Постанова № 75120487, 02.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3291/17 02.07.2018

Провадження №22-ц/784/962/18

Справа № 489/3291/17 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/962/18

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

з участю:

представника ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» - ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, яке ухвалене під головуванням судді Тихонової Н.С. 12 квітня 2018 року в приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі – Товариство) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

в с т а н о в и л а:

13 липня 2017 року ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» пред’явило до ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

Воно є надавачем послуг з централізованого теплопостачання до будинку № 26/3 по вул. Лягіна у м. Миколаєві.

ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу № 879 від 29 травня 2012 року - є власником нежитлових приміщень підвалу в названому домі, загальною площею 33,1 кв.м і споживачем послуг з централізованого теплопостачання, оплату за які повинна проводити вчасно та у повному обсязі.

З грудня 2013 року по листопад 2016 року відповідач таку оплату не проводить, хоча послуги з централізованого теплопостачання споживає, у зв’язку з чим у неї виник борг у розмірі 15 639 гривень 32 копійки.

У зв’язку з цим, 28 грудня 2016 року Товариство звернулося до Ленінського районного суду м. Миколаєва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на його користь вказаної грошової суми.

06 січня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва такий наказ було видано, проте ухвалою того ж суду від 17 травня 2017 року – він був скасований.

Товариство пред’явило зазначений позов, який просило задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 15 639 гривень 32 копійки заборгованості за вище вказаний період, та понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2018 року позов ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року в розмірі 15 639 гривень 32 копійки та 1 600 гривень судового збору.

ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неналежне дослідження обставин справи, просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Так, задовольняючи позов Товариства, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачеві послуги з постачання теплової енергії до належних їй нежитлових приміщень, а та їх не оплатила. За період, що минув з 01 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року, Товариство поставило відповідачці теплової енергії на 15 639 гривень 32 копійки, проте та її не оплатила. За такого, заборговану грошову суму слід стягнути за судовим рішенням.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими суд 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Колегія вважає, що оспорюване рішення у повній мірі відповідає виписаному.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 29 травня 2012 року № 879 є власницею нежитлового приміщення підвалу, за адресою: вул. Лягіна буд.26/3 у м. Миколаєві (а.с.10).

Теплопостачання в указаний житловий будинок проводиться централізовано ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювання сезону. ( а.с. 25-32).

Відповідач протягом опалювальних сезонів з грудня 2013 року по листопад 2016 року отримувала теплову енергію, хоча письмового договору на таке теплопостачання між нею та позивачем укладено не було, оскільки на її думку запропоновані позивачем умови договору суперечили вимогам чинного законодавства, не відображали положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, належні відповідачеві нежитлові приміщення облаштовані опалювальними пристроями (а.с. - 56). Належних та допустимих доказів тому, що вона, а чи її правопопередник, в установленому законом порядку, припинили споживання послуг з централізованого теплопостачання відповідач не надала, хоча за процесуальним законом то є її обов’язком.

В той же час, отримуючи теплову енергію, відповідач не розраховувалась за неї, у зв’язку з чим за період з грудня 2013 року по листопад 2016 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку наданого позивачем становить 15 639 гривень 32 копійок.

Враховуючи, що відповідач отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та від них, у встановленому законом порядку, не відмовлялась, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в такому випадку між нею та позивачем склалися фактичні правовідносини, у зв’язку з чим, вірно стягнув з відповідачки на користь позивача вартість спожитої теплової енергії.

Посилання відповідача на відсутність договору про надання послуг з постачання теплової енергії, не може бути підставою для звільнення її від сплати заборгованості за спожиті послуги теплопостачання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій та вчинків осіб.

Доводи відповідача про те, що споживання теплової енергії у приміщенні, належному ОСОБА_3, яке знаходиться по вул. Лягіна, 26/3, у м. Миколаєві, не здійснювалось, оскільки відсутні опалювальні прилади, спростовуються матеріалами справи.

Факт споживання теплової енергії відповідачем підтверджується комісійним обстеженням, результат якого зафіксовано у Акті від 24 грудня 2014 року, оформленого належним чином, де зазначено, що у приміщеннях підвалу будинку за адресою вул. Лягіна, 26 наявні опалювальні прилади, приєднані до системи опалення будинку (а.с.76).

Дійсно, з акту обстеження від 01 березня 2018 року, складеному працівниками ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» у присутності представника відповідача, вбачається, що на цей час опалювальні прилади у приміщенні відсутні, транзитні трубопроводи ізольовані з`ємною ізоляцією (а.с.75).

Проте, цей акт не може слугувати скасуванню ухваленого рішення, оскільки стосується іншого, чим визначено в рішенні суду, часу.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач може відмовитися від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за № 1478/11758 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з п. 1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4" було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку у цілому.

Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б засвідчували факт відключення у спірний період нежилого приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з постачання тепла. Крім того, відповідно до статті 1 ЗУ "Про теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплоенергії, центрального теплопункту або магістральної тепломережі до тепловводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є - відгалуження від стояків у межах квартири. Підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення за вказаною адресою свідчить про виконання послуг позивачем.

Посилаючись на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року в розмірі 15 639 гривень 32 копійок.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_4

______________Повний текст постанови складено 05 липня 2018 року