Рішення № 75122722, 07.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7266/16-ц

Провадження № 2/369/734/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В., Прикмета І.П., Ярмак О.В., Потоцька О.О., Хмеляр Б.П., Водала А.Ю., Масовець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Олімпієць», третя особа: Ревін Олександр Іванович про визнання незаконним та скасування розпоряджень та наказів про відсторонення від роботи, притягнення до дисциплінарної відповідальності, рішення загальних зборів про звільнення та стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АК «Олімпієць», остаточно уточнивши який, просив суд визнати незаконним та недійсним розпорядження №1 від 30.09. 2015 року про відсторонення його від роботи, наказ від 03 листопада 2015 року про відсторонення його від роботи, наказ від 30.11. 2015 року про оголошення йому догани; визнати незаконним рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про звільнення його з роботи та про виключення його з членів АГК «Олімпієць» внаслідок відсутності кворуму при проведенні зборів; зобов'язати відповідача поновити його на роботі з 30 вересня 2015 року; стягнути з відповідача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу - з моменту звільнення по день поновлення на роботі.

Свій позов обґрунтовує тим, що він будучи працівником охорони АГК «Олімпієць» був незаконно відсторонений від виконання роботи охоронника з надуманих підстав вказаних в розпорядженні №1 від 30.09.2015 року, що не передбачено КЗпПУ та іншими вимогами законодавства України. Зазначає, що у листопаді 2015 року його було двічі додатково незаконно відсторонено від займаної посади охоронця з підстави розклеювання оголошень, перебування в стані сп'яніння на робочому місці. Звернув увагу, що 03.11 2015 року йому було оголошено догану за вчинення бійки на території АГК «Олімпієць» під час виконання службових обов'язків. З метою захисту порушених прав звернувся до суду. Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.11.2015 року встановлено, що його було не звільнено, а відсторонено від виконання займаної посади охоронця, хоча усно йому повідомляли що його було звільнено. Про зміст наказів йому стало відомо в ході розгляду справи в суді. При ознайомленні з матеріалами справи він також виявив витяг з протоколу загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про його звільнення, хоча загальні збори не приймали його на роботу. Будь-яких порушень трудової дисципліни з його боку не було, а вказані порушення є надуманими та такими, що не відповідають дійсності та порушують вимоги КЗпПУ. Також зазначив, що 06 грудня 2015 року відбулися загальні збори не уповноважених осіб, а членів АГК «Олімпієць» в кількості 278 членів кворуму, що складає 51% від загальної кількості членів кооперативу, що становить кворум згідно Статуту АГК «Олімпієць» (кількість членів кооперативу складає 546 чоловік). Вважає рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про звільнення його з роботи та виключення з членів кооперативу є недійсним внаслідок відсутності кворуму. Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що оголошення йому наказів, доган, вказівок з порушенням законодавства, порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень є незаконним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач не надав жодного доказу своїх вимог щодо незаконності оспорюваних наказів та рішень, окрім того позивач не обґрунтував порушення свої прав з посиланням на норми діючого законодавства. Звернув увагу суду, що позивачем порушено строк звернення до суду із вказаним позовом, доказів поважності пропуску такого строку позивачем не надано. Подав суду заяву про застосування строку позовної давності. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання третя особа голова АГК «Олімпієць» - Ревін О.І. не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню , виходячи із наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 14 січня 2014 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та зареєстровано нову редакцію Статуту автогаражного кооперативу «Олімпієць», затвердженого Загальними зборами АГК «Олімпієць» Протоколом №1 від 23.09.2010 року.

Метою кооперативу є задоволення економічних та соціальних потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними витрат на утримання кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (п. 4.1 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 займав посаду охоронця в автогаражному кооперативу «Олімпієць» відповідно до трудового договору від 03 січня 2008 року.

Розпорядженням голови тимчасової комісії АК «Олімпієць» Ревіна О.І. за №1 від 30 вересня 2015 року було тимчасово відсторонено від роботи охоронця ОСОБА_1 по причині ймовірного нанесення шкоди кооперативу.

Згідно наказу голови АК «Олімпієць» Ревіна О.І. №8 від 03 листопада 2015 року оголошено догану охоронцю ОСОБА_1 та застосовано попередження прийняти більш жорсткі методи впливу у разі перешкоджання в роботі кооперативу.

Станом на 07 листопада 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за оплату гаража НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, складає 12 481,20 грн, що вбачається із довідки АГК «Олімпієць» від 07 листопада 2015 року за №17.

Згідно наказу голови АК «Олімпієць» Ревіна О.І. №18 від 30 листопада 2015 року оголошено сувору догану охоронцю ОСОБА_1 та запрошено на засідання Правління автокооперативу для вирішення питання доцільності подальшого перебування в членах кооперативу, про що повідомлено ОСОБА_1 під персональний підпис.

06 грудня 2015 року членами кооперативу АГК «Олімпієць» запропоновано звільнити ОСОБА_1 із займаної посади, виключити із членів кооперативу та зобов'язати повернути кооперативу гроші за експлуатацію електроенергії гаража та інший збиток кооперативу, що підтверджується витягом з протоколів Загальних зборів АГК «Олімпієць».

