Рішення № 75119127, 25.06.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1086/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Палюх Н.М.

при секретарі Петришин Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та відшкодування моральної шкоди

встановив :

Позивачка 16.02.2015р. звернулася до суду з позовом, уточнивши в подальшому позовні вимоги, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька та стягнути з відповідачки на її користь моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.07.2004р. помер її батько ОСОБА_4 Її батькові ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_5 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом на спірну квартиру. Вона прийняла спадщину відповідно до вимог чинного законодавства. Проте, відповідачка ОСОБА_6, яка є донькою ОСОБА_5, не визнала її право на спадщину, не надала до нотаріальної контори оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру, а відтак вона позбавлена можливості оформити право власності на зазначену квартиру в нотаріальному порядку.

17.01.2018р. судом постановлено ухвалу без виходу в нарадчу кімнату про заміну відповідачки ОСОБА_6, яка померла 30.07.2016р., на її правонаступника ОСОБА_2

В судове засідання позивачка та її представник не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, проте подали суду заяву, в якій позов підтримують в повному обсязі та просять справу розглядати без їх участі, що суд вважає за можливе.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_2, який в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце судових засідань повістками, котрі направлялися рекомендованими листами та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення.

Представник третьої особи - ОСОБА_7 львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте надіслав на адресу суду листа, в якому просить розглядати справу без його участі, що суд вважає за можливе.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи № 89/2005, заведеної ОСОБА_7 львівською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4, спадкової справи № 670/2010 заведеної ОСОБА_7 львівською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 та спадкової справи № 309/2016, заведеної ОСОБА_7 львівською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_8 ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_4 /Т.1 а.с.7/, який помер 22.07.2004р. /Т.1 а.с.8/ та що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, на яку претендує позивачка.

Також встановлено, що з 04.11.1989 р. ОСОБА_4 перебував у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_5 /Т.1 а.с.69 зворот/, та, що відповідачка ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_5) С.О. являлася донькою ОСОБА_5 від першого шлюбу з ОСОБА_9 /Т. 1 а.с.89 зворот. 90/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 являлися його донька ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5

ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 / Т.1 а.с.91/, в якій вони постійно проживали разом, що підтверджується довідкою ЛКП «Нове» від 09.02.2005 року № 399 /Т.1 а.с.69 зворот/.

Таким чином, частка померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на спірну квартиру становила – 1/2.

ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

04.02.2005р. ОСОБА_5 подала до ОСОБА_7 львівської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 /Т. 1 а.с.67/.

07.10.2010р. ОСОБА_1 подала до ОСОБА_7 львівської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 / Т.1 а.с.72 зворот/.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.02.2011р., яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.08.2011р. залишено без змін, ОСОБА_1 був визначений додатковий строк тривалістю три місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4, а в задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування відмовлено /Т 1 а.с. 9-16/.

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 успадкували після смерті ОСОБА_4 по 1/4 частині квартири АДРЕСА_4.

24.10.2010р. ОСОБА_5 померла /Т. 1 а.с. 82 зворот/, не встигши за життя отримати свідоцтво про право на спадщину.

09.09.2011р. ОСОБА_6 подала до ОСОБА_7 львівської державної нотаріальної контори заяву, в якій просила не видавати ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру.

ОСОБА_7 львівської державної нотаріальної контори від 05.12.2012 р. № 2699/02-14 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з мотивів того, що інша спадкоємиця ОСОБА_6, яка володіє оригіналами правовстановлюючих документів, на листи нотаріальної контори з проханням надати їх не зреагувала, а написала заяву з проханням не видавати свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона оспорює право позивача на спадкування /Т. 1 а.с.78/.

Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 померла 30.07.2016р. /Т.2 а.с.73/. ОСОБА_8 свідоцтва про народження, ОСОБА_2 народився 13.01.1985 р. і матір"ю якого є ОСОБА_6, а батьком ОСОБА_11 /Т.2 а.с. 76 зворот./.

Після смерті матері, відповідач ОСОБА_2 09.08.2016р. звернувся в ОСОБА_3 львівську державну нотарільну контору із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначив, що приймає спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_5, при цьому вказав, що інших спадкоємців передбачених ст. 1261 України не має / Т.2 а.с. 72/.

Як вбачається зі спадкової справи № 89/2005, заведеної ОСОБА_7 львівською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4, який помер 22 липня 2004р., спадкової справи № 670/2010 заведеної ОСОБА_7 львівською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, яка померла 24.03.2010р., та спадкової справи № 309/2016, заведеної ОСОБА_7 львівською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6, яка померла 30.07.2016р., спірна квартира у трьох справах зазначена як спадкове майно, однак свідоцтва про право на спадщину на зазначену квартиру нотаріусом не видавалися / Т.1 а.с. 66-110, Т.2 а.с.70-80 /.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) /аналогічна правова позиція викладена в п.3.1 ОСОБА_8 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування”/.

Беручи до уваги, що відповідач не визнає право власності на частку в спірній квартирі за позивачкою, а також, той факт, що позивачка позбавлена можливості оформити свої речові права на спадкове майно в нотаріальному порядку, суд приходить до висновку, що право власності останньої, як спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку.

Суд критично оцінює лист державного нотаріуса ОСОБА_7 львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 від 07.03.2018р. за № 346/02-14, в якому державним нотаріусом зазначено, що ОСОБА_1 вважається такою, що не прийняла спадщину, так як після винесеного Залізничним районним судом м. Львова 22.02.2011р. рішення про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, вона не подала заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4, який помер 22.07.2004р., оскільки таке спростовується матеріалами спадкової справи № 89,/2005 заведеної після смерті ОСОБА_4, зокрема заявами ОСОБА_1 від 07.10.2010р., 30.11.2012р. та 13.02.2013р. про видачу свідоцтва про право на спадщину та свідчить про те, що позивачка здійснювала всі дії для прийняття спадщини.

Також, суд критично оцінює покликання позивачки на те, що за нею слід визнати право власності на 1/2 частини спірної квартири, оскільки вона, беручи до уваги вищевказані докази, успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_4 лише 1/4 частину спірної квартири.

Враховуючи наведене, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання права власності слід задовольнити частково та визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 22.07.2004 р.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 4000 грн., то у задоволені такої слід відмовити, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що їй була завдана моральна шкода, та не доведено її розмір.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивачки були задоволенні частково, то на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивачки слід стягнути 365 грн. 40 коп. судового збору, тобто половину сплаченого нею судового збору при поданні позовної заяви до суду.

На підставі та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 22.07.2004 року.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 365 грн. 40 коп. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 79060, м.Львів, вул.Наукова, 50/36.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: 79021, м.Львів, вул.С.Петлюри, 26/17.

Повне судове рішення складено 05.07.2018р.

Суддя: