Постанова № 75132505, 25.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1694/17 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/783/6288/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

за участю: представник відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 вересня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2017 року ПАТ СК «Галицька» звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_5, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 нанесений збиток в сумі 49 490 грн., а також судові витрати по справі.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_2 є винуватцем ДТП, що мала місце 24.02.2016 року, у зв’язку з чим, ПАТ СК «Галицька» здійснила виплату страхового відшкодування відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за збиток, нанесений пошкодженому транспортному засобу в розмірі 49 490 грн. за пошкоджений в ДТП автомобіль, що належить третій особі. На підставі п.п. «а» п.38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ СК «Галицька» просила стягнути з ОСОБА_2 відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 49 490 грн..

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ СК «Галицька» у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 49 490 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ СК «Галицька» судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не досліджено докази у справі. Вважає, що суд неправомірно стягнув шкоду заподіяну внаслідок ДТП з відповідача в порядку регресу, оскільки шкоду третій особі ОСОБА_5 відшкодовано, що підтверджується розпискою від 01.03.2016 року складеною між ОСОБА_6 чоловіком ОСОБА_5 про отримання 4 400 (чотири тисячі чотириста) доларів США компенсації за пошкоджений автомобіль марки Renault модель Megane д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП від ОСОБА_7, який являється тестем ОСОБА_2, розписка написана в присутності свідка ОСОБА_8, та більше того ОСОБА_7 04.03.2016 року придбав вказаний автомобіль в ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу № 3670 та актом приймання-передачі, а також свідоцтвом про реєстрацію ТЗ від 04.03.2016 року. Також вказує, що позовні вимоги ПАТ СТ «Галицька» про відшкодування шкоди в порядку регресу та постановлення рішення від 13.09.2017 року є подвійним стягненням за одне і теж правопорушення, оскільки станом на 01.03.2016 року шкода за вчинене ОСОБА_2 правопорушення потерпілим вже відшкодована. Окрім того вважає, що позов ПАТ СК «Галицька» є безпідставним та неправомірним, оскільки позивач не мав права на відшкодування шкоди із відповідача в порядку регресу, оскільки страхувальником ОСОБА_5 09.03.2017 року після відшкодування усіх збитків відповідачем було подано заяву про страхове відшкодування, а відповідно до п. 2 Заяви про страхове відшкодування шкоди ОСОБА_5 повідомила неправдиву інформацію про відсутність здійснених взаєморозрахунків між страхувальником, відповідальність яких застрахована та потерпілих чим ввела в оману ПАТ СК «Галицька».

Просить рішення районного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу – відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на підтримання доводів скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2016 року, яка набрала законної сили, підтверджується факт скоєння відповідачем ДТП та його керування транспортним засобом в той момент в стані алкогольного сп’яніння, а відтак дані обставини мають преюдиціальне значення для вирішення справи та дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги до відповідача про відшкодування шкоди в поряду регресу.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

14 липня 2017 року між ПАТ СК «Галицька» та ОСОБА_2 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3562322.

24 лютого 2016 року по вул. Городоцькій, 190 у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_2 та третя особа – ОСОБА_5

Факт дорожньо-транспортної пригоди та винуватість у ній ОСОБА_2 стверджується, зокрема постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2016 року, згідно якої ОСОБА_2 24 лютого 2016 року о 11 год. 00 хв. на вул. Городоцькій, 190, керуючи автомобілем НОМЕР_2, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об’їзду перешкоди, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, який отримав інерційний рух і здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_9В, чим ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2016 року ОСОБА_2А, теж було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що стверджується висновком медичного огляду від 24 лютого 2016 року № 281, згідно якого встановлено перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння.

Дані постанови Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2016 року оскаржені не були та набрали законної сили, а відтак в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2А та учасник ДТП ОСОБА_5 звернулись до ПАТ СК «Галицька» з повідомленням про страховий випадок. Крім цього, ОСОБА_5 звернулася до позивача ПАТ СК «Галицька» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно звіту №04/04/16 про оцінку автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_5 від 13.04.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_5 складає 146 262,99 грн.

Відповідно розрахунку ПАТ СК «Галицька» сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті потерпілій стороні ОСОБА_5 в зв’язку з настанням страхового випадку по Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхового акта, становить 49 490 грн. Вказана була виплачена ОСОБА_5 згідно платіжного доручення № 4404 від 21.06.2016 року.

Згідно із вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, спеціальна норма по відношенню до загальної - ч. 2 ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961-IV від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Підпунктом а ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із постанов Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2016 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, в тому числі і за ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку ПрАТ СК «Галицька» мала право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі, що становить 49 490 грн. згідно платіжного доручення № 4404 від 21.06.2016 року, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги щодо безпідставності позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 в повному обсязі відшкодовано матеріальну шкоду, що підтверджується розпискою від 01.03.2016 року, а відтак задоволення позову ПрАТ СК «Галицька» про стягнення суми в порядку регресу призведе до подвійного стягнення є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з розписки від 01.03.2016 року ОСОБА_6 – чоловік ОСОБА_5 отримав частину компенсації за нанесені збитки у сумі 4 400 доларів США (що станом )за пошкоджену машину Renault «Megan»,2005 року випуску, д.р.з. ВС 7268 ЕІ від ОСОБА_7, який являється тестем винуватця ДТП.

Разом з тим, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 з 04.03.2016 року являється власником автомобіля марки Renault «Megan»,2005 року випуску, д.р.з. ВС 7268 ЕІ.

Відтак, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що розпискою від 01.03.2016 року ОСОБА_5 відшкодовано шкоду в повному обсязі, оскільки такі підтверджують факт виникнення між вказаними особами договірних відносин з приводу купівлі-продажу пошкодженого автомобіля.

Зважаючи на вказані обставини, колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів забезпеченим транспортним засобом, оскільки протилежне не встановлено законом або рішенням суду, тобто є особою, відповідальність якої застрахована, і до якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 вересня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.07.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_10