Пунктом 5.1 Статуту АГК «Олімпієць» членами кооперативу можуть бути громадяни України які внесли вступний внесок, додержуються вимог Статуту і користуються правом ухвального голосу. Члени кооперативу зобов'язані, зокрема додержуватись вимог Статуту, своєчасно сплачувати вартість використаної електроенергії на власні потреби згідно електролічильників (п. 6.2 Статуту).

Статтею 7 Статуту передбачено припинення членства у кооперативі, зокрема у разі відмови від виконання вимог Статуту кооперативу, голови кооперативу, правління або ревізійної комісії кооперативу.

Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці.

З огляду на вищевикладене вбачається, що ст. 46 КЗпП України не містить вичерпного переліку підстав для відсторонення від роботи. При цьому, норма ст. 139 КЗпП України зобов'язує працівника виконувати розпорядження власника, а норма ст. 141 КЗпП України зобов'язує власника забезпечувати трудову і виробничу дисципліну.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1)догана; 2)звільнення.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Із змісту вищенаведеної статті вбачається, що власник має право на свій розсуд обирати вид стягнення.

Відповідно до ст.147 КЗпП України підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як-от КзпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Згідно ст.141 КЗпП України на роботодавця покладається обов'язок правильно організувати працю працівників, створити умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст.149 КЗпП України).

Відповідно до ч.2 ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення (ст.147 КЗпП України).

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Статтями 148-149 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Оскаржуване розпорядження та накази були прийняті з урахуванням обставин, які існували на той момент, а також з метою забезпечення трудової та виробничої дисципліни, тобто задля уникнення перешкоджання роботи кооперативу, на якому працював ОСОБА_1 Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відсторонення позивача від роботи, виключення з членів кооперативу відбулося правомірно.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи та про виключення його з членів АГК «Олімпієць» внаслідок відсутності кворуму при проведенні зборів слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, АГК «Олімпієць» є юридичною особою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи

надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують

20 відсотків загального обороту кооперативу.

Статтею 4 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооперація базується на таких основних принципах - добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Згідно статті 15 Закону та п. 9.1 Статуту кооперативу вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

06 грудня 2015 року відбулись позачергові загальні збори членів АГК «Олімпієць» скликані правлінням АГК «Олімпієць». На порядку денному вирішувалися питання при прийняття нових членів кооперативу та виключення відомостей із членів кооперативу, звіт ревізійної комісії про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності попереднього керівництва АКГ «Олімпієць» за період 2010-2015 років, звіт наглядової Ради щодо аналізу Статутної діяльності попереднім керівництвом та пропозиції змін до Статуту, пропозиції щодо штрафних санкцій за крадіжку електроенергії тощо.

Верховний Суд України у справі №6-10цс14 зазначив, що основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України «Про кооперацію» є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбачених ст. 15 Закону України «Про кооперацію» та статутом кооперативу.

За змістом ст. 15 Закону України «Про кооперацію» і статуту кооперативу для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів.

Отже, рішення загальних зборів товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.15 Закону України «Про кооперацію».

Права учасника кооперативу можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

В силу вимог ст.5 Закону України «Про кооперацію» законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про кооперацію» державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.п.4, 5 ст.89 ЦК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Частина 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа.

З матеріалів реєстраційної справи №1_339_000689_62 справи вбачається, що станом на 2014 рік Список членів авто гаражного кооперативу «Олімпієць» налічує 545 членів.

Відповідно до протоколу № 2-15 позачергових загальних зборів членів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року на них були присутні 278 членів товариства від загальної кількості 51% осіб, та складає більше половини загальної кількості членів та відповідно становить кворум, передбачений Статутом АГК «Олімпієць» для визначення зборів правомірними щодо прийняття рішень по порядку денному.

Оскаржуючи рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» позивач посилається на відсутність кворуму на час проведення загальних зборів. Разом з тим, позивачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, доказів які б спростовували обставини того, що на час відкриття загальних зборів було присутні менше ніж 278 осіб, як зазначено в протоколі, не надано.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про звільнення його з роботи та про виключення його з членів АГК «Олімпієць» внаслідок відсутності кворуму при проведенні зборів.

З матеріалів справи також встановлено, що у листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права із позовом до авто гаражного кооперативу «Олімпієць» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2015 року встановлено, що позивач був відсторонений від роботи, на час розгляду справи з роботи не звільнений. Окрім того, в ході розгляду справи №369/12159/15-ц судом роз`яснено право позивача щодо уточнення вимог, але уточнення щодо оскарження розпорядження до суду не надходило.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Стаття 46 КЗпП України передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння; при відмові або ухиленні від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі з 3 вересня 2015 року та відповідно стягнення заробітної плати весь час вимушеного прогулу, оскільки позивач був відсторонений від роботи, на час розгляду справи з роботи не звільнений.

Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Тому, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам та врахувавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_3, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Олімпієць», третя особа Ревін Олександр Іванович про визнання незаконним та скасування розпоряджень та наказів про відсторонення від роботи, притягнення до дисциплінарної відповідальності, рішення загальних зборів про звільнення та стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18 червня 2018 року.

Суддя