Рішення № 75129118, 04.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1947/18

Провадження № 2/629/959/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи Орільськрї селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю, посилаючись на те, що ОСОБА_2, як члену КСП ім. Свердлова було видано будівлю - зерносховище, загальною площею 130,7 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Хижняківка, вул. Селянська, буд. 35 «Б» та видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Вказане майно було передано відповідачу згідно акту прийому-передачі. Виконавчий комітет Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області рішенням № 300 від 19.10.2004 року надав дозвіл на оформлення права приватної власності на об’єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі зерносховище, благоустрою 12,8% та техніки - плугу ПНЛ-5-35 за гр. ОСОБА_2 На той час відповідач не змогла оформити своє право власності на одержане в рахунок майнового паю майно. 23.01.2006 року вона продала позивачу зерносховище, розташоване за вищезазначеною адресою, яке належало їй на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай, про що була складена письмова розписка в присутності свідків, але від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відповідач ухиляється, хоча грошові кошти у сумі 35000 гривень, згідно досягнутої між ними домовленості, отримала. Він відразу став користуватися цим зерносховищем і користується ним до теперішнього часу. Всі ці роки він залишався єдиним добросовісним володільцем та користувачем вказаного зерносховища, самостійно сплачував у повному обсязі податок на землю, претензій до нього ніхто не пред’являв, тобто його володіння, користування та розпорядження нерухомим майном є відкритим та безперечним. В зв’язку з цим просить визнати за ним право власності на об’єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю зерносховища за набувальною давністю, який розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Хижняківка, вул. Селянська, б. 35 «Б», загальною площею 130,7 кв.м., згідно технічного паспорту станом на 29 грудня 2017 року.

Позивач у судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі та просить їх задовольнити на підставі наданих ним доказів.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області в судове засідання не з’явився, але надав суду лист в якому просив провести розгляд справи за відсутності представника та винести рішення за наявними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу, що передбачено ч. 4 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з’ясовано, що ОСОБА_2, відповідачу по справі, на підставі свідоцтва ХА-ХХ № 140633 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого Орільською селищною радою 09.08.2001 року, належить нежитлова будівля зерносховища, інвентарний номер 11-506.

Дана нежитлова будівля зерносховища, як і будівля благоустрою з плугом ПНЛ-5-35, були передані ОСОБА_2, як виділені членам або групам членів КСП ім. Свердлова із складу мана реорганізованого КСП від 21.01.2004 року (майновий пай), що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 03.08.2002 року, актами прийому-передачі майна КСП ім. Свердлова, протоколом комісії з організації вирішення майнових паїв членів КСП ім. Свердлова № 22 від 04.08.2002 року.

Рішенням виконавчого комітету Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області № 300 від 19.10.2004 року право власності на об’єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі зерносховища, благоустрою та техніки - плугу ПНЛ-5-35 наданий дозвіл на оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 та доручено Лозівському БТІ оформити, зареєструвати та видати свідоцтво на право приватної власності на вищевказані об’єкти, але право власності на належне їй майно так і не було оформлено.

Згідно з технічним паспортом на виробничий будинок - зерносховище, загальною площею 130,7 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Хижняківка, вул. Селянська (колишня вул. Пролетарська), 35 «Б».

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості виробничого будинку зерносховища за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Хижняківка, вул. Селянська (колишня вул. Пролетарська), 35 «Б», ринкова вартість об’єкту оцінки станом на 15 березня 2018 року становить 66900 гривень.

Із розписки ОСОБА_2 від 23.01.2006 року вбачається, що вона продала зерносховище ОСОБА_1 за суму в розмірі 35000 гривень в присутності свідків, які засвідчили факт продажу своїми підписами в розписці, тому ОСОБА_1 добросовісно користувався даною нежитловою будівлею весь цей час, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору-купівлі.

Як вказано в ч. 2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 344 ЦК України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через десять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як вказано в п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Як зазначається в листі Верховного суду України від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Відповідно до п. 11 Постанови враховуючи положення статей 335 і 334, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Згідно з п. 13 Постанови можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 14 Постанови виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, судом встановлено, що позивач користувався спірним майном з 23 січня 2006 року. Таким чином на момент звернення до суду позивач користувався спірною виробничою будівлею - зерносховищем більше 10 років.

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним майном, суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 328, 344 ЦК України, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 211, 263-265, ч. 1 ст. 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на об’єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю зерносховища, розташованого за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Хижняківка, вул. Селянська, б. 35 «Б», загальною площею 130,7 кв.м., згідно технічного паспорту, виготовленого суб’єктом господарювання – приватним підприємцем ОСОБА_3 станом на 29 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області 07.04.2015 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 33.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Комунарка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, НОМЕР_4, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 03.04.1998 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 3.

Третя особа: Орільська селищна рада Лозівського району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Перемоги, б. 58.

Суддя Н.А. Смірнова