Постанова № 75127544, 02.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 671/1318/17

Провадження № 22-ц/792/982/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Задвірний В.І.

з участю представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 671/1318/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Волочиського районного суду Хмельницької області про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовом про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування заявлених вимог вказувала, що в провадженні зазначеного суду перебувала справа за її позовом до Управління праці та соціального захисту населення Волочиської райдержадміністрації, яку розглядала суддя Бабій О.М., яка приймала по справі незрозумілі процесуальні рішення, що призвело до тривалого розгляду справи і прийняття незаконного рішення. Крім того, суддя порушила визначений законом строк розгляду справи та виготовлення тексту повного судового рішення по справі з моменту постановлення вступної та резолютивної чистини рішення суду. Тому, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь 10000 грн. моральної шкоди, яка була заподіяна їй внаслідок незаконних дій судді Бабій О.М.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_4 не погодилася з такою ухвалою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що судом повністю проігноровано обставини на які вона посилалася і які призвели до заподіяння їй моральної шкоди. Вважає, що оскільки її вимога про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб’єкта владних повноважень, нею заявлена окремо без вимоги вирішити публічно–правовий спір, тому подана нею позовна заява повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 просила скасувати ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою зобов’язати суд першої інстанції відкрити провадження в даній справі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

_________________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_5 Провадження № 22-ц/792/982/18

Доповідач – Костенко А.М. Категорія: ухвала

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2018 року ОСОБА_4 подала позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, при цьому відповідачем вказала Волочиський районний суд Хмельницької області, підставою подачі позову визначила заподіяння їй моральної шкоди внаслідок прийняття суддею Бабій О.М. рішення про відмову в задоволенні її позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Волочиської райдержадміністрації про відшкодування матеріальної шкоди, порушення суддею при розгляді справи норм процесуального права та строків виготовлення судового рішення

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і з таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України в редакції, чинній до внесення змін Законом України №1401-VІІІ від 02.06.2016 року, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте, у зазначених вище випадках між позивачем і судом (співвідповідачем) такі правовідносини не виникають.

Зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів від порушень з боку органів державної влади, оскільки дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Законність процесуальних рішень при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз'яснено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 2, пп. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Наведені роз'яснення є відтворенням положень ст.ст. 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Крім того, відповідно до п. 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

При цьому застосування положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Також статтею 107 закону України «Про судоустрій і статус суду» визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

З огляду на викладене, розгляд судом позовних вимог до відповідного суду чи судді, які приймали певне процесуальне рішення, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій суду, пов'язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_4 вбачається, що їх предметом є процесуальне рішення та дії судді Волочиського районного суду при здійсненні нею правосуддя при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Волочиської райдержадміністрації.

При цьому, законодавством визначено статус судді та передбачено чіткий порядок щодо притягнення його до відповідальності, зокрема через звернення до спеціального органу державної влади шляхом подання відповідної скарги.

З врахуванням викладеного, слід прийти до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного та законного висновку про відмову у відкритті провадження в справі, оскільки заявник обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права,

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Доводи апеляційної скарги, що неправомірності оскаржуваної ухвали з вищевказаних мотивів слід відхилити, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення

Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 липня 2018 року.

Судді (підпис) А.М. Костенко

(підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

Згідно з оригіналом ОСОБА_1