. 59 коп.,

г). 68 820 грн. – понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

23.04.2015 року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року було видано відповідний наказ.

Наказ господарського суду Миколаївської області від 23.04.2015 року пред’явлено до виконання до органу ДВС.

На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження ПАТ “Український інноваційний банк” від 28.01.2016 року № 19 (том 8, арк. 202-203) старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50016987 від 04.02.2016 року по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 23.04.2015 року № 915/938/13. Надано боржнику семиденний термін на добровільне виконання рішення суду.

19.10.2017 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, розташованого за адресою: вул. Нікольська, будинки №№ 25/1, 25/3, м. Миколаїв, на підставі звітів з незалежної оцінки нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” від 21.09.2017, складених оцінювачем товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Українська експертна група”, про визнання цих звітів протиправними та про заборону органу державної виконавчої служби передавати на реалізацію майно ТОВ “МБЦ “Олександрівський” за ціною, визначеною спірними звітами з незалежної оцінки майна.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль Ю.М.) від 22 березня 2018 року у справі № 915/938/13 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6А щодо передачі у виконавчому провадженні ВП № 50016987 на реалізацію арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, розташованого за адресою: вул. Нікольська, будинки №№ 25/1, 25/3, м. Миколаїв, на підставі звітів з незалежної оцінки нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” від 21.09.2017, складених оцінювачем ТОВ “Українська експертна група”.

Заборонено відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 50016987 реалізацію арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, розташованого за адресою: вул. Нікольська, будинки №№ 25/1, 25/3, м. Миколаїв, на підставі звітів з незалежної оцінки нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” від 21.09.2017, складених оцінювачем ТОВ “Українська експертна група”.

У задоволенні решти скарги відмовлено.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що оцінка майна боржника за вказаними звітами викликає небезпідставні сумніви щодо правильності визначення оцінювачем вартості нежитлових приміщень бізнес-центру та нежитлового об’єкта ТОВ “МБЦ “Олександрівський” у визначених у висновках до звітів сумах.

Так, авторами у звітах зазначено, що лише проведено зовнішній огляд будівель, які підлягали оцінці, що є недоцільним визначення вартості об’єктів оцінки за витратним підходом, який, згідно Національного стандарту № 1, передбачає визначення фізичного зносу нерухомого майна. Разом з тим, технічний стан об’єктів оцінки визначено як “відмінний”, але у розділі звітів “9.2 Опис об’єкта оцінки” відсутні критерії віднесення оцінювачем технічного стану об’єктів оцінки як “відмінний”.

Суб’єктивний підхід оцінювача щодо визначення технічного стану об’єктів оцінки як “відмінний” і застосування його при коригуванні вартості цих об’єктів, за відсутності відмови від застосування більш високого рівня технічного стану об’єкта, зокрема “євро”, свідчить про небезпідставність тверджень скаржника щодо заниження вартості об’єктів оцінки.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийнявши спірні звіти і висновки ТОВ “Українська експертна група” про оцінку нерухомого майна божника, та у подальшому передавши арештоване нерухоме майно ТОВ “МБЦ “Олександрівський” на реалізацію державному підприємству “Сетам” за визначеною у звітах та висновках вартістю, як початковою вартістю лотів № 265852 та 265864, Відділ ДВС діяв з порушенням вимог законодавства про виконавче провадження.

За таких обставин, місцевий господарський суд визнав обґрунтованою скаргу ТОВ “МБЦ “Олександрівський” в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6А щодо передачі у виконавчому провадженні ВП № 50016987 на реалізацію арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” на підставі звітів з незалежної оцінки, складених оцінювачем ТОВ “Українська експертна група”, та в частині заборонити Відділу ДВС реалізацію цього майна на підставі зазначеної оцінки.

Судом відмовлено в частині вимог скарги про визнання протиправними звітів з незалежної оцінки майна боржника, складених оцінювачем ТОВ “Українська експертна група”, так як такі вимоги виходять за межі розгляду господарськими судами скарг на дії органів виконавчої служби при виконанні рішень суду.

Не погодившись з винесеною ухвалою, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, справу розглянути за участю представника ОСОБА_1 ДВС МЮУ.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ДВС МУЮ зазначає, що старшим державним виконавцем Відділу Кошкер І. А. доручено Центральному відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_7 територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснити певний перелік процесуальних дій, у тому числі: описати та накласти арешт на житлові приміщення бізнес-центру, об'єкту житлової нерухомості, загальною площею 964,4кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Нікольська, 25/3 у м. Миколаєві та на нежитловий об'єкт, загальною площею 4132,4кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Нікольська, 25/1 у м. Миколаєві.

На виконання вказаного доручення, старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_7 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_8 описано та арештовано майно боржника, а саме: нежитловий об'єкт, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 4132,4кв.м., який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1 та нежитлові приміщення бізнес-центру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 964,4кв.м., які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/3, про що винесено відповідні постанови від 04.11.2016р..

З метою визначення оцінки описаного та арештованого майна ТОВ «МБЦ «Олександрівський», старшим державним виконавцем Відділу Кошкер І. А., керуючись ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», 26.04.2017 винесено постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Суб'єктом оціночної діяльності призначено ТОВ «Українську експертну групу» в особі ОСОБА_9.

27.09.2017 до Міністерства юстиції України надійшли звіти з незалежної оцінки майна ТОВ «МБЦ «Олександрівський», згідно яких вартість описаного й арештованого майна станом на 21.09.2017 склала: ринкова вартість нежитлового об'єкту, загальною площею 4132,40кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1 - 32653601,00 грн та нежитлових приміщень бізнес-центру, загальною площею 964,40кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/3 - 6700336,00грн. Згідно резолюції керівника Відділу від 02.10.2017 «до відома та відповідних дій» в подальшому передано старшому державному виконавцю Відділу Кошкер І. А..

Після отримання висновків про вартість описаного й арештованого майна ТОВ «МБЦ «Олександрівський», старшим державним виконавцем Відділу Кошкер І. А. 04.10.2017 направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення щодо вартості майна у відповідності до вимог ст.57 Закону «Про виконавче провадження».

За переконанням скаржника ОСОБА_1 ДВС МУЮ, старшим державним виконавцем Відділу Кошкер І. А., під час здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого документа проведено виконавчі дії на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом.

Також, апелянт зауважує, що за умовами ч. 5 ст. 57 Закону, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку.

Оскільки, вартість майна визначалася не державним виконавцем Відділу, а безпосередньо суб'єктом оціночної діяльності, можна дійти висновку, що скаржником фактично оскаржується та визнаються неправомірними дії не державного виконавця, а звіти з незалежної оцінки майна ТОВ «МБЦ «Олександрівський», складені ТОВ «Українська експертна група».

Крім того, скаржником не доведено, яку саме норму законодавства порушив державний виконавець при направленні листа, яким сторони виконавчого провадження поінформовано про ринкову вартість описаного та арештованого майна.

Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував заперечення відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тому висновки не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині її задоволення.

Також з винесеною ухвалою не погодився позивач - Публічне акціонерне товариство “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ”, який звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2018 року у справі №915/938/13 та ухвалити нову, якою відмовити повністю ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес центр «Олександрівський» у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по визначенню вартості майна відповідно до звітів з незалежної оцінки майна від 21.09.2017 року.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що незрозумілим є висновок суду про застосування витратного підходу, а саме судом першої інстанції встановлено, що «для оцінки майна застосовано порівняльний та дохідний підхід, а від застосування витратного підходу оцінювач відмовився».

При цьому, суд першої інстанції задовольняючи скаргу боржника обґрунтовував це наступним: «Так, авторами у звітах зазначено, що лише проведено зовнішній огляд будівель, які підлягали оцінці, що є недоцільним визначення вартості об'єктів оцінки за витратним підходом, який, згідно Національного стандарту № 1, передбачає визначення фізичного зносу нерухомого майна. Разом з тим, технічний стан об'єктів оцінки визначено як відмінний, але у розділі звітів 9.2 Опис об'єкта оцінки відсутні критерії віднесення оцінювачем технічного стану об'єктів оцінки як «відмінний», що є протирічливим, на думку скаржника.

