Постанова № 75131853, 18.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 756/10592/17 Головуючий у суді першої інстанції: Андрейчук Т.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3638/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Макаренко О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом Управління забезпечення Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

07 серпня 2017 року позивач Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі - Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС) звернулося у суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 з 18 серпня 2010 року по 15 березня 2016 року працював старшим водієм автотранспортних засобів відділення чергових автомобілів групи автотранспортного забезпечення Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС.

Керуючи ввіреним йому автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_4. здійснив зіткнення завтомобілем BMW Х6, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача.

Власнику автомобіля BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_2, спричинені матеріальні збитки у сумі 265155,48 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року у справі №757/21934/16-ц з Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС стягнуто на користь ОСОБА_6 збитки, заподіяні йому пошкодженням його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 215155,48 грн. та судовий збір у сумі 2151,55 грн, а всього - 217307,03 грн.

На виконання вказаного судового рішення Управління забезпечення Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту ДСНС сплатило ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 217307,03 грн.

Зважаючи на те, що позивач сплатив ОСОБА_6 217307,03 грн. на відшкодування збитків, спричинених пошкодженням його автомобіля, Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС просило суд стягнути з ОСОБА_4 в порядку регресу виплачене відшкодування у сумі 217307,03 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року позов Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_4 про відшкодування збитків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій матеріальні збитки у сумі 7800,89 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій судовий збір у сумі 117,01 грн.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність із-за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, які суд визнав встановленими; невідповідності висновків суду фактичним обставинам; порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначала, що її довіритель не є винним в ДТП, а також пропущений строк позовної давності. Окрім того, судом не враховано психофізичне здоров'я відповідача, що відповідно до норм ст. 103 та ч. 1 ст. 105 ЦПК України обов'язково має призначити судово- психіатричну експертизу. Однак, такої експертизи суд не призначав. Наполягала на тому, що відповідач у відповідності до вимог трудового законодавства пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. З Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII.

Відповідно до п.8 ч.І Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-УИІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача в судове засідання, який про час та місце розгляду справи повідомлений, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. При цьому суд враховує, що відповідач для участі у справі направив свого представника.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується представником відповідача лише в частині задоволених позовних вимог на суму 7800,89 грн., а в іншій частині не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

В силу частин 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає дивлячись на таке.

Судом встановлено, що з 18 серпня 2010 року до 15 березня 2016 року ОСОБА_4 працював старшим водієм автотранспортних засобів відділення чергових автомобілів групи автотранспортного забезпечення Управління забезпечення Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту ДСНС (т. 1, а. с. 8, 82).

Наказом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС від 20 березня 2014 року №41МТЗ автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, який належить підприємству, було закріплено за водієм ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 9).

15 жовтня 2015 року о 09-00 год. по вул. Лаврській у м. Києві, трапилась дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля BMW Х6, Д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 48, 49).

За правилами ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом. …Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП (т. 1, а. с. 77).

Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15 жовтня 2015 року за участю автомобіля BMW Х6, д.н.з. НОМЕР_2, та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з.НОМЕР_1, є водій ОСОБА_4

Внаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди автомобіль BMW Х6, д.н.з.НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_6, отримав механічні пошкодження.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 04 березня 2016

року №12285, складеним товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно- асистуюча компанія "Довіра", вартість матеріальних збитків, завданих ОСОБА_6 пошкодженням його транспортного засобу, складає 265155,48 грн (т. 1, а. с. 212-250, т. 2 а. с. 1-4).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа- Гарант" (далі - ТДВ "СК "Альфа-Гарант") за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 серпня 2015 року №АЕ/5250384. Цей договір був укладений шляхом видачі страхувальнику страхового поліса. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 50000,00грн., франшиза за договором-0 грн (т. 1,а. с. 211).

На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 серпня 2015 року №АЕ/5250384 ТДВ "СК "Альфа-Гарант" сплатило потерпілому ОСОБА_6 страхове відшкодування у сумі 50000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у цивільній справі №757/21934/16 задоволено позов ОСОБА_6 та стягнуто на його користь з Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС різницю між фактичним розміром збитків, спричинених потерпілому пошкодженням його транспортного засобу, і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 215155,48 грн (265155,48 грн - 50000,00 грн = 215155,48 грн), а також присуджено з Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС на користь ОСОБА_6 сплачений ним судовий збір у сумі 2151,55 грн (т. 1, а. с. 14-16). Зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року (т. 2, а. с. 17-21).

12 травня 2017 року Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у цивільній справі №757/21934/16 сплатило ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 217307,03 грн (215155,48 грн + 2151,55 грн = 217307,03 грн), що засвідчується платіжним дорученням від 12 травня 2017 року №405.

Оскільки Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС сплатив ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 217307,03 грн., яку спричинив працівник підприємства ОСОБА_4, а останній шкоду підприємству не оплатив, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення з відповідача зазначеної суми.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_4 на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій матеріальні збитки у розмірі 7800,89 грн. суд першої інстанції виходив з положення ч.1 ст. 132 КЗпП України і що відповідач повинен відповідати за шкоду, спричинену позивачеві, у сумі, що не перевищує його середній місячний заробіток.

Проте, погодитись з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Це положення законодавства передбачає перехід права вимоги регресу від однієї особи до іншої при виникненні деліктного (позадоговірного) зобов'язання, а саме із заподіяння шкоди. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Отже, спірні правовідносини у справі, яка переглядається, регулюються положеннями КЗпП України, статтею 233 якою встановлено строк позовної давності в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Між тим, розглядаючи спір, суд першої інстанції помилково одночасно керувався, як цивільним, так і трудовим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль, на якому працював відповідач, як водій, належить позивачу. ДТП, за участю відповідача трапилось 15 жовтня 2015 року, про що стало відомо позивачу в цей же день. Позов до суду про відшкодування шкоди позивач пред'явив 07.08.2017, тобто через 1,9 року після ДТП поза межами строку позовної давності, визначеної ст.233 ЦПК України.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Разом з тим, у відповідності до вимог зазначеної норми представник позивача не вважав, що підприємство взагалі пропустило строк позовної давності, з чим і погодився суд першої інстанції. А у своєму відзиві посилався на незаконність рішення суду з підстав неповного задоволення позовних вимог та не застосування до відповідача повної матеріальної відповідальності, хоча рішення суду в апеляційному порядку і не оскаржував.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, не надав оцінку всім доказам у справі і прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 376. 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Управління забезпечення Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: