Рішення № 75134249, 15.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2018Справа № 910/2171/18

За позовомОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»про стягнення 334240,33 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників судового процесу:

від позивача:ОСОБА_1, паспорт громадянина України НОМЕР_2, виданий Солом'янським РУГУ МВС України в м. Києві 12.06.2007; від відповідача:Мануілова Я.І., довіреність № 10-531 від 23.08.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» 294360,31 грн, з яких: заборгованість по виплаті дивідендів за акціями за 2011, 2012, 2013 роки в сумі 134431,20 грн, пеня у розмірі 137830,32 грн, 3 % річних у розмірі 12098,79 грн, моральна шкода у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної виплати дивідендів позивачу як акціонеру товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2171/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.04.2018.

У підготовчому засіданні 18.04.2018 було оголошено перерву до 08.05.2018.

23.04.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду. Згідно з даною заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті дивідендів за акціями за 2011, 2012, 2013 роки в сумі 153284,30 грн; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з 10.04.2015 по 21.02.2018 в сумі 157160,47 грн; 3 % річних за 2011, 2012, 2013 роки в сумі 13795,56 грн; моральну шкоду в сумі 10000,00 грн та судовий збір у розмірі 5013,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 08.05.2018 оголошено перерву до 30.05.2018.

Судове засідання, призначене на 30.05.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.06.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2018 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2018 проти позову заперечив повністю.

У судовому засіданні 18.06.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (затверджений Протоколом № 21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».

Відповідно до п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Згідно з п. 6.18 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з кількістю простих іменних акцій 2340 одиниць, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 15.02.2018 (станом на 20.10.2014), копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Про вказані обставини (що позивач був власником цінних паперів у кількості 2340 одиниць станом на 20.10.2014) також вказано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У ст. 116 Цивільного кодексу України закріплено право учасника господарського товариства брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину - дивіденди.

Дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Судом встановлено, що 10.10.2014 були проведені позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», які оформлені Протоколом № 22 від 10.10.2014 (копія долучена відповідачем та позивачем до позовної заяви), на яких, зокрема, було вирішено: - затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у сумі 2181892000,00 грн: 2181612957,30 грн, що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Виплату дивідендів акціонеру товариству - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України; перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»; затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у сумі 1428110724,00 грн: 1427836668,30 грн, що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Виплату дивідендів акціонеру товариству - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України; перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»; - затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2013 рік у сумі 189886355,00 грн: 189799785,00 грн, що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Виплату дивідендів акціонеру товариству - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України; перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 6.20 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом.

Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Згідно з п. 6.22 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4 визначено, що статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів АТ у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту АТ у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим частини другої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів за простими акціями у АТ виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у менший строк, визначений загальними зборами.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту перебування ОСОБА_1 у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за 2011 - 2013 роки та зазначає, що ним було здійснено нарахування відповідачу доходу у вигляді дивідендів за 2011 рік у сумі 88019,22 грн, за 2012 рік у сумі 57607,41 грн, за 2013 рік у сумі 7657,65 грн.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України ним було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5 %, у розмірі 4706,91 грн (за 2011 рік), 3080,61 грн (за 2012 рік), 409,50 грн (за 2013 рік), а також військовий збір, що становить 1,5 %, у сумі 1412,07 грн (за 2011 рік), 924,18 грн (за 2012 рік), 122,85 грн (за 2013 рік), на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень та витягів з протоколів податкового розрахунку.

Таким чином, як зазначає відповідач, обґрунтованим розміром дивідендів, що підлягають виплаті позивачу, нарахованих за 2011 рік є 88019,22 грн, за 2012 рік - 57607,41 грн, за 2013 рік - 7657,65 грн, що разом становить 153284,28 грн.

Так, відповідно до п. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2 Податкового кодексу України ставка податку у розмірі 5 відсотків встановлюється для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Згідно з п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 16-1 розділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано здійснено утримання 5 % податку з доходу фізичних осіб та 1,5 % військового збору, розрахованого щодо загальної суми дивідендів, нарахованих акціонеру Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - ОСОБА_1 за 2011-2013 роки.

