Рішення № 75134250, 19.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2018Справа № 910/914/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Гуменюк Т.М. (представник за довіреністю)

від відповідача Семененко Є.М. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 19 червня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників сторін, що повне рішення буде складено 06.07.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

29 січня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 201/1/17 від 26.01.2018р. до Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" (відповідач) про стягнення 484 802,90 грн. з них: штраф - 107 517,48 грн. (сто сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 48 копійок), неустойка - 61 829,38 грн. (шістдесят одну тисячу вісімсот двадцять дев'ять гривень 38 копійок) та суму попередньої оплати - 315 456,04 грн. (триста п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 04 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як підрядник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином в частині повернення суми попередньої оплати та нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року (суддя Котков О.В.) у справі № 910/914/18 позовну заяву № 201/1/17 від 26.01.2018р. Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Публічному акціонерному товариству "Київенерго" строк до 15.02.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

08 лютого 2018 року через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла заява № 201/1/36 від 07.02.2018 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/914/18; ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.03.2018 року.

26 лютого 2018 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява № 201/1/57 від 26.02.2018р. "Про забезпечення позову" в якій останній просить суд:

- застосувати заходи з забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Дочірньому підприємству "Енергоремонт" Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" (адреса: провулок Електриків, 15, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 32073085) в межах суми 485 119,14 грн. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч сто дев'ятнадцять грн. 14 коп.), які обліковуються на поточному рахунку: № 26008300859495 в AT Ощадбанк, МФО 322669 та № 26006056215363 в СТОЛИЧНА ФІЛІЯ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 380269 або на будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали про забезпечення позову;

- застосувати заходи з забезпечення позову у вигляді заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо припинення Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт";

- застосувати заходи з забезпечення позову у вигляді зобов'язання суб'єкту державної реєстрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про заборону вчинення реєстраційних дій щодо припинення Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 року відмовлено в задоволенні заяви № 201/1/57 від 26.02.2018р. "Про забезпечення позову" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" по справі № 910/914/18.

06.03.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 42АУ/201/728 від 06.03.2018 року «Про зменшення розміру позовних вимог», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штраф - 107 517,48 грн. (сто сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 48 копійок), неустойка - 61 829,38 грн. (шістдесят одну тисячу вісімсот двадцять дев'ять гривень 38 копійок). Крім того, у п.п. 4, 5 прохальної частини поданої заяви позивач просить повернути надлишково сплачений судовий збір та вирішити питання про розподіл судових витрат. Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

В підготовчому засіданні 06.03.2018 року судом оголошувалася перерва до 29.03.2018 року.

29.03.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 28.03.2018 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що протоколом № 37/2017 від 19.12.2017 року засідання Наглядової ради ПАТ «Київенергоремонт» серед іншого було прийнято рішення про припинення ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» шляхом його ліквідації. Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.12.2017 року - ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» перебуває в стані припинення. Відповідач вважає, що Позивачем обрано спосіб захисту порушених прав який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже обраний суперечить ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами було погоджено строк виконання робіт за договором до 27.12.2017 року, що підтверджується повідомленням від 04.10.2017 року № 09/1115.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 29.03.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/914/18 до судового розгляду по суті на 26.04.2018 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

24.04.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить суду відмовити в задоволені позову повністю, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушених прав, вимоги позивача підлягають розгляду виключно в межах ліквідаційної процедури, втім матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог.

В судових засіданнях 26.04.2018 року, 22.05.2018 року та 01.06.2018 року судом оголошувалася перерва.

18.06.2018 року через канцелярію суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, яке обгрунтоване тим, що у зв'язку зі звільненням за скороченням персоналу з ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» не отримала повного розрахунку із заробітної плати, оскільки ПАТ «Київенерго», як єдиний основний дебітор ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» не проводить погашення існуючої в нього перед останнім заборгованості. Ухвалення рішення у справі з урахуванням вимоги про стягнення грошових коштів, а не про можливе включення вимог ПАТ «Київенерго» до проміжного ліквідаційного балансу ДП «Енергоремонт» позбавить можливості отримати заробітну плату з коштів, що повинні надходити в рахунок погашення дебіторської заборгованості і які повинні бути спрямовані підприємством, що ліквідується, в порядку черговості - на погашення боргів із заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

За змістом ч.ч. 3, 4 Господарського процесуального кодексу України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

За приписами ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Частиною 3 ст. 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане ОСОБА_3 клопотання про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_3 щодо однієї з сторін. При цьому, чинним законодавством визначено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів платоспроможної юридичної особи у разі ліквідації.

В судовому засіданні 19.06.2018 року представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог та письмових пояснень до відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (надалі - позивач, замовник) та Дочірнім підприємством «Енергоремонт» Приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт» (надалі - відповідач, підрядник) було укладено договір на закупівлю робіт №168/23-17 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи, зазначені в пункті 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2. договору визначено найменування робіт: Роботи з виготовлення поверхонь нагріву до котла ПТВМ-50 для виконання робіт капітального ремонту котла ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний» (далі - обладнання) СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго». Код за державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010 від 01.01.2012) -25.21.13 - Частини котлів центрального опалення.