Також скаржник вважає, що судом не зазначено якою нормою керувався суд першої інстанції, поставивши під сумнів визначення оцінювачем технічного стану об’єктів оцінки як відмінний, та які норми порушено оцінювачем при підготовці звітів.

Апелянт наголошує, що висновок суду про те, що оцінювач проводив лише зовнішній огляд будівель не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Українська експертна група» надавало суду першої інстанції письмові пояснення від 20.02.2018 вих. №1388, з яких вбачається, що оцінка нерухомого майна: нежитловий об'єкт, загальною площею 4132,40 кв.м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. №25/1 та нежитлові приміщення бізнес-центру, загальною площею 964,40 кв.м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. №25/3, була проведена у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства, чого не було враховано судом першої інстанції.

При цьому, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача про те, що згідно звітів з незалежної оцінки майна вартість майна Боржника, зокрема:

- Нежитловий об'єкт загальною площею 4132,4 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1 було оцінено у 32 653 601,00 гри., тобто в 7901,85 грн. за кв.м.;

- Нежитловий об'єкт загальною площею 964.40 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/3 було оцінено у 6 700 336.00 грн.. тобто в 6947,67 грн. за кв.м.;

Крім того, апелянт звертає увагу на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, які полягають у наданні суддею вказівок та роз'яснень представникам ТОВ «МБЦ «Олександрівський» на недоліки клопотання та оголошення перерви для усунення цих недоліків.

Так, апелянт наголошує, що ним під час розгляду цієї справи №915/938/13 у зв'язку з упередженістю та необ'єктивністю судді Коваль Ю.М. заявлялись відводи, в задоволені яких було незаконно відмовлено. Крім того, апелянт наголошує на порушенні судом строків розгляду скарги боржника.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ” на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2018 року у справі № 915/938/13.

В судове засідання 02.07.18 року не з’явився представник ДВС, хоча повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи належним чином. Оскільки ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі ДВС.

Відповідно до вимог ст.ст.240, 283 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновків про обґрунтованість доводів апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.10.2014 року позов задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Миколаївського центрального відділення ОСОБА_2 акціонерного товариства “Український інноваційний банк”: 16 664 903, 52 грн. заборгованості за кредитними договорами №12-041037 від 28.10.2004 року, №12-061008 від 28.10.2006 року, №12-080201 від 22.02.2008 року; 68 820, 00 грн. – витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду віл 31.03.2015 року апеляційну скаргу ТзОВ “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” залишено без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014 року у справі № 915/938/13 змінено.

Стягнуто з ТзОВ "Миколаївський бізнес центр "Олександрівський" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївського центрального відділення публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк":

а). за кредитним договором № 12-041037 від 28.10.2004 р.:

- проценти за користування кредитними коштами в сумі 72 790 грн.;

- пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 24 141 грн. 90 коп.;

- пеню за порушення строків погашення процентів в сумі 5 973 грн. 92 коп.

б). за кредитним договором № 12-061008 від 28.10.2006 р.:

- борг в сумі 7238000 грн.;

- проценти за користування кредитними коштами в сумі 1 923 565 грн. 90 коп.;

- пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 51.206 грн. 43 коп.;

- пеню за порушення строків погашення процентів в сумі 137.681 грн. 84 коп.

в). за кредитним договором № 12-080201 від 22.02.2008 р.

- борг в сумі 6 278 921 грн. 45 коп.;

- проценти за користування кредитними коштами в сумі 793 262 грн. 13 коп.;

- пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 102.207 грн. 36 коп.;

- пеню за порушення строків погашення процентів в сумі 37.152 грн. 59 коп.,

г). 68 820 грн. – понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

23.04.2015 року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року було видано відповідний наказ, який було пред’явлено позивачем до виконання до органу ДВС 28.01.2016 року разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 04.02.2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50016987 по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 23.04.2015 року № 915/938/13.

Надано боржнику семиденний термін на добровільне виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 04.02.16 накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 16 733 723,52 грн.

Постановою відділу ДВС замінено назву стягувача – ОСОБА_2 акціонерного товариства «Український ОСОБА_10» на Публічне акціонерне товариство «Укрінком».

Постановами відділу ДВС від 04.11.2016 описано, накладено арешт і встановлено повну заборону відчуження майна боржника. (а.с.181 т.1)

Постановами відділу ДВС (державного виконавця Кошкера І.А.) від 26.04.2017 року та від 13.04.2017 року для визначення вартості вищевказаного описаного та арештованого майна боржника призначено суб’єкта оціночної діяльності у ВП № 50016987 - суб’єкта господарювання ТОВ “Українська експертна група” який має сертифікат, виданий 17.06.2016 № 449/16 Фондом Державного майна України. у порядку ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”,

ТОВ “Українська експертна група” складено та за супровідним листом від 26.09.2017 № 1199 направлено Відділу ДВС звіти від 21.09.2017 №№ 17142, 17234 з незалежної оцінки нерухомого майна боржника та відповідні висновки про вартість цього майна.

У відповідності до цих документів, вартість нежитлових приміщень бізнес-центру складає 6 700 336 грн., а вартість нежитлового об’єкта – 32 653 601 грн.

Вказані документи Відділом ДВС отримано 27.09.2017, що підтверджується відповідною позначкою ОСОБА_1 комунікації, документообігу та контролю Відділу ДВС на згаданому вище супровідному листі від 26.09.2017 № 1199, та направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення від 04.10.2017 № 20-1.51881945звп/17 щодо вартості майна боржника.

Повідомлення, за твердженнями ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, ним отримано 13.10.2017р..

Судом встановлено, що з вищевказаних звітів з незалежної оцінки нерухомого майна боржника, вбачається наступне :

1) спірні звіти складено оцінювачем ОСОБА_11 і затверджені керівником ТОВ “Українська експертна група”;

2) оцінювачем ОСОБА_11 при проведенні оцінки нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” проведено зовнішній огляд будівель, а опис об’єктів оцінки зроблено на підставі правовстановлюючих документів, технічної документації та інформації, доступної з бази даних Інтернет ресурсів, і наданої замовником оцінки – Відділом ДВС;

3) для оцінки майна застосовано порівняльний та дохідний підхід, а від застосування витратного підходу оцінювач відмовився;

4) оцінювачем визначено технічний стан об’єктів оцінювання як “відмінний” (згідно розділу звітів “Визначення величини виправлень (коригувань)”, найбільша вартість відповідає об’єктам нежитлової нерухомості зі станом “євро”, наступним перераховується стан “відмінно”, потім добрий “гарне”, далі “задовільне” і “під ремонт”), і цей показник ураховано оцінювачем при внесені в ціни об’єктів оцінки боржника коригувань. Відповідно до ст. 121-2 ГПК України в редакції станом на дату подання скарги боржника, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

19.10.2017 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, розташованого за адресою: вул. Нікольська, будинки №№ 25/1, 25/3, м. Миколаїв, на підставі звітів з незалежної оцінки нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” від 21.09.2017, складених оцінювачем товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Українська експертна група”, про визнання цих звітів протиправними та про заборону органу державної виконавчої служби передавати на реалізацію майно ТОВ “МБЦ “Олександрівський” за ціною, визначеною спірними звітами з незалежної оцінки майна.

Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем Відділу ДВС визначено вартість арештованого нерухомого майна боржника на підставі звіту оцінювача ОСОБА_11, працівника ТОВ “Українська експертна група”, якому постановою державного виконавця визначено суб’єктом оціночної діяльності у виконавчому проваджені № 50016987 з виконання рішення суду в даній справі.