Відповідно, розмір дивідендів за 2011 рік у сумі 94138,20 грн. повинен бути зменшений на ставку податку з доходів фізичних осіб (5 % - 4706,91 грн) та ставку військового збору (1,5 % - 1412,07 грн) та становить 88019,22 грн; розмір дивідендів за 2012 рік у сумі 61612,20 грн повинен бути зменшений на ставку податку з доходів фізичних осіб (5 % - 3080,61 грн) та ставку військового збору (1,5 % - 924,18 грн) та становить 57607,41 грн; розмір дивідендів за 2013 рік у сумі 8190,00 грн повинен бути зменшений на ставку податку з доходів фізичних осіб (5 % - 409,50 грн) та ставку військового збору (1,5 % - 122,85 грн) та становить 7657,65 грн.

Таким чином, загальний розмір дивідендів за 2011-2013 роки, який підлягає виплаті на користь позивача, становить 153284,28 грн.

Як встановлено судом, 23.04.2018 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач, відрахувавши від суми дивідендів 5 % податку з доходу фізичних осіб та 1,5 % військового збору) просив суд стягнути з відповідача дивіденди за 2011-2013 роки у розмірі 153284,30 грн. При цьому, позивач здійснив арифметичну помилку в розрахунку, яка становить 0,02 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Таким чином, з огляду на визначений у Протоколі № 22 від 10.10.2014 строк виплати Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» дивідендів за 2011 - 2013 роки - з 20.10.2014 по 10.04.2015, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу дивіденди за 2011 - 2013 року у загальному розмірі 153284,28 грн у строк до 10.04.2015 (включно).

Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи у суді відповідач не здійснив виплату позивачу дивідендів за 2011-2013 роки, що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2011 - 2013 роки. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонерну виникає під час реалізації акціонером наданого права.

Суд вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими, оскільки ні в ст. 117 Цивільного кодексу України, ні в ст. 11 Закону України «Про господарські товариства», ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства», Статуті ПАТ «Укрнафта» не закріплено такого обов'язку акціонера як звернення до товариства з вимогою про виплату йому дивідендів після прийняття зборами рішення про виплату цих дивідендів. Отже, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов'язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа (акціонер) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Така правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17 (в аналогічних правовідносинах).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у розмірі 153284,28 грн (розмір дивідендів за 2011-2013 роки) підтверджується наявними в матеріалах справи та відповідачем спростовані не були. Відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу дивідендів у розмірі 153284.28 грн (за 2011-2013 роки), у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивідендів у розмірі 153284,28 грн (в редакції заяви про збільшення позовних вимог в частині суми основного боргу) підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 13795,56 грн за період з 11.04.2015 по 21.02.2018 (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки позивач при розрахунку 3 % річних припустився помилки, то суд здійснив власний розрахунок даної вимоги, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 13203,45 грн за несвоєчасну виплату дивідендів акціонеру товариства.

Твердження відповідача про безпідставність нарахування 3% річних, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов'язанням, суд вважає необґрунтованими, оскільки грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

В силу положень ст. ст. 2, 25, 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ст. 167 Господарського України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у відповідача виникло зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов'язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням.

У п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4 також зазначено, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17 (в аналогічних правовідносинах).

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 10.04.2015 по 21.02.2018 в сумі 157160,47 грн. Дана вимога заявлена позивачем до стягнення на підставі ст. ст. 231, 343 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зобов'язання відповідача по виплаті дивідендів виникають з рішення вищого органу управління господарського товариства. Норми корпоративного законодавства обов'язок, базу нарахування та умови нарахування пені за несвоєчасну виплату дивідендів не встановлюють, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Отже, законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 цієї норми Цивільного кодексу України).

Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 10.04.2015 по 21.02.2018 в сумі 157160,47 грн.

Також ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн моральної шкоди, посилаючись на те, що через несвоєчасну виплату йому дивідендів ПАТ «Укрнафта» завдало великих збитків, оскільки сам позивач та його родина були поставлені в скрутне матеріальне становище.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 5 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Як було вказано ОСОБА_1, несплата дивідендів мала наслідком скрутне матеріальне становище його самого та його родини.

Проте позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому втрат немайнового характеру, душевних чи фізичних страждань, а також перебування його та його родини в скрутному матеріальному становищі, а також доказів наявності причинного зв'язку між понесеною ним шкодою і протиправним діянням відповідача, та вини останнього в її заподіянні.

Також Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив про те, що відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань допускається лише якщо такі наслідки передбачені законом або договором (п. 1.5).

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (03124, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 153284 (сто п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 28 коп, 3 % річних у розмірі 13203 (тринадцять тисяч двісті три) грн 45 коп та витрати на сплату судового збору в розмірі 2497 (дві тисячі чотириста дев'яносто сім) грн 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.07.2018

Суддя Ю.М. Смирнова