Постанова № 75118203, 27.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2511/18 Справа № 201/5288/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Варенко О.П.,

суддів –Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2016 року позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернувся з вищезазначеним позовом про стягнення заборговансті, посилаючись на те, що 08.06.2006р. між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого він є, був укладений кредитний договір № ML-301/367/2006, який складається з двох взаємопов’язаних частин, на підставі якого позичальник отримав кредит в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою процентної ставки 10,5%, строком повернення до 07.08.2021р.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 08.08.2006р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-301/287/2006, згідно якого поручитель зобов’язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником всіх зобов’язань за кредитним договором.

В строки, передбачені кредитним договором, позичальник повернення кредитних коштів не здійснював. У зв’язку з чим станом на 31.03.2016 р. внаслідок невиконання умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість з тіла кредиту в сумі 16 563,66 дол.США, що еквівалентно 434 266,97 грн за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. Дану суму заборгованості позивач просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання поруки припиненою, в обґрунтування якого зазначила, що додатковий договір № 1 до кредитного договору був укладений без погодження з нею, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що є підставою для припинення договору поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Крім того вважає, що позивач звернувся до суду із вимогами до неї після закінчення строку існування поруки, оскільки, починаючи з червня 2014 р., у позивача виникло право достроково вимагати повернення повної суми отриманого кредиту, як від боржника, так і від поручителя. Однак позивач своїм правом протягом шести місяців від дня виникнення права вимоги виконання основного зобов'язання не скористався, а тому відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука фактично припинилася. За таких обставин просила суд визнати припиненою поруку за договором поруки № SR-301/287/2006 від 08.08.2006 р.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою – задоволено частково.

Визнано припиненою поруку за договором поруки № 11231391000/П/1 від 09.10.2007р., укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна».

В задоволенні вимог зустрічного позову до ОСОБА_2 – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності розміру заборгованості, оскільки матеріали справи містять детальний розрахунок заборгованості, а в разі неможливості встановити розмір заборгованості за договором, суд міг витребувати необхідні докази та сприяти сторонам у здійсненні їх процесуальних прав.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08.06.2006 р. між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого став AT «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № ML-301/367/2006, який складається з двох взаємопов’язаних частин, на підставі якого позичальник отримав кредит в розмірі 25 000 дол.США строком повернення до 07.08.2021р. (т.1 а.с. 8, 9).

Згідно із п. 3 частини № 1 договору, фіксована процентної ставка становить 10,5% річних, плаваюча – це фіксований відсоток + FIDR (процентна ставка про строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Ставка FIDR буде визначатися відповідно до стандартних тарифів банку, інформація про які розміщується у приміщенні банку.

Відповідно до п. 4 частини № 1 договору повернення кредиту здійснюється ануїтетними платежами (рівними частинками).

Пунктом 1.4. частини № 2 кредитного договору обумовлена плата за користування кредитом. Відповідно до п. 1.4.1. проценти розраховують банком таким чином. У разі використання фіксованої процентної ставки, проценти розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів.

У разі використання плаваючої процентної ставки, проценти розраховуються як FIDR + Фіксований відсоток з розрахунку Річної бази нарахування процентів.

За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення цього договору) на строк в 1 (один) календарний рік.

Згідно із п.п. договору 1.4.1.1.3. плаваюча процентна ставка підлягає корегуванню протягом дії договору щоразу після перебігу кожного 120-го календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу). Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 12-тимісячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + Фіксований відсоток з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових угод до цього Договору.

Відповідно до п. 1.4.1.5. у випадку порушення позичальником своїх зобов’язань, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується) підвищується на 4% за кожні 12 місяців.

Відповідно до п. 1.5.1. договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до договору). Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку та сплати процентів, якщо інше не передбачено цим договором.

Пунктом 1.9.1. передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов’язань. При цьому, виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненим, в день їх направлення на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі. До направлення вимоги чи відкликання на адресу позичальника поштою прирівнюється також і їх вручення позичальнику чи його представникам під розписку.

У зв’язку із відступленням ПАТ «ОТП Банк» права вимоги на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.08.2011р. (т.1 а.с.24 – 31), позивачем з ОСОБА_2 15.10.2012р. було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору (т.1 а.с.14 – 19), яким було погоджено новий графік платежів (т.1 а.с.17 – 19) та сторони внесли зміни і доповнення до кредитного договору.

Зокрема, викладено п. 3 частини № 1 кредитного договору в наступній редакції: на період з 15.10.2012 р. до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів буде використовуватись плаваюча процентна ставка-1 та в наступному розмірі: фіксований процент + UIRD, при цьому фіксований процент дорівнює 2,26 % річних.

UIRD (згідно п. 1.7.) – український індекс ставок за депозитами фізичних осіб – індикативна ставка, що розраховується в системі Thomson Reutest на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у валюті кредиту на строк в 12 місяців з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, що діють в 20 найближчих українських банках за розміром депозитного портфелю фізичних осіб. Джерело інформації – офіційний сайт НБУ.

Детальний порядок застосування ставки UIRD встановлюється додатковим договором.

Під плаваючою процентною ставкою розуміється плаваюча процентна ставка 1 та/чи плаваюча процентна ставка 2 (п. 1.8.).

Викладено графік платежів в новій редакції (додаток №1 до додаткового договору), з якого вбачається, що відсоткова ставка дорівнює 10,67 %.

У п. 2.1.3. сторони домовилися, що розрахунок боргових зобов'язань здійснюється в дол.США та фіксується в графіку (додаток №1). Повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України – гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати.

Згідно із п. 2.1.4. проценти нараховуються у день їх сплати, що визначається у графіку (додатку №1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами.

Згідно із п. 2.1.4.1. повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку, який є невід'ємною частиною додаткового договору (додаток № 1).

При цьому, згідно застереження, зазначений у графіку розмір процентів може змінюватись у випадках передбачених додатковим договором, а також іншими положеннями кредитного договору без укладання графіку платежів у новій редакції, якщо сторони не передбачили інше.

Згідно із п. 2.1.4.3. додаткового договору № 1 плаваюча процентна ставка, (незалежно від того, використовується пільгова чи стандартна процентна ставка) підлягає корегуванню протягом дії кредитного договору щоразу після перебігу кожного 12-го календарного місяця, починаючи з дати укладання цього додаткового договору.

Згідно із п. 2.1.4.4. плаваюча процентна ставка впродовж першого року її дії, підлягає коригуванню після перебігу 11-го календарного місяця, починаючи з дати її застосування.

Відповідно до п. 2.1.4.5. плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього додаткового договору в перший робочій день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12-тимісячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставки UIRD, (що діяла у передостанній робочий день календарного місяця, на який припадає закінчення вищевказаного 11/12-тимісячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки) + Фіксований процент, з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів чи графіку до кредитного договору чи/та цього додаткового договору.

Згідно із п. 2.1.4.6. за базовий UIRD сторони приймають ставку UIRD, що була встановлена (діяла) в передостанній робочий день календарного місяця, що передував даті укладення цього додаткового договору.

У п. 2.1.4.7 сторони домовились, що незалежно від інших положень додаткового договору розмір плаваючої процентної ставки не може перевищувати 50 % річних.

За правилами п. 2.1.5.2. додаткового договору кредитор має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній кредитором частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.8. додаткового договору № 1 до кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань встановлених кредитним договором, плаваюча процентна ставка (незалежно від того, використовується пільгова чи стандартна) підвищується на 2% (два відсотки) річних, в порядку передбаченому цим додатковим договором.

При цьому, згідно п. 2.1.9. підвищення процентної ставки, передбачене п. 2.1.8. додаткового договору, буде здійснено в силу порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до кредитного договору чи графіку платежів у новій редакції та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту. При цьому, процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого зі своїх зобов'язань передбачених умовами кредитного договору.

Згідно застереження, підписанням цього додаткового договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду щодо фіксованого кредитним договором та цим додатковим договором порядку зміни розміру плаваючої процентної ставки (пільгової чи стандартної процентної ставки) без укладання будь-яких додаткових договорів до кредитного договору та/чи графіка платежів у новій редакції та сторони підтверджують, що зафіксований додатковим договором порядок зміни розміру процентної ставки не є збільшенням розміру процентів за користування кредитом в односторонньому порядку.

У п.п. 3.1., 3.2. додаткового кредитного договору сторони домовилися, що в якості забезпечення виконання боргових зобов'язань, крім документів забезпечення, буде застосовуватися забезпечувальний платіж - грошова сума, яку позичальник зобов'язаний сплатити кредитору в разі невиконання чи неналежного виконання вимоги кредитора щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Розмір забезпечувального платежу розраховується щомісяця та визначається у графіку платежів, планується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно умов кредитного договору.

У випадку порушення позичальником вимоги кредитора щодо дострокового виконання боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний достроково сплатити на користь кредитора суму всіх непогашених боргових зобов'язань, а також забезпечувальний платіж у розмірі згідно графіку платежів. Забезпечувальний платіж підлягає сплаті одночасно з достроковим погашенням боргових зобов'язань.

Згідно із п. 4.1. додаткового договору у випадку виникнення розбіжностей між положеннями кредитного договору та додаткового договору, положення додаткового договору підлягають пріоритетному застосуванню.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 08.08.2006р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-301/287/2006 (т.1 а.с.20, 21).

Згідно умов п. п. 1.1, 1.2, 2.1 договору поруки, поручитель зобов’язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником всіх зобов’язань за кредитним договором.

У зв’язку із відступленням ПАТ «ОТП Банк» права вимоги на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.08.2011р., позивачем з ОСОБА_3 15.10.2012р. було укладено додатковий договір № 1 до договору поруки (т.1 а.с.22, 23), яким сторони внесли певні зміни до договору поруки.

Сторони погодилися, що під кредитним договором сторони розуміють кредитний договір № ML-301/367/2006 від 08.08.2006р. з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками до нього, права вимоги за яким відступлені кредитору.

У ст. 2 договору поруки п. 2.1. та п. 2.2. викладені у новій редакції. Згідно із п. 2.1. порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Згідно п. 2.2. додаткового договору № 1 до договору поруки, розмір боргових зобов'язань на дату укладання додаткового договору, забезпечених порукою, становить 28 529,96 дол.США.

Відповідно до п. 2.2.1. у разі зміни, в тому числі збільшені розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, в тому числі за рахунок сплати забезпечувального платежу, такі зобов'язання забезпечуються порукою в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору, а підписання поручителем цього Договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного Договору.

Згідно п.4.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Боргових Зобов’язань за Кредитним Договором.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов’язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2, а відтак і поручитель ОСОБА_3, взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред’явить вимоги до поручителя.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором №ML-301/367/2006 вбачається, що останнє погашення заборгованості було здійснено в листопаді 2014 року, однак з вимогою про погашення заборгованості кредитор звернувся до поручителя в квітні 2016 року, тобто поза межами строку, встановленого ст.559 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг» до поручителя та задоволення її зустрічного позову до позивача.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку до боржника, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними доказами наявність заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості містить суперечливі дані.

Однак, з рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості з боржника ОСОБА_2 колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування своїх вимог надав копію кредитного договору, копії додаткових договорів до кредитного договору та договору поруки, детальний розрахунок заборгованості, виписки з особових рахунків клієнта, копію графіку погашення заборгованості, копію договору факторингу, витяг із статуту ТОВ «ОТП Факторинг Україна», копію свідоцтва про державну реєстрацію АТ «ОТП Банк», витяг із статуту АТ «ОТП Банк», які є належними та допустимими доказами в розумінні Розділу I Глави 5 ЦПК України.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач при розрахунку заборгованості не врахував сплачені позичальником суми, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 1.5.1.4 Кредитного договору визначено, що при надходженні до Банку коштів для виконання Боргових зобов’язань, Банк направляє такі кошти на погашення Боргових зобовязань у наступній черговості: прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочка матиме місце); проценти, нараховані на прострочену до повернення суму Кредиту (якщо прострочка матиме місце); прострочена до повернення сума кредиту (якщо прострочка матиме місце); пеня за несплату в строк процентів (якщо прострочка матиме місце); пеня за неповернення в строк суми кредиту (якщо неповернення матиме місце); строкові проценти за користування кредитом; штраф за нецільове використання кредиту; сума основного боргу за кредитом.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, заборгованість по відсоткам у боржника відсутня, що свідчить про те, що позивачем було враховано всі сплачені суми при розрахунку заборгованості.

Таким чином, позивач, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, в повному обсязі обґрунтував заявлені вимоги та довів наявність заборгованості за кредитним договором, яка добровільно позичальником не сплачується в порушення умов договору та вимог ст.ст. 526, 527, 530, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1054 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості за Кредитним договором №ML-301/367/2006 станом на 31.03.2016 року в розмірі 434 266,97 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», тому рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають стягненню судові витрати у справі в сумі 16 285, 01 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» – задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (Код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором ML-301/367/2006 від 08.08.2006 року в сумі 434 266,97 грн.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (Код ЄДРПОУ 36789421) судові витрати в сумі 16 285, 01 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_4