За твердженнями ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, оцінювачем ОСОБА_11, усупереч п.п. 50, 51 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), здійснено оцінку нерухомого майна боржника: нежитлових приміщень бізнес-центру, загальною площею 964,4 м2 та нежитлового об’єкту, загальною площею 4132,4 м2, розташованих за адресами: вул. Нікольська, 25/3, 25/1, м. Миколаїв, – без ознайомлення з об’єктами оцінки шляхом їх огляду, а тому вартість цього нерухомого майна оцінювачем занижена, і не може бути застосована при передачі спірного нерухомого майна на реалізацію.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону визначено, що держаний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Відповідно до ст.57 ЗУ “Про виконавче провадження” в редакції станом на 21.09.2017 року, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Таким чином, оскільки оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця в розумінні того, що останній лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, судова колегія зазначає, що сторона виконавчого провадження має право на оскарження відповідної дії.

Судова колегія зазначає, що визначення вартості, оцінка майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна.

Тому учасник виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України.

Така позиція наведена у пункті 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Саме з наведених підстав спростовуються доводи ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що скаржником фактично оскаржується та визнаються неправомірними дії не державного виконавця, а звіти з незалежної оцінки майна ТОВ «МБЦ «Олександрівський», складені ТОВ «Українська експертна група».

Судова колегія зазначає, що порядок оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника передбачений чинним законодавством.

По суті скарги судова колегія зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому ОСОБА_12, використовуються в інших національних стандартах.

ОСОБА_12 (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства та матеріалів справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, якими визнано обґрунтованими доводи скаржника ТОВ “МБЦ “Олександрівський” про те, що авторами у звітах зазначено, що лише проведено зовнішній огляд будівель, які підлягали оцінці, (без ознайомлення з об’єктами оцінки шляхом їх огляду), що є недоцільним при визначенні вартості об’єктів оцінки за витратним підходом, який, згідно Національного стандарту № 1, передбачає визначення фізичного зносу нерухомого майна.

Згідно письмових пояснень ТОВ «Українська експертна група» від 20.02.2018 вих. №1388 за підписом генерального директора, вбачається, що оцінка нерухомого майна: нежитловий об'єкт, загальною площею 4132,40 кв.м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. №25/1 та нежитлові приміщення бізнес-центру, загальною площею 964,40 кв.м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. №25/3, була проведена у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства.

Також в поясненнях зазначено, що у звітах з незалежної оцінки майна за вих. №17243 та №17142 від 21.09.2017 у розділі 2 на 5 аркуші у останньому абзаці та у розділі 13 було допущено описку, а саме помилково вказане слово «зовнішній», яке є зайвим у відповідних реченнях (т.3 а.с. 222-223).

Тобто, оцінювач підтвердив, що оцінка майна боржника була здійснена з ознайомленням з об'єктом оцінки, однак зазначеним поясненням не було надано оцінки судом першої інстанції.

Боржник також доводить, що фото, долучені до звітів, не відповідають порі року, що додатково свідчить про те, що оцінювач не проводив ознайомлення з об’єктом шляхом доступу до нього, а використав надані йому фото.

Судова колегія зазначає, що боржником не обґрунтовано та не надано належних та допустимих доказів, яким чином відсутність оцінювача всередині приміщень на дату огляду безпосередньо вплинула на результати оцінки, зокрема, заниження вартості оцінки, та в чому саме полягає протиправність дій державного виконавця, чому саме державний виконавець повинен був здійснювати такі дії, оскільки Оцінювач не ставив перед державним виконавцем такої вимоги..

Враховуючи те, що оцінювач не висував додаткових вимог до державного виконавця, не повідомив державному виконавцю про неможливість виконання робіт по оцінці майна, судова колегія доходить висновку, що для оцінювача виявився достатнім обсяг отриманих вихідних даних та результатів огляду майна для проведення відповідної оцінки.

Судова колегія зауважує, що норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не містять ні обов’язку державного виконавця проводити перевірку дотримання Оцінювачем, при проведенні оціночних процедур вимог вищезазначених Законів та Нацстандартів та не встановлюють відповідальність саме державного виконавця за їх недотримання Оцінювачем, оскільки державний виконавець не наділений професійними знаннями для таких дій.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Судова колегія зазначає, що у разі незгоди з вартістю майна, яку було встановлено в звітах з незалежної оцінки майна за вих. №17243 та №17142 від 21.09.2017, боржник ТОВ “МБЦ “Олександрівський” мав право наполягати на рецензуванні звітів для належного підтвердження тверджень про недостовірність звітів, однак доказів рецензування оскаржуваних звітів матеріали справи не містять, чого також не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.

Боржник не надав ані рецензії на звіт про оцінку майна, ані будь-яких інших доказів використання оцінювачем явно неправдивих вихідних даних для надання необ'єктивного висновку про вартість майна.

Щодо тверджень боржника про те, що оцінювачем для оцінки майна застосовано порівняльний та дохідний підхід, а від застосування витратного підходу оцінювач відмовився, судова колегія зазначає, що на законодавчому рівні не визначено обов'язку оцінювача проводити оцінку із застосуванням усіх методичних підходів одночасно.

Пунктом 36 Національного стандарту №1 передбачено, що оцінювач, як правило, застосовує кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеній меті.

Оскаржуваними звітами визначалась саме ринкова вартість об'єкта оцінки з метою продажу за допомогою дохідного та порівняльного методичних підходів.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, оспорені звіти про незалежну оцінку виконані 21.09.2017 року, отримані відділом ДВС згідно пояснень ОСОБА_1 ДВС 27.09.17 року (т.1 а.с.189).

Сторонам виконавчого провадження звіти направлені лише 04.10.17р. (т.1 а.с.18), отримані боржником 13.10.17 року, як вбачається зі скарги ТОВ “МБЦ “Олександрівський”.

Тобто, звіти про оцінку майна в порушення норми ст.57 Закону, направлені сторонам з порушенням строків.

Однак, обставини справи у сукупності свідчать про те, що порушення строків направлення державним виконавцем звітів сторонам не має вирішального та актуального значення по справі, виходячи з наступного.

Отримавши звіти з затримкою строків, боржник мав право звернутись до державного виконавця з вимогою про відкладення виконавчих дій, рецензування зазначених звітів, однак цього не було здійснено.

Крім цього, судова колегія вважає, що дані порушення не призвели до негативних наслідків відносно боржника та порушення його прав, так як порушення строку відправлення звітів впливає лише на строк виконання боржником рішення суду.

Таким чином, судова колегія не вбачає порушень при складанні звітів по оцінці майна, які могли б вплинути на вартість об’єктів, що підлягають продажу, а також не вбачає суттєвих порушень у діях державного виконавця щодо визначення вартості нерухомого майна згідно приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про незаконність дій державного виконавця в цій частині.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки скарга на дії ДВС містила вимогу про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна на підставі звітів з незалежної оцінки.

Однак, оскаржуваною ухвалою суду визнано неправомірними дії старшого державного виконавця щодо передачі у виконавчому провадженні ВП № 50016987 на реалізацію арештованого нерухомого майна на підставі звітів з незалежної оцінки, незважаючи на те, що такої вимоги заявлено не було.

Отже, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, змінивши формулювання прохальної частини скарги та задовольнивши вимогу, якої заявлено не було.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про визнання звітів про оцінку майна протиправними, оскільки така вимога не відповідає способам захисту порушеного права, встановленого у ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України.

Що стосується вимоги скаржника ТОВ “МБЦ “Олександрівський” про заборону органу державної виконавчої служби передавати на реалізацію майно ТОВ “МБЦ “Олександрівський” за ціною, визначеною спірними звітами з незалежної оцінки майна, судова колегія зазначає, що ця вимога є похідною від основної вимоги про оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський”.

До того ж, матеріали оскарження ухвали не містять доказів про передачу державним виконавцем майна на реалізацію, заборони якої вимагає скаржник.

Отже, оскільки підстав для задоволення основної вимоги про визнання дій протиправними судовою колегією не встановлено, відповідно, відсутні підстави для заборони реалізації майна.

Судова колегія зауважує, що тривалий час, а саме з 2015 року, рішення суду про стягнення заборгованості по даній справі не виконується, що є неприпустимим.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Судова колегія звертає увагу, що статтею ст.382 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Досліджуючи доводи апелянта ПАТ “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ” про безпідставну відмову у відводі судді Коваль Ю.М., судова колегія доходить наступних висновків.

Пунктом 2 ч.3 ст.277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

11.12.2017 року в судовому засіданні представником ПАТ “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ” заявлений відвід судді Коваль Ю.М.

Відвід мотивований порушенням принципу рівності та змагальності сторін суддею Коваль Ю.М. в судовому засіданні 01.11.2017 року, надавши час для пояснень відповідачу, та обмеживши у праві надати свої пояснення представника позивача.

З протоколу судового засіданні від 01.11.2017 року вбачається, що суддя розглядав можливість залучення до матеріалів справи відзиву на скаргу від позивача, та клопотання ДВС про відкладення розгляду справи. До розгляду скарги по суті суд не переходив.

12.01.18 року позивач вдруге звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою про відвід судді Коваль Ю.М.

Відвід мотивований порушенням суддею 10тиденного строку розгляду скарги на дії державного виконавця, а також наданням переваги відповідачу, що полягало у роз’ясненні недоліків клопотання про виклик фахівця - оцінювача, звіти якого скаржник просить визнати протиправними, та строку на усунення недоліків клопотання, що свідчить про фактичне задоволення зазначеного клопотання понад строк, установлений процесуальним законодавством для розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби.

21.02.2018 року позивачем заявлено відвід судді Коваль Ю.М., мотивований сприянням судді ухиленню боржника від виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія не вбачає в наведених діях ознак упередженості судді, оскільки вважає, що надаючи строк для усунення недоліків клопотання про виклик фахівця, суд виходив з необхідності створення сторонам умов, передбачених ч. 3 ст. 198 ГПК України, згідно якої головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов’язків.

Судова колегія, перевіривши мотиви заявленого судді Коваль Ю.М. відводу, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки доводи заявника не свідчать про упередженість судді .

Дослідивши матеріали справи у сукупності та зміст ухвал суду господарського суду Миколаївської області від 11.12.17, 16.01.18, 23.02.18 року про відмову у задоволенні відводу судді Коваль Ю.М в ході апеляційного перегляду, судова колегія не знайшла законних підстав для визнання обґрунтованими підстав, викладених заявником, для відводу судді Коваль Ю.М..

Однак, зважаючи на складні обставини справи у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що упередженість головуючого судді у вирішенні спору, на що посилається заявник, відсутня, відповідно – підстави для скасування ухвали суду першої інстанції через порушення норм процесуального права з цих підстав відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2018 року у справі № 915/938/13, з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні скарги боржника, оскільки ним не доведено порушення державним виконавцем чи оцінювачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 та Національного стандарту №2, під час проведення оцінки майна.

Керуючись статтями 270, п.2 ч.1 ст. 275, 282-284 , 339 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ” задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2018 року у справі № 915/938/13 скасувати.

Відмовити повністю у задоволенні скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бізнес центр “Олександрівський” на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський”, розташованого за адресою: вул. Нікольська, будинки №№ 25/1, 25/3, м. Миколаїв, на підставі звітів з незалежної оцінки нерухомого майна ТОВ “МБЦ “Олександрівський” від 21.09.2017, складених оцінювачем товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Українська експертна група”, про визнання цих звітів протиправними та про заборону органу державної виконавчої служби передавати на реалізацію майно ТОВ “МБЦ “Олександрівський” за ціною, визначеною спірними звітами з незалежної оцінки майна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 05.07.2018 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Г.І. Діброва