Постанова № 75129560, 04.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/13740/17 Головуючий суддя І інстанції Бородіна Н. М.

Провадження № 22-ц/790/3113/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м.Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача у примусовому порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 30.05.2011 року в загальній сумі 39600,77 грн. та судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 рокупозов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.05.2011 року в загальній сумі 39600,77 грн. та судовий збір в сумі 1600,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим. Вказав, що обставини, які були встановлені судом не відповідають дійсності, зокрема, за анкетою-заявою, наданою банком, він кредит не отримував, натомість йому була видана карта «Platinum», яка є дебетовою, а не кредитною. Послався на те, що рахунок за вказаною картою було закрито, та йому було надано довідку про відсутність заборгованості.

Окремо ОСОБА_1 зазначив про сплив строку позовної давності, та просить апеляційний суд застосувати наслідки спливу такого строку. Зауважив, що картка «Platinum» була закрита ним 26.08.2014, тобто, саме від цієї дати розпочав перебіг строк позовної давності, тоді як до суду банк звернувся у вересні 2017 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» суду надано було надано відзив на апеляційну скаргу, в якій вони просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву зазначено, що 30.05.2011 ОСОБА_1 окрім кредитної карти «Універсальна Gold» було також отримано платіжну картку «Platinum», зазначені обставини підтверджені копією Договору № SAMDN03000045102849 «Про відкриття картрахунків та обслуговування платіжних карт (а.с. 226) та фотографіями ОСОБА_1 з продуктами банку - кредитними картками «Універсальна Gold» (а.с. 230, 231).

Вказано, що банком не було пропущено строк позовної давності, оскільки кредитна картка «Універсальна Gold» має строк дії до 05/20. На підтвердження використання ОСОБА_1 різних продуктів позивача суду надано виписки з рахунків ОСОБА_1

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за участі представника банку та ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 30.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 останній отримав кредит 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 20.08.2017 року має заборгованість 39600,77 грн., яка складається з наступного:

-8038,06 грн. - тіло кредиту;

-16377,42 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом;

- 12823,35- нарахована пеня;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

-1861,94 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що права банку підлягають захисту, оскільки вони були порушені неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не було виконано зобов'язань за кредитним договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 79 ЦПК України закріплено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, на підтвердження своїх вимог Банком було надано суду докази того, що між ним та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини - копія заяви відповідача від 30.05.2011, копія умов та правил надання банківських послуг, а також розрахунок заборгованості відповідача.

До суду апеляційної інстанції на спростування доводів апеляційної скарги надано інформацію з Програмного комплексу «Промінь», згідно якої ОСОБА_1 отримувались дві картки «Універсальна Gold», про що свідчать фотографії клієнта з продуктами банку - картками (а.с. 230, 231), остання з яких НОМЕР_1 має строк дії до 05/20 (а.с. 228). Факт користування зазначеною картою підтверджується випискою за рахунками ОСОБА_1 (а.с. 206-225)

Таким чином колегія суддів вважає спростованим доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було укладено кредитного договору та відсутня заборгованість перед банком.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було надано виписку за його рахунком НОМЕР_2, та копію Довідки, виданої ПАТ КБ «Приватбанк», про те, що згаданий вище рахунок було закрито 26.08.2014. Зі вказаної довідки також вбачається, що операції, здійснені до моменту закриття картки/рахунка, можуть бути списані після закриття. Остаточно договір буде закрито після погашення заборгованості.

Вказані докази колегія суддів відхиляє, оскільки з них вбачається, що вони стосуються договору від 24.05.2011 № SAMDN03000045102849, тоді як у позові зазначено що заборгованість виникла за договором, укладеним 30.05.2011.

Крім того, є безпідставними посилання в доводах скарги на застосування наслідків спливу позовної даності, оскільки відповідної заяви до суду першої інстанції позивач не подавав.

Так, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Уп. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільних справах» судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

ОСОБА_1 не було заявлено про застосування наслідку пропуску такого строку до суду першої інстанції, у тому числі при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення.

Тому колегія суддів відхиляє посилання в доводах скарги на застосування наслідків спливу позовної давності.

У цьому питанні колегія суддів відповідно до змісту ч. 4 ст. 263 ЦПК України у поєднанні з п. 7 ч. 1 Перехідних положень до Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року також бере до уваги чинну правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 19 березня 2014 року, прийняту за наслідками розгляду справи № 6-14цс14, від якої не було відступлено Великою палатою Верховного Суду.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Остання кредитна карта «Універсальна Gold», видана ОСОБА_1, має строк дії до 05/20, а до суду Банк звернувся у вересні 2017 року, тобто в рамках законодавчо визначено трирічного строку позовної давності і цей висновок суду відповідач всупереч передбаченого ст. 81 ЦПК України процесуального обов'язку - не спростував.

Однак, колегія суддів не може погодитись з рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15.

Таким чином, суми 500 грн. - штраф (фіксована частина), та 1861,94 грн. - штраф (процентна складова) - стягненню не підлягають.

З огляду на те, що судом першої інстанції зроблено вірні висновки про наявність підстав для захисту порушених прав банку, однак в порушення норм матеріального права допущено подвійне стягнення за одне правопорушення, суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення в частинні задоволення позовних вимог про стягнення суми 500 грн. - штрафу (фіксована частина), та 1861,94 грн. - штрафу (процентна складова), в іншій частині оскаржуване рішення залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року - скасувати в частинні задоволення позовних вимог про стягнення суми 500 грн. - штрафу (фіксована частина), та 1861,94 грн. - штрафу (процентна складова), відмовивши у позові в цій частині і задовольнивши позов частково.

В іншій частині заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.В. Бурлака.

О.М. Хорошевський.