В п. 3.1. договору встановлено, що вартість робіт складає 1 279 970,01 грн., крім того, ПДВ 20% - 255 994,00 грн., що усього становить 1 535 964,01 грн. відповідно до договірної ціни та кошторисної документації до неї (додаток 1 до договору).

За умовами п. 4.1. договору оплата за договором здійснюється замовником шляхом попередньої оплати у розмірі 315 456,04 грн., у тому числі ПДВ 20% - 52 576,01 грн. Остаточна плата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами Акта КБ-2в та Довідки КБ-3.

Згідно з п. 4.2. договору, підрядник протягом 60 календарних днів з дня надходження коштів у якості попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з Актом КБ-2в, або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Відповідно до п. 6.1. договору, напівсекції конвективної частини обладнання виготовити та у повному обсязі доставити на територію РК «Відрадний» та передати замовнику до 03.07.2017 року.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного завершення (п. 10.1. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив попередню оплату у розмірі 315 456,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2116899258 від 21.06.2017 року (копія міститься в матеріалах справи), використання яких відповідач повинен був підтвердити протягом 60 календарних днів.

У зв'язку із здійсненою позивачем попередньою оплатою у розмірі 315 456,04 грн., позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 30.06.2017 року №029/23/3/12, від 14.07.2017 року №029/23/3/184, від 15.08.2017 року №029/23/3/4347, від 31.08.2017 року №029/23/3/4563, від 02.10.2017 року №029/23/3/5106 та від 11.10.2017 року № 029/23/3/5265 щодо уточнення термінів виконання робіт з виготовлення пакетів конвективної частини до котлів ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний» (копії містяться в матеріалах справи).

Втім, відповідач повідомляв про постійне перенесення термінів виготовлення пакетів частини до котла ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний», що підтверджується листами від 18.07.2017 року № 09/0740/1, від 04.09.2017 року № 09/0990 та від 04.10.2017 року № 09/1115 (копії містяться в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензією від 24.10.2017 року №029/23/3/5450 щодо виготовлення напівсекції конвективної частини до котла ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний» за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року протягом 2-х днів з моменту отримання даної претензії. Крім того, зазначеною претензією також було повідомлено відповідача, що у разі невиконання зобов'язань за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення штрафних санкцій у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, а за просточення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% ціни договору. Факт направлення претензії від 24.10.2017 року №029/23/3/5450 підтверджується фіскальним чеком № 5025 від 24.10.2017 року (копія міститься в матеріалах справи).

Однак, відповідач не підтвердив використання сплачених позивачем грошових коштів в сумі 315 456,04 грн., в якості попередньої оплати, згідно з Актом КБ-2в або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням до 21.08.2017 року, вказані обставини свідчать про порушення відповідачем умов договору на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так, в процесі розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 315 456,04 грн., з підстав того, що 20.02.2018 року між ПАТ «Київенерго» та ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» підписано Угоду № 54/23-18 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за умовами якої встановлено, що зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати суми попередньої оплати у розмірі 315 456,04 грн., що сплачена платіжним дорученням від 21.06.2017 року № 2116899258 припинилося (копія міститься в матеріалах справи).

В ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування.

За приписами ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, зобов'язання ДП «Енергоремонт» ПрАТ «Київенергоремонт» перед ПАТ «Київенерго» з повернення попередньої оплати за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року у розмірі 315 456,04 грн. припинилося.

Проти заявлених позовних вимог відповідач заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що протоколом № 37/2017 від 19.12.2017 року засідання Наглядової ради ПАТ «Київенергоремонт» серед іншого було прийнято рішення про припинення ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» шляхом його ліквідації. Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.12.2017 року - ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» перебуває в стані припинення. Відповідач вважає, що позивачем обрано спосіб захисту порушених прав який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже обраний суперечить ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Відповідач вказує, що в порядку передбаченому чинним законодавством позивач не звертався до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами було погоджено строк виконання робіт за договором до 27.12.2017 року, що підтверджується повідомленням від 04.10.2017 року № 09/1115.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні 01.06.2018 року повідомив суду, що звертався до відповідача з вимогою від 28.02.2018 року №21/2/994 про включення заборгованості до проміжного ліквідаційного балансу в сумі 2 600 999,40 грн., яка включає в себе вимоги, зокрема, щодо сплати заборгованості за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року у розмірі 315 456,04 грн.

В свою чергу відповідач листом № 07/0119/1 від 02.04.2018 року «Щодо розгляду вимоги-претензії від 28.02.2018 р. № 21/2/994» повідомив позивача, що заборгованість у розмірі 2 600 999,40 грн., зокрема, за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року у розмірі 315 456,04 грн., погашено повністю (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як вже було встановлено судом, 27.04.2017 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником було укладено договір на закупівлю робіт №168/23-17, відповідно до п. 1.1. якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи, зазначені в пункті 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконання умов п. 4.1. договору здійснив попередню оплату у розмірі 315 456,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2116899258 від 21.06.2017 року, використання яких відповідач за умовами п. 4.2. договору повинен був підтвердити протягом 60 календарних днів.

За умовами п. 6.1. договору відповідач повинен був напівсекції конвективної частини обладнання виготовити та у повному обсязі доставити на територію РК «Відрадний» та передати позивачу до 03.07.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 30.06.2017 року №029/23/3/12, від 14.07.2017 року №029/23/3/184, від 15.08.2017 року №029/23/3/4347, від 31.08.2017 року №029/23/3/4563, від 02.10.2017 року №029/23/3/5106 та від 11.10.2017 року № 029/23/3/5265 щодо уточнення термінів виконання робіт з виготовлення пакетів конвективної частини до котлів ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний», проте відповідач повідомляв про постійне перенесення термінів виготовлення пакетів частини до котла ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний», що підтверджується листами від 18.07.2017 року № 09/0740/1, від 04.09.2017 року № 09/0990 та від 04.10.2017 року № 09/1115 (копії містяться в матеріалах справи).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензією від 24.10.2017 року №029/23/3/5450 щодо виготовлення напівсекції конвективної частини до котла ПТВМ-50 №1 РК «Відрадний» за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року протягом 2-х днів з моменту отримання даної претензії, якою також було повідомлено відповідача, що у разі невиконання зобов'язань за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення штрафних санкцій у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Оскільки відповідач не підтвердив використання сплачених позивачем грошових коштів в сумі 315 456,04 грн., в якості попередньої оплати, згідно з Актом КБ-2в або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням до 21.08.2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

20.02.2018 року між ПАТ «Київенерго» та ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» підписано Угоду № 54/23-18 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за умовами якої зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати суми попередньої оплати за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року у розмірі 315 456,04 грн., що сплачена платіжним дорученням від 21.06.2017 року № 2116899258, припинилося.

Протоколом № 37/2017 від 19.12.2017 року засідання Наглядової ради ПАТ «Київенергоремонт» серед іншого було прийнято рішення про припинення ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» шляхом його ліквідації (копія міститься в матеріалах справи), затвердили ліквідатором ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» - ОСОБА_4, надано повноваження ліквідатору ОСОБА_4 виконувати всі необхідні дії щодо ліквідації підприємства відповідно до чинного законодавства, визначено, що з моменту призначення ліквідатора до нього переходять повноваження щодо управління підприємством, визначено, що ліквідатор з моменту його призначення є керівником ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» та уповноважений представляти його інтереси у правовідносинах з третіми особами.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.12.2017 року - ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» перебуває в стані припинення.

Положеннями ч 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

В ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За змістом ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Частинами 8, 9 ст. 111 Цивільного кодексу України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно з ч. 3. ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як встановлено в ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Тобто, чинним законодавством встановлено певний спосіб захисту порушених прав у випадку коли боржник знаходиться у стані припинення (ліквідації) шляхом звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами, за результатами яких, у разі їх задоволення, включаються до проміжного ліквідаційного балансу, а у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Так, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу - 107 517,48 грн. та неустойки - 61 829,38 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року - є неефективним способом захисту у розумінні наведених приписів та не призводить до відновлення прав позивача у обраний ним спосіб, оскільки ліквідатор виконує всі необхідні дії щодо ліквідації підприємства відповідно до чинного законодавства, зокрема, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, виконує дії із забезпечення задоволення вимог кредиторів під час здійснення ліквідації підприємства, виконує функції ліквідатора на період його ліквідації.

Крім того, позивач не надав суду доказів та не довів факт звернення з вимогами до ліквідаційної комісії (ліквідатора) ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» - ОСОБА_4 у встановлений ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України строк, факт повної або часткової відмови ліквідаційної комісії (ліквідатора) - ОСОБА_4 у їх визнанні.

При цьому, суд не приймає в якості належного доказу на підтвердження факту звернення до ліквідатора ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» - ОСОБА_4 копію наданого позивачем в судовому засіданні 01.06.2018 року копію листа № 07/0119/1 від 02.04.2018 року «Щодо розгляду вимоги-претензії від 28.02.2018 р. № 21/2/994» ліквідатора ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт» - ОСОБА_4, з огляду на те, що у даному листі мова йшла про включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості у загальному розмірі 2 600 999,40 грн., зокрема, за договором на закупівлю робіт № 168/23-17 від 27.04.2017 року в сумі 315 456,04 грн., яку було погашено повністю, тоді як доказів звернення до ліквідаційної комісії (ліквідатора) з кредиторськими вимогами на суму 107 517,48 грн. (штраф) та 61 829,38 грн. (неустойка) матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд відзначає наступне.

Так, у п.п. 4, 5 прохальної частини заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить повернути надлишково сплачений судовий збір та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За змістом п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За подання позовної заяви з ціною позову у розмірі 169 346,86 грн. (штраф - 107 517,48 грн. + неустойка - 61 829,38 грн.) позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2540,20 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7276,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2117067182 від 19.01.2018 року на суму 7276,79 грн.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 4736,59 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2540,20 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (ідентифікаційний код 00151505, адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Платник: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк платника: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 4736,59 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень 59 копійок), перерахований платіжним дорученням № 2117067182 від 19.01.2018 року (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.07.2018р.

Суддя О.В. Котков