Рішення № 75119815, 07.06.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3719/17

Провадження № 2/487/287/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря - Полінкевич К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (третя особа – відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з рахунків, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту з рахунків.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 5 вересня 2014 року за виконавчим провадженням № 44499136 накладено арешт на її майно – кошти у будь-якій валюті, у тому числі на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт, що містяться на всіх рахунках в Миколаївському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах суми 3 700 798, 01 грн. Ухвалю Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця ВПВР та зобов’язано заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ Миколаївської області ОСОБА_2 вчинити дії відновлення порушених прав ОСОБА_1 шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 44499136 за виконавчим листом 2/487/1327/14, виданого 29 липня 2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 420 456, 38 доларів США, що еквівалентно 3 360 707, 83 грн. та судові витрати у розмірі 3 654 грн.

Ухвалою суду від 21 липня 2017 року відкрито провадження у справі у відповідності до ст. 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Позивачка у судове засідання не з’явилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача участі у судовому засіданні не приймав, у наданому відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що ухвала суду, на яку посилається позивачка будь-яких зобов’язань на банк не покладає. У свою чергу банк здійснює зняття арешту з коштів виключно за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або за постановою прокурора. Проте будь-яких рішень, ухвал чи постанов про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 банк не отримував.

Представник третьої особи участі у судових засіданнях не приймав, своєї думки стосовно позову не висловив.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII Цивільно-процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, який набрав чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм ЦПК України від 03.10.2017 року в новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 420 456, 38 доларів США, що еквівалентно 3 360 707, 83 грн. та судові витрати у розмірі 3 654 грн. Заочне рішення набрало законної сили та за заявою стягувача ПАТ КБ «Надра» видано виконавчий лист, який передано на виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області. 26 серпня 2014 року заступником начальника ВПВР УДВ ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44499136. 5 вересня 2014 року накладено арешт на кошти (в будь-якій валюті) у тому числі кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт, що містяться на всіх рахунках в Миколаївському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах суми 3 700 798, 01 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 року заочне рішення скасовано, справу передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва за підсудністю. При цьому в ухвалі суду зазначено, що вона є підставою для закінчення виконавчого провадження. Цього ж дня ухвалу направлено до ВПВР. Проте до цього часу ухвалу не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.4,5Закону України «Про виконавче провадження»).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 в п. 2 Постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути предявлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути предявлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 673. 60 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту задовольнити.

Зобов’язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Миколаївське регіональне управління» публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» зняти арешт з коштів ОСОБА_1, що знаходяться на її особових рахунках.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 ч. 1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва: ОСОБА_3