Рішення № 75114807, 05.07.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1377/18

Провадженя№ 2/266/551/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Д’яченко Д.О.,

при секретарі Сологуб Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначив, що 17.07.2007 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 21600,00грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміну повернення, який відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався щомісячно в строки, визначені умовами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Відповідач не виконав умови договору, у зв'язку з чим, станом на 31.01.2018 року утворилась заборгованість за кредитом в загальній сумі 81936,26 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом – 3331,38 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом 70176,96 гривень; заборгованості за пенею та комісією 4050,00 гривень; штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 3811,92 гривень. Оскільки в добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплачує, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав, справу просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до відповіді Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради № 03-12-2889 від 02.04.2018р., відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована з 01.02.2013 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою судді від 04 квітня 2018 року прийнято до розгляду то відкрито провадження по справі, вирішено проводити розгляд справи відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву з одночасним направленням його позивачу, згідно якого позов не визнала, зазначивши, що ніякого договору №б/н від 17.07.2007 р. з ПАТ КБ “Приватбанк” вона не підписувала, кредит у розмірі 21600, 00 грн. не отримувала, і позивач на підтвердження не надав ніяких доказів. Анкета-заява, яку надав позивач, про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, не містить жодних даних про умови договору, а витяг із Умов і Правил надання банківських послуг не містить її підпису. Оскільки вона зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, то відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підстави для нарахування пені і штрафних санкцій за цей період за період після 14 квітня 2014 року по 31 січня 2018 року відсутні. Позивач не надав суду графіку погашення кредитної заборгованості, а також інформацію, підтверджену документально, чи передбачали умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів. Просила винести ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою судді від 05 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення розгляду справи в підготовчому засіданні, залишено без задоволення.

Від представника позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, надійшла відповідь на відзив, де представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначає, що в даних правовідносинах між сторонами зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, які чинному законодавству України не суперечать. В анкеті-заяві від 17.07.2007 р. відповідачем вказана вся необхідна інформація, висловлена згода про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та засвідчено, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. При укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір 17.07.2007р. № б/н, шляхом підписання ОСОБА_2 заяви, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 21600,00грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміну повернення, який відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», а також «Тарифи банку», є на невід’ємними складовим кредитного Договору (а.с. 11-17).

Відповідно до ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, у тому числі з договорів та правочинів.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, разом з тим, що положенням статті 204 ЦК України встановлена Презумпція правомірності правочину , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст.1054 ЦК України, чинними на час виникнення правовідносин, передбачалось, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .

За таких обставин, суд вважає, що при укладенні договору б/н від 17.07.2007 року сторони досягли всіх істотних умов, кредитний договір відповідає положенням Цивільного кодексу України, вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

З цих підстав, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та безспірних доказів, які підтверджували б, що ніякого договору вона не підписувала, кредит не отримувала, а зміст кредитного договору суперечить нормам ЦК України, оскільки позичальник ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилася з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином та у встановлені договором строки не виконав умови договору, у зв'язку з чим станом на 31.01.2018 року має заборгованість за кредитом 3331,38 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом 70176,96 гривень (а.с. 7-10).

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Стаття 617 ЦК України встановлює, що особа не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку відсутності у боржника необхідних коштів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 порушила умови договору, у зв'язку із чим сума заборгованості у розмірі 73508,34 гривень по сплаті кредиту підлягає стягненню на користь банку.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованості за пенею та комісією 4050,00 гривень; штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 3811,92 гривень.

Згідно ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. У п. 3.4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України(справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (Справа N 1-10/2004) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12.2015 року № 1275-р, місто Маріуполь (Маріупольська міська ОСОБА_2) відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року №47-411/58939 від 05 листопада 2014 року та №18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» від 02.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час проведення антитерористичної операції.

Отже, незважаючи на те, що дія Переліку пунктів, де проводиться антитерористична операція, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р була зупинена, в подальшому було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року за № 1275-р, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, в тому числі стаття 2, яка забороняє нарахування пені та/або штрафних санкцій на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами, підлягає застосуванню, оскільки цей закон не скасований, а також у зв’язку із тим, що прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення пені та штрафу, які нараховані після 14.04.2014 року, є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги, що підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 73508,34 гривень, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом – 3331,38 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом 70176,96 гривень, а тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.07.2007 року в розмірі 73508,34 (сімдесят три тисячі п’ятсот вісім гривень 34 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Маріуполя до Апеляційного суду Донецької області у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Д’яченко Д.О.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 87510

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001; р/р 29092829003111, МФО